Справа № 759/4229/15-к Провадження № 11-кп/824/1446/2023 Головуючий в суді першої інстанції: ОСОБА_1 Доповідач: ОСОБА_2
18 липня 2023 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4
секретарів судового засідання ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 22014000000000003 щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_10
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_10 просить вирок Святошинського районного суду міста Києва від 07 червня 2022 року скасувати та закрити кримінальне провадження у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
Вироком Святошинського районного суду міста Києва від 07 червня 2022 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України та призначено покарання у виді двох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у сфері землеустрою.
На підставі ч. 5 ст. 74, п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України ОСОБА_8 звільнено від призначеного судом покарання - у зв'язку із закінченням строків давності.
Вироком також вирішене питання щодо речових доказів.
За доводами апеляційної скарги захисник ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 не погоджується із вироком суду, вважає його незаконним та таким, що ухвалений з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначає, що суд визнав службовою недбалістю дії ОСОБА_8 з підписання висновку № 7-96е від 14 лютого 2008 року, тобто за те, що не відноситься до кола його обов'язків та заборонено законодавством, що випливає з положень п. 9 Положення «Про головне управління земельних ресурсів у Київській області» та ст. ст. 7, 26 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації».
Захисник вважає, що дії ОСОБА_8 під час затвердження висновку № 7-96е були законними та звертає увагу на те, що Розпорядженням Васильківської РДА Київської області № 1128 від 29 листопада 2007 року надано дозвіл 22 громадянам на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок загальною площею 44 га, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу Мархалівської сільської ради, за межами населеного пункту з обов'язковим погодженням із органами земельних ресурсів, архітектури, охорони природи, санітарно-епідемічними та органами охорони культурної спадщини.
Апелянт зазначає, що лише після погодження та отримання позитивних висновків вказаних державних органів та висновку державної експертизи землевпорядної документації, проект передається на затвердження до Васильківської РДА.
Так, Розпорядження Васильківської РДА № 1128 від 29 листопада 2007 року на час проведення землевпорядної експертизи та погодження висновку було законним і не скасованим, а отже підлягало виконанню.
На підставі вказаного Розпорядження ТОВ «ІМІР» розроблено Проект землеустрою щодо відведення земельних (надалі - Проект) ділянок 22-м громадянам, де вказано, що речові права третіх осіб на ці земельні ділянки відсутні, перебувають у державній власності і є землями сільськогосподарського призначення, а тому правових підстав вважати що земельна ділянка перебувала у користуванні СБУ не було. Така ж позиція і щодо відповідного Розпорядження Васильківської РДА про вилучення землі із користування СБУ.
Крім цього захисник звертає увагу на те, що Проект містить список 22-х громадян, умови відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, погодження із державними органами: земельних ресурсів, містобудування та архітектури, охорони природи, санітарно-епідемічними та органами охорони культурної спадщини. Кадастрові плани що складені за результатами землевпорядних робіт. Проект занесений до бази даних Головного управління після затвердження Висновку № 7-96е.
Вказані документи є офіційними, викладеними на бланках відповідних державних органів, підписані посадовими особами та завірені печатками державних органів, мають відповідну реєстрацію, дати їх видання, за формою та змістом відповідають вимогам закону і не викликають жодних сумнівів в їх правдивості та достовірності.
Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, виготовлений уповноваженими особами, що мають відповідну кваліфікацію, ліцензію на проведення таких робіт, що підтверджується доданими до нього завіреними копіями документів (статут, ліцензія, договір підряду, акт приймання виконаних робіт, кошторис).
Захисник зазначає, що підстав для відмови у прийнятті таких документів для проведення землевпорядної експертизи не було, а тому твердження суду про порушення п. 4 Порядку реєстрації об'єктів державної експертизи землевпорядної документації, що об'єкт землевпорядної експертизи не відповідав законодавчим чи інших нормативно правовим актам не відповідає дійсності. Судом не вказано в чому саме полягали невідповідність об'єкта експертизи при його поданні.
Щодо висновку Державного управління охорони навколишнього природнього середовища в Київській області від 17 січня 2008 року № 06-13/119, в якому містить застереження про необхідність забезпечення прибережної захисної смуги від водойми, винесення меж прибережної смуги в натурі та встановлення водоохоронних знаків, то він є позитивним висновком, де зазначено що державне управління охорони природнього навколишнього середовища у Київській області погоджує матеріали проекту землеустрою, а тому твердження суду щодо незаконності погодження висновку з цієї підстави є безпідставним, і спростовується змістом самого висновку.
