Справа № 761/4311/23
Провадження № 2/761/5704/2023
(заочне)
16 травня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Аббасової Н.В.,
за участю секретаря Сухини А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У лютому 2023 року представник АТ «КБ «Приватбанк» (далі по тексту - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідачка) про стягнення заборгованості, у в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 05 березня 2020 року, яка станом на 15 січня 2023 року у загальному розмірі становить 367 038,02 грн та стягнути судовий збір.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач звернулася до АТ КБ банк «Приват Банк» з метою отримання банківських послуг, підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 23.08.2018. Відповідач при підписані анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.
Відповідач ознайомилася із Умовами та Правилами надання банківських послуг, які діяли станом на момент підписання анкети-заяви. В подальшому, відповідач 05.03.2020 підписала заяву б/н від 05.03.2020. Ознайомившись із умовами обслуговування кредитних карток та підписавши паспорт споживчого кредиту від 15.06.2021 отримала картку типу Word Еlitе (кредитний ліміт 400 000,00 грн.).
При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України і відповідно формулярами та стандартними формами є «Умови та правила надання банківських послуг», «Тарифи Банку». Позивач вказує, що підписаною заявою відповідача підтверджується факт повного інформування останньої про умови кредитування в банку, які були надані відповідачу для ознайомлення в письмовій формі. У позові з посиланням на положення ст. ст. 207, 638 ЦК України, вказано, що свідченням визнання відповідачем угоди є факт користування картковим рахунком та використання кредитних коштів, що відповідає положенням ч. 2 ст. 642 ЦК України. Позивач зазначає, що свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме, надано відповідачу можливість розпоряджатися кредитним коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, однак відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконувала, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яку позивач просить стягнути.
Ухвалою суду від 27.02.2023 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, з позовом подав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив, що не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, зокрема, шляхом розміщення на офіційному сайті суду повідомлення про виклик до суду.
Разом із тим, відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
Враховуючи наявність у справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд, на підставі положень ст. 280 та у відповідності до ст. 281 ЦПК України постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані по справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно витягу із статуту від 06 вересня 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» є правонаступником ПАТ КБ «ПриватБанк».
Судом установлено, що відповідач 23.08.2018 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, за змістом якої вбачається, що відповідно до ст.634 ЦК України, відповідач приєднується до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, які розміщено на офіційному сайті банку в мережі інтернету privatbank.ua та які разом із пам'яткою клієнта і Тарифами становлять договір банківського обслуговування. Анкета-заява містить анкетні дані, контактну інформацію та підпис відповідача ОСОБА_1 .
Згідно із ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу (ЦК) України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За позицією позивача, підписавши заяву, відповідач погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг (розміщенні на сайті Банку www.privat.ua), тарифами банку, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування. Відповідач підтвердив своє волевиявлення щодо приєднання до Умов.
Також 05.03.2020 відповідачем підписано заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг.
Відповідно до довідки банку відповідачу надавались кредитні картки: НОМЕР_1 від 21.01.2020 та НОМЕР_3 від 15.06.2021.
Згідно довідки про зміну умов кредитування старт карткового рахунку почався 21.01.2020 (картка № НОМЕР_1 ), 09.06.2021 було встановлено кредитний ліміт у розмірі 200 000,00 грн., 06.07.2021 збільшено кредитний ліміт до 280 000 грн, 18.08.2021 збільшено кредитний ліміт до 300 000,00 грн, 27.12.2022 відбулось зменшення кредитного ліміту до 0,00 грн.
Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтями 610, 611 ЦК України обумовлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (штрафу, пені).
На підтвердження умов кредитування АТ КБ «Приватбанк», позивач надав копії Умов і Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк», витяг з Тарифів, паспорт споживчого кредиту, які відповідачем не підписувався; розрахунок заборгованості та виписку щодо руху коштів по банківський карті, що видавалась на підставі підписання анкети-заяви.
Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межі встановленого кредитного ліміту.
Відповідач зобов'язувався повернути кредитні кошти в строки та обсязі, визначені умовами договору.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідач не спростував доводів позивача щодо отримання кредитної картки та користування нею, крім того, факт користування кредитними коштами підтверджується випискою щодо руху коштів, з якої вбачається, що за період з 21.01.2020 до 16.01.2023 відповідач користувалася кредитними коштами для особистих потреб, переказувала кошти на інші картки та отримувала кошти на цю картку від інших осіб.
Зважаючи на викладені обставини, суд вважає доведеними факт отримання відповідачем кредитних коштів у позивача, користування вказаними коштами та наявність непогашеної заборгованості за тілом кредиту у розмірі 305 668,40 грн, що вбачається з розрахунку заборгованості.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просить стягнути з відповідача заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 61 369,62 грн.
В обґрунтування вказаних вимог в цій частині, позивач, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 05.03.2020, посилався на витяг з «Тарифів Банку» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку як невід'ємні частини спірного договору.
Разом тим, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису позичальника і відсутні інші підтвердження того, що саме ці Тарифи були чинними на час укладення договору, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети-заяви, в той же час, Паспорт споживчого кредиту містить посилання щодо розміру процентної ставки, однак, у ньому відсутній підпис позичальника.
Поряд з цим суд зазначає, що у відповідності до положень ч. 6 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит.
До позовної заяви позивач додав копію Паспорту споживчого кредиту, однак у Паспорті відсутній підпис відповідача.
З урахуванням положень Закону України «Про споживче кредитування», у даному випадку Паспорт споживчого кредиту не є документом, який посвідчує конкретні умови на яких в дійсності укладено договір кредиту, адже відповідна інформація є вимогою закону та покликана надати споживачу можливість до укладання договору здійснити порівняння різних пропозицій кредитодавця та за результатами такого порівняння прийняти обґрунтоване рішення про укладення договору кредиту, в тому числі з урахуванням обраного ним певного типу кредиту.
Наданий Паспорт споживача не може свідчити про конкретні умови кредитування, на які погодився відповідач, та вказує на те, що передбачену законом інформацію споживач від банку отримав.
Наданий позивачем Паспорт споживчого кредиту містить застереження про те, що інформація зазначена у паспорті зберігає чинність та є актуальною до 15.06.2041 року. Більш того, зі змісту цього паспорту вбачається, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.
У пункті 4 вказаного Паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.
Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача.
Враховуючи, що заява про приєднання до Умов та Правил надання послуг, підписана відповідачем, не містить домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, комісії та посилання на паспорт споживчого кредиту, як складову договору, саме по собі підписання відповідачем Паспорту споживчого кредиту без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг, не підтверджує посилання позивача про наявність у відповідача заборгованості за простроченими відсотками за кредитним договором.
Матеріали справи не містять відомостей про те, які саме із зазначених у Паспорті умов були прийняті позичальником, дана інформація не може бути взята судом до уваги як доказ підтвердження конкретних умов кредитування.
Слід зауважити, що Анкета-заява не містять даних про умови кредитування, в ній відсутня відмітка про те, яку картку відповідач просив видати.
03 липня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду було ухвалено постанову в аналогічній справі за позовом АТ КБ «Приватбанк» до фізичної особи про стягнення заборгованості за картковим кредитом (справа № 342/180/17).
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Заява-анкета позичальника не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
У заяві про приєднання до Умов та Правил надання послуг позичальника від 05.03.2020 процентна ставка, за якою нараховувалась заборгованість за простроченими відсотками - не зазначена.
В редакції Умов та Правил, згідно п. 2.1.1.2.12, на які позивач вказує у позовній заяві, зазначено, що сторони дійшли згоди, що в разі починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов'язання Клієнта з погашення кредиту, Клієнт зобов'язується сплатити на користь Банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 74,4 % - для преміальних карток.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором б/н від 05.03.2020 посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, як невід'ємні частини спірного договору.
Однак матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Відповідно до положення ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, заявлена вимога про стягнення заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 61 369,62 грн. - є необґрунтованою, та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді розмір процентів за користування кредитними коштами.
З урахуванням наведеного, позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 305 668,40 грн, які відповідач фактично отримав.
Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 178, 259, 263, 264, 265, 280-284, 354 ЦПК України, суд,
Позов Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 05.03.2020 у розмірі 305 668,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" 4 585,03 грн. судового збору.
В іншій частині позову - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити сторін:
Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк": м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570;
ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя Н.В. Аббасова