Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к.
Іменем України
29.08.2006
Справа №2-29/5935-2006А
За позовом - Національного університету внутрішніх справ (Україна, м.Харків, пр. 50-річчя СРСР,27).
До відповідача - Євпаторійської міської ради (АР Крим, м.Євпаторія, пр.Леніна,2.)
За участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:
1. Акціонерний Східно-Український банк «Грант» (Україна, м.Харків, вул.Данилевського,19);
2. Харківський економіко-правовий університет (Україна, м.Харків, пр.Гагаріна,187).
Про визнання недійсним рішення.
Суддя Башилашвілі О.І.
Секретар судового засідання Лукачов С.О.
Від позивача - Кройтор В.А. - представник, довіреність від 11.01.2006р. б/н., Селіванов М.В.
Від відповідача - Порфирова Л.Є. - представник, довіреність від 16.01.2006р. № 59/02-29.
За участю третіх осіб:
1.не з'явився.
2. Середенко Р.В. - представник, довіреність від 13.03.2006р. №01-23/31.
Сутність спору: Національний університет внутрішніх справ звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до Євпаторійської міської ради про визнання нечинним рішення від 05.02.1999р. №23-7/6 «Про об'єкти комунальної власності для передачі у заставу».
Ухвалами від 21.02.2006р. та від 07.03.2006р. суд залучив до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Акціонерний Східно - Український банк «Грант» та Харківський економіко-правовий університет.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення Євпаторійської міської ради від 05.02.1999р. №23-7/6 «Про об'єкти комунальної власності для передачі у заставу» не відповідає вимогам ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ч. 2 ст.4 Закону України «Про заставу», оскільки прийнято без прийняття рішення про відчуження об'єктів комунальної власності, що передані у заставу.
Відповідач проти позову заперечує та просить у позові відмовити, з тих підстав, що воно прийнято в межах компетенції, законне та обґрунтоване, та цілком відповідає вимогам законодавства, що діяло у час його прийняття.
Третя особа - Акціонерний Східно-Український банк «Грант» вважає, що відповідач прийняв спірне рішення в межах повноважень, передбачених чинним на той час законодавством та не може порушувати права та інтереси позивача, оскільки відсутній факт позбавлення позивача права користування майном, щодо якого прийнято спірне рішення. Крім того, третя особа вважає, що позивачем порушений річний строк позовної давності.
Третя особа - Харківський економіко-правовий університет просить суд у позові відмовити з тих підстав, що спірним рішенням відповідач не делегував виконавчому комітету Євпаторійської міської ради повноваження на відчуження об'єктів, що увійшли до переліку об'єктів для передачі у заставу, а лише делегував повноваження по управлінню комунальним майном, до якого відносить надання такого майна у заставу, що відповідає вимогам п.31 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Крім того, відповідач та треті особи вважають, що позивач помилково вважає, що передача майна у заставу є фактично його відчуженням.
З'ясувавши можливість врегулювання спору до судового розгляду, суд встановив, що сторони не згодні врегулювати спір до судового розгляду, у зв'язку з чим суд закінчив підготовче провадження та перейшов до судового розгляду справи.
Ухвалою від 23.05.2006р. суд зупинив провадження у справі та призначив судово-технічну експертизу з метою встановлення одночасно лі виготовлені дві сторінки документа, а саме - рішення Євпаторійської міської ради від 05.02.1999р. №23-7/6 «Про об'єкти комунальної власності для передачі у заставу» та додаток №1 до цього рішення у вигляді Переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Євпаторії, передача яких у якості забезпечення кредиту можлива.
Однак, експерт повідомленням від 04.07.2006р. повернув матеріали справи до суду без проведення експертизи, у зв'язку з ненаданням до експертної установи додаткових матеріалів, необхідних для проведення дослідження.
29.08.2006р. позивач подав заяву про зміну предмету спору, у якій просить суд визнати рішення Євпаторійської міської ради від 05.02.1999р. №23-7/6 «Про об'єкти комунальної власності для передачі у заставу» нечинним в частині включення до переліку домоволодіння за адресою м.Євпаторія, вул. Пушкіна,18.
Згідно з п.3 ст.153 КАС України судом оголошувалась перерва в проведені судових дебатів, та після закінчення яких, суд віддалявся для ухвалення рішення по даній справі до нарадчої кімнати.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові доказі, а також заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, суд -
На підставі рішення Євпаторійської міської ради від 09.06.1995р. №242 «Про додаткові заходи щодо укріплення кадрів правоохоронних органів» будівлі, що знаходяться за адресою: АР Крим, м.Євпаторія, вул. Пушкіна, 18 та прилегла до них територія передані на баланс без права розпорядження в оперативно-господарське управління відділенню заочного факультету Харківського Університету внутрішніх справ (а.с. 8).
05.02.1999р. Євпаторійською міською радою прийнято рішення «Про об'єкти комунальної власності для передачі у заставу», цім рішенням затверджений перелік об'єктів комунальної власності, які підлягають передачі у заставу в якості забезпечення кредитів. Також цім рішенням, виконавчому комітету Євпаторійської міської ради делеговані повноваження на укладення кредитних договорів з наданням у заставу об'єктів зазначених у додатку №1 до рішення (а.с.9).
Відповідно до додатку №1 до спірного рішення, до переліку об'єктів комунальної власності, передача яких у якості забезпечення кредиту можлива, увійшло домоволодіння, розташоване у м. Євпаторія по вул. Пушкіна, 18.
03.07.2002р. між Акціонерним Східно-Український банком «Грант» (заставодержатель) та виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради (заставодавець), з метою забезпечення своєчасного виконання зобов'язань останнім по кредитному договору №2 від 05.05.1997р., укладений договір застави (а.с.102-105).