Щодо довідки 6-ЗЕМ, то вона була видана уповноваженим органом, відповідно до запиту на її отримання, відповідає вимогам, виконана на бланку і містить всі небхідні реквізити, тому захисник вважає, що були відсутні підстави сумніватися в її достовірності. До того ж, виготовлення таких довідок не відносилось до компетенції ОСОБА_8 чи експерта управління, а тому твердження суду в цій частині (дослівно згідно вироку) про наявність інформації статистичної звітності форми 6-ЗЕМ про те, що землі запасу за межами населеного пункту на території Мархалівської сільської ради Васильківського району протягом листопада 2007 року - березня 2008 року не обліковувались - безпідставне. З аналізу документів вбачається, що вказана земельна ділянка площею 44 га, за рахунок земель запасу на території Мархалівської сільської ради за межами населеного пункту як раз таки і була запроектована до відведення у власність 22-м громадянам.
Апелянт зазначає, що Розпорядженням Васильківської РДА Київської області за № 654 від 31 березня 2008 року Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок 22-м громадянам затверджений, встановлено правові обмеження на користування земельними ділянками, надано інші відповідні супутні доручення, у власність 22-м громадянам була передано саме та земельна ділянка тією ж площею та з тим цільовим призначенням, що визначена проектною документацією.
Захисник вважає, що посилання суду на інформацію Держземаганства (лист 6/4593 від 03 червня 2011 року) та управління Держкомзему у Васильківському районі (лист № 2515/02-1 від 14 липня 2011 року, № 2616/02-1 від 19 липня 2011 року) про те, що у період 2007-2008 року землі запасу за межами населеного пункту на території Мархалівської сільської ради Васильківського району не обліковуються, спростовується Проектом землеустрою, доданими до нього документами в тому числі інформацією статистичної звітності форми 6-ЗЕМ від 12 лютого 2008 року № 283/02-1, що були надані на дослідження і суд мав критично поставитися до такої інформації.
Щодо висновку судової землевпорядної експертизи від 30 серпня 2011 року № 01-09/1245, яка проведена Київським державним підприємством геодезії, кадастрових та геоінформаційних систем, захист зазначає про те, що особи, які його проводили, в супереч вимог ст. 196 КПК України (в редакції 1960 року що діяв на той час) не мали статусу суб'єкта судово-експертної діяльності, як це вимагається Законом України «Про судову експертизу". Така експертиза проведена з питань права проте вона не містить відомостей щодо освіти, спеціальності експерта, його компетенції у певній галузі знань що прямо суперечить положенням ст. ст. 196, 200 КПК України в редакції 1960 року. Крім цього не роз'яснено експерту його прав та обов'язків, а також не попереджено про кримінальну відповідальність за ст. 385 КК України та за ст. 384 КК України тобто за відмову від дачі висновку та надання завідомо неправдивого висновку.
З наведених підстав, як вважає апелянт, не можна вважати належним доказом і висновок спеціалістів щодо відповідності документації із землеустрою вимогам законодавства від 15 липня 2011 року.
Захисник, посилаючись на ст. 65 КПК України в редакції 1960 року, рішення Конституційного суду України у справі № 1-31/2011 та постанову Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції при здійсненні правосуддя» вважає, що визнання належними наведених доказів судом із посиланням лише на ст.ст. 66, 75 КПК України (1960 року) що експертом може бути будь-яка особа, що має достатні знання для дачі висновку у дослідженому питанні, є незаконним.
Апелянт вважає, що твердження суду першої інстанції на те, що у ОСОБА_8 , як посадової особи, начальника головного управління земельних ресурсів, були правові підстави для відмови у затвердженні висновку від 14 лютого 2008 року № 7-96е неправильні, виходячи зі змісту п. 3.5.3 Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації затвердженої Наказом Державного комітету по земельним ресурсам від 03 грудня 2004 року № 391, яким передбачено, що землевпорядна документація яка в цілому відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, оцінюється позитивно та погоджується (у разі необхідності погодження може обумовлюватися певними умовами щодо додаткового опрацювання окремих питань та внесення коректив, виконання яких не потребує суттєвих доробок); якщо землевпорядна документація, яка не відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, оцінюється негативно і не погоджується.
Оскільки Висновок № 7-96е, був позитивний, то підстави для відмови у його затверджені ОСОБА_8 , були відсутні.
Поряд з цим захисник звертає увагу на те, що досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснювалося слідчими СБУ, при тому, що СБУ, виходячи із обставин кримінального провадження, є потерпілою стороною.
Також апелянт зазначає про те, що судом не надано належної оцінки як доказу - постанові Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2007 року, у справі за позовом 22-х громадян до управління земельних ресурсів у Васильківському районі Київської області, про визнання дій неправомірними щодо погодження Проекту, яка станом на час проведення державної експертизи землевпорядної документації Проекту та погодження Висