07 вересня 2010 року < Текст > Справа № 2а-5730/10/0870
(16 год. 35 хв.) м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Прудивуса О.В.,
при секретарі судового засідання Марченко І.В.,
за участю:
представника позивача: Панченко О.В., дов. від 26.07.2010 б/н,
представника відповідача: Горобченка В.В., дов. від 25.11.2009 № 19050/10/10-010,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажсервіс»
до: державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя
про: скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
27.07.2010 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажсервіс» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя (далі - відповідач), в якому позивач просив скасувати і визнати нечинним рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача від 17 червня 2010 року та скасувати і визнати нечинним акт № 246 від 17 червня 2010 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача з моменту прийняття; зобов'язати відповідача поновити реєстрацію платником податку на додану вартість позивача з дати реєстрації платником податку на додану вартість, - з 27 січня 2010 року; зобов'язати відповідача поновити дію свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість позивача з дати початку його дії, - з 27 січня 2010 року, відновити реєстрацію позивача в реєстрі платників податку на додану вартість з 17 червня 2010 року, внести до реєстру платників податку на додану вартість запис про відміну анулювання реєстрації платником податку на додану вартість позивача та опублікувати відповідну інформацію на web-сайті Державної податкової адміністрації України www.sta.gov.ua.
Позивач обґрунтував позовні вимоги тим, що на його думку, під час прийняття відповідачем акта № 246 від 17 червня 2010 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача були відсутні відповідні події, які мають бути підтверджені вичерпним переліком документів, встановленим п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» та підпункту 25.2.1 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість.
Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 28.07.2010 було відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 07.09.2010.
07.09.2010 судом були отримані заперечення відповідача проти позову, обґрунтовані тим, що на думку відповідача, підставою для анулювання реєстрації платника ПДВ позивача є підпункт «в» пункту 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», яким передбачено можливість анулювання реєстрації з будь-яких інших підстав.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, а представник відповідача проти позову заперечив.
Суд, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності,
Державна реєстрація позивача була проведена 12.11.2009, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ серії АА № 071348 від 17.11.2009.
27.01.2010 позивач був зареєстрований як платник податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість від 27.01.2010 № 100265526.
17.06.2010 відповідачем був складений акт № 246 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача.
Як зазначив відповідач у запереченнях, фахівцями відповідача, на виконання вимог наказу ДПА України від 18.04.2008 № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів», при звірці показників податкової звітності позивача за результатами автоматизованого співставлення встановлено факти декларування податкових зобов'язань менше, ніж податкового кредиту за період: квітень - червень 2010 року на загальну суму 4 958 623,68 грн.
Зазначене, на думку відповідача, стало підставою для анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ за підпунктом «в» пункту 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР).
Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до пп. «в» п 9.8 ст. 9 Закону № 168/97-ВР анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість відбувається у випадку, якщо особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.
Пунктом 9.8 ст. 9 Закону № 168/97-ВР передбачено, що анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах «б»-«ґ» цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи. Податковий орган зобов'язаний прийняти самостійне рішення про анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах «в»-«г» цього пункту.
За правилами підпункту 25.2.2 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 № 79, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 за № 208/4429 (далі - Положення), рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за ініціативою податкового органу оформляється актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за формою № 6-ПДВ (додаток 5). Такий акт складається у двох примірниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження керівника податкового органу, та затверджується керівником (заступником керівника) податкового органу. В акті про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість обов'язково вказується підстава для такого анулювання з посиланням на відповідні норми Закону.
Дата затвердження акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість уважається днем прийняття такого рішення. Один примірник акта зберігається в обліковій справі (реєстраційній частині) платника податків. Документи чи копії документів, на підставі яких податковий орган прийняв рішення про анулювання реєстрації, мають бути додані до цього примірника акта.
В оскаржуваному акті зазначена підстава для анулювання реєстрації платника ПДВ: «Звільнення такої особи від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин». Проте в акті не наведено посилання на документ, який підтверджує наявність підстав для анулювання реєстрації платника ПДВ, натомість у відповідній графі зазначено норму Закону № 168/97-ВР, а саме пп «в» п. 9.8 ст. 9.
Згадані у пп. «в» п 9.8 ст. 9 Закону № 168/97-ВР інші причини для анулювання реєстрації особи як платника ПДВ стосуються виключно можливих підстав, із яких платник податку звільняється від сплати податку на додану вартість. Відповідними причинами можуть бути судове рішення, нормативний або інший акт компетентного органу, внаслідок якого платник податку на додану вартість втрачає обов'язок з нарахування та/або сплати цього податку.
Таких причин для анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість судом не встановлено.
Водночас наведена законодавча норма не може розглядатися як підстава для розширеного тлумачення обставин, за яких відбувається анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, порівняно з тими, що згадані в пункті 9.8 статті 9 Закону № 168/97-ВР. Зокрема, порушення платником податку правил податкового обліку з податку на додану вартість можуть бути підставою для застосування відповідальності, передбаченої цим Законом та іншими законами з питань оподаткування, але не тягнуть за собою права податкового органу анулювати свідоцтво про реєстрацію такого платника податку.
З огляду на викладене прийнятий відповідачем акт № 246 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 17.06.2010 є необґрунтованим, прийнятим з порушенням принципу пропорційності, тобто без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, а відтак у частині скасування цього акту адміністративний позов підлягає задоволенню.
Щодо решти позовних вимог суд зазначає наступне.
Згідно з пп. 25.4 Положення підставою для внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації, що відбулась за ініціативою органу державної податкової служби, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення органу державної податкової служби про відміну анулювання реєстрації та скасування акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Рішення із копіями відповідних документів направляються до Державної податкової адміністрації України для розгляду та внесення відповідних змін до Реєстру.
Отже після набрання цією постановою законної сили, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, буде зобов'язаний вчинити дії, про які зазначає позивач, а саме поновити реєстрацію платником податку на додану вартість позивача, поновити дію свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість позивача, відновити реєстрацію позивача в реєстрі платників податку на додану вартість, внести до реєстру платників податку на додану вартість запис про відміну анулювання реєстрації платником податку на додану вартість позивача та опублікувати відповідну інформацію на web-сайті Державної податкової адміністрації України www.sta.gov.ua.
Відтак в задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.
Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
Квитанцією від 26.07.2010 № 1028 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 3,40 грн.
Оскільки з чотирьох заявлених позивачем позовних вимог, суд знайшов підстави для задоволення однієї, розмір судових витрат, що підлягає присудженню позивачу становить 3,40 грн./4 = 0,85 грн.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 94, 98, 158 - 163 КАС України, суд
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажсервіс» до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати акт державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя № 246 від 17 червня 2010 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажсервіс» (ідентифікаційний код 36835802).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Судові витрати в розмірі 0,85 грн. присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажсервіс» (ідентифікаційний код 36835802, пр. Металургів, б. 30, м. Запоріжжя, 69006) з Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя О.В. Прудивус
Постанова у повному обсязі складена 13 вересня 2010 року.