Справа № 761/10541/22
Провадження № 2/761/4504/2023
(заочне)
01 березня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Аббасової Н.В.,
за участю секретаря Сухини А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У червні 2022 року представник АТ "КБ "Приватбанк" (далі по тексту - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості, у якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 04.10.2013 у розмірі 19 800,64 грн, яка складається із: 17 456,42 грн - заборгованість за кредитом; 2 344,22 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач звернувся до АТ "КБ "Приватбанк" з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву № б/н від 10.04.2013. Відповідач при підписані анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.
Відповідач ознайомився із Умовами та Правилами надання банківських послуг, які діяли станом на момент підписання анкети-заяви.
При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України і відповідно формулярами та стандартними формами є "Умови та правила надання банківських послуг", "Тарифи Банку". Позивач вказує, що підписаною заявою відповідача підтверджується факт повного інформування останнього про умови кредитування в банку, які були надані відповідачу для ознайомлення в письмовій формі. У позові з посиланням на положення ст. ст. 207, 638 ЦК України, вказано, що свідченням визнання відповідачем угоди є факт користування картковим рахунком та використання кредитних коштів, що відповідає положенням ч. 2 ст. 642 ЦК України. Позивач зазначає, що свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме, надано відповідачу можливість розпоряджатися кредитним коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, однак відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконував, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яку позивач просить стягнути.
Разом з позовом АТ КБ «Приватбанк» подав клопотанням про огляд веб-сайту, в якому просить здійснити огляд та фіксування змісту розділу 2.1.1 Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ "Приватбанк" за посиланням http://privatbank.ua/terms та доступні за наступним шляхом: "Архів договорів", перейти за посиланням "більше", обрати сторінку №10, повний текст за посиланням "Повний договір" (актуальний на 01.10.2013), розділ 2.1.1. знаходиться на сторінках 842-860 повного договору. Дослідження даного доказу, як зазначає позивач, необхідно для встановлення ідентичності витягу з Умов та правил надання банківських послуг, які розміщенні на офіційному сайті АТ КБ "Приватбанк" та які діяли і були оприлюдненні на момент укладення кредитного договору.
Згідно із частинами 1, 7 статті 85 ЦПК України письмові, речові та електронні докази, які не можна доставити до суду, оглядаються за їх місцезнаходженням.
У порядку, передбаченому вказаною статтею, суд за заявою учасника справи чи з власної ініціативи може оглянути веб-сайт (сторінку), інші місця збереження даних в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту.
Таким чином, електронні документи, як докази у справі, можуть бути подані стороною до суду як в оригіналі, так і в паперовій копії. При цьому, огляд електронного доказу (веб-сайту або сторінки) за його місцезнаходженням в мережі Інтернет здійснюється лише з метою встановлення та фіксування його змісту, а також за умови, що його не можна доставити до суду.
Доцільності в огляді веб-сайту АТ КБ "Приватбанк" для фіксування змісту розділу 2.1.1. Умов та правил надання банківських послуг суд не вбачає, оскільки в матеріалах позову є паперова копія електронного документа "Умови та правила надання банківських послуг в Приватбанк", а отже, цей доказ доставлений до суду, його зміст встановлено та зафіксовано.
Ухвалою суду від 21.06.2022 позовну заяву АТ КБ "Приватбанк" залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 06.09.2022 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, з позовом подав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив, що не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Під час судового розгляду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача направлялась ухвала про відкриття провадження та позовна заява з додатками, які повернулись з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Разом із тим, відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
Враховуючи наявність у справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд, на підставі положень ст. 280 та у відповідності до ст. 281 ЦПК України постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, судом встановлено наступне.
04.10.2013 між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір б/н, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані для ознайомлення в письмовому вигляді.
Судом встановлено, що анкета-заявка підписана відповідачем 04.10.2013, згідно якої отримано кредит у вигляді встановленого ліміту на кредитну картку в розмірі 13 300,00 грн, який в подальшому було збільшено до 14 600,00 грн.
Згідно з наданим банком розрахунком, у відповідача за вказаним кредитним договором станом на 31.01.2022 виникла заборгованість за кредитом на загальну суму 19 800,64 грн, яка складається з: 17 456,42 грн. - заборгованість за кредитом, 2 344,22 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного з відповідачем договору про надання банківських послуг б/н від 04.10.2013 позивачем надавалися в межах встановленого ліміту відповідачу в кредит грошові кошти. Однак відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконав, з огляду на що у нього утворилася заборгованість, яка згідно розрахунку позивача станом на 31.01.2022 складає суму 17 456,42 грн за тілом кредиту.
Відповідач контррозрахунку заборгованості за тілом кредиту суду не надав.
У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування наявності заборгованості перед позивачем за тілом кредиту в розмірі 17 456,42 грн.
За таких обставин, вимоги в цій частині позову є обгрунтованими, підлягають задоволенню та з відповідача на користь позивача стягується заборгованість за тілом кредиту в розмірі 17 456,42 грн.
Також позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за відсотками в розмірі 2 344,22 грн.
Так, частиною 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядку їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
03.07.2019 Великою Палатою Верховного Суду було ухвалено постанову в аналогічній справі за позовом АТ КБ «Приватбанк» до фізичної особи про стягнення заборгованості за картковим кредитом (справа №342/180/17). У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Заява-анкета позичальника не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Враховуючи викладене, оскільки заява-анкета від 04.10.2013 не містить положень щодо розміру процентів, а Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку не містять підпису відповідача, підстави для стягнення з відповідача заборгованості за відсотками в розмірі 2 344,22 грн. відсутні.
Додатково слід зазначити, що позивачем до матеріалів справи наданий підписаний 25.06.2020 відповідачем паспорт споживчого кредиту, який є тією інформацією, що надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форму), викладений у формі відповідно до Додатку №1 до Закону України "Про споживче кредитування".
Так, згідно із п. 1 ч. 1 Закону України "Про споживче кредитування" договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Стаття 9 Закону визначає інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті ( ч. 2 ст. 9 Закону).
Частиною 3 ст. 9 Закону визначено інформацію, що надається кредитодавцем споживачу, також і в разі укладення договору про споживчий кредит у формі кредитування рахунку (п. 12).
Отже, зважаючи на наявність підписаного відповідачем 25.06.2020 паспорту споживчого кредиту, який відповідає формі та змісту, визначеного для нього Додатком 1 Закону України «Про споживче кредитування», позивач та відповідач мали намір укласти договір споживчого кредитування.
Статтею 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено умови договору про споживчий кредит.
Однак, матеріали справи не містять договору про споживчий кредит, укладеного між сторонами в даній справі після підписання паспорту споживчого кредиту 25.06.2020, а додана позивачем до позову Анкета-заява, підписана відповідачем 04.10.2013 та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна» та Умов та правил надання банківських послуг не є договором про споживчий кредит в розумінні Закону України «Про споживче кредитування».
Також суд звертає увагу на те, що в розділі 4 паспорту споживчого кредиту зазначено, що загальна вартість кредиту для споживача є орієнтовною. В розділі 7 вказаного паспорту зазначається, що ця інформація зберігає чинність та є актуальною до 10.07.2020.
З огляду на наведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2 187,24 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,
Позов Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" 17 456 (сімнадцять тисяч чотириста п'ятдесят шість) гривень 42 копійки заборгованості за кредитним договором.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" судовий збір у розмірі 2 187 (дві тисячі сто вісімдесят сім) гривень 24 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, або якщо апеляційну скаргу не було подано.
Реквізити сторін:
Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк": м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570;
ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя Н.В. Аббасова