Пунктом 1.2 цього договору встановлено, що предметом застави за цім договором є домоволодіння, розташоване у м. Євпаторія по вул. Пушкіна, 18.
04.07.2002р. між Акціонерним Східно-Український банком «Грант» та Харківським економіко-правовим університетом укладений договір про відступлення вимоги, відповідно до якого Акціонерний Східно-Український банк «Грант» відступив Харківському економіко-правовому університету право вимоги належного виконання зобов'язань виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради по кредитному договору №2 від 05.05.1997р. із змінами, у зв'язку з чим Харківський економіко-правовий університет набув усі права заставодержателя за вказаним договором застави.
Суд вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про заставу» (в редакції, що діяла на момент прийняття спірного рішення) предметом застави можуть бути майно та майнові права.
Предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення.
Предметом застави може бути майно, яке стане власністю заставодавця після укладення договору застави, в тому числі продукція, плоди та інші прибутки (майбутній урожай, приплід худоби тощо), якщо це передбачено договором.
Предметом застави не можуть бути національні культурні та історичні цінності, що перебувають у державній власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання.
Предметом застави не можуть бути вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких забороняється законом.
Предметом застави не можуть бути об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації.
Згідно ст.182 ЦК УРСР (в редакції на день прийняття спірного рішення) заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа.
Заставодавець повинен бути власником заставленого майна або мати право оперативного управління ним.
Частина 1 ст. 183 ЦК УРСР передбачає, що предметом застави може бути всяке майно, за винятком того, на яке не може бути звернено стягнення в силу статей 93, 96, 99 цього Кодексу.
Так, проаналізувавши зміст вказаних норм закону, суд приходить до висновку, що домоволодіння, розташоване у м.Євпаторія, вул. Пушкіна, 18, будучи майном, що знаходиться у комунальної власності могло бути предметом застави на момент прийняття спірного рішення.
Крім того, діюче на момент розгляду даної справи законодавство, що регулює правовідносини пов'язані із заставою, зокрема: Закон України «Про заставу», Закон України «Про іпотеку», ЦК України, не передбачають прямої заборони на передачу об'єктів, що знаходяться у комунальній власності у заставу, що спростовує доводи позивача, що спірне рішення не відповідає приписам п.2 ст.4 Закону України «Про заставу».
Відповідно до п. 30 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції на день прийняття спірного рішення), виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання:
прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.
Стаття 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (станом на день прийняття спірного рішення) надавала право органам місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснювати правомочність щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Віщий господарський суд України у своїх роз'ясненнях від 26.01.2000р № 02-5/35 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних і інших органів» висловив позицію, про те, що підставою для визнання акту недійсним є його невідповідність вимогам законодавства та/або визначеною законом компетенції органу, який видав цей акт, а також порушення у зв'язку з прийняттям такого акту прав і охоронюваних законом інтересів підприємства - позивача у справі.
Позивач вважає, що спірне рішення порушує його законні права, а тому є не законним. При цьому позивач не зміг пояснити суду та не зазначив у позові, які саме його права порушує спірне рішення, тобто не довів, що таке порушення є.
Зі спірного рішення вбачається, що Євпаторійська міська рада не приймала рішення про відчуження домоволодіння, що знаходяться за адресою: АР Крим, м.Євпаторія, вул. Пушкіна, 18 та перебуває в оперативному управлінні позивача, що у свою чергу підтверджує відсутність порушення прав позивача, щодо вказаного об'єкту нерухомості, оскільки він продовжує безперешкодно їм користуватися.
На думку суду, позивач помилково вважає, що передання майна у заставу є його відчуженням, оскільки застава - це вид забезпечення виконання зобов'язання, завданням якого э належне та своєчасне виконання боржником зобов'язань перед кредитором, тоді як наслідком відчуження майна є перехід права власності на майно.
Крім того, суд вважає необґрунтованим посилання позивача, як на підставу задоволення позову на той факт, що відповідач делегував своєму виконавчому комітету повноваження на відчуження нерухомого майна, розташованого у м.Євпаторія по вул.Пушкіна, 18, тоді як відчуження комунального майна є виключною компетенцією міської ради.
Відповідно до п. 31 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції на день прийняття спірного рішення), виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання:
прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.
З рішення, що оскаржується, вбачається, що відповідач передав виконкому повноваження саме на управління майном, що виражається в укладенні кредитних договорів та договорів застави в якості забезпечення виконання зобов'язань. Тобто не має місце делегування повноважень виконавчому комітету Євпаторійської міської ради на відчуження об'єктів комунальної власності.
За викладених обставин, суд вважає, що рішення Євпаторійської міської ради від 05.02.1999р. №23-7/6 «Про об'єкти комунальної власності для передачі у заставу» не суперечить вимогам законодавства, та прийнято відповідачем в межах компетенції визначеною законом та не порушує права позивача.
Суд не приймає доводи третьої особи - Акціонерного Східно-Українського банку «Грант» відносно пропущення позивачем річного строку позовної давності, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до п.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Пункт 1 ст. 50 КАС України передбачає, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.
Так, законодавець позбавив треті особи права наполягати на відмові у задоволенні адміністративного позову з підстав, зазначених у ст. 100 КАС України, а у суду відсутні підстави застосовувати норми вказаної статті, оскільки відповідач у цій справі не наполягав на відмові у позові з підстав пропущення позивачем строку позовної давності.
На підставі викладеного, та керуючись статтями 100, 152, п. 1, 3 ст. 153, 160, п. 7 ст. 161, 163, п. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. В задоволені адміністративного позову - відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Башилашвілі О.І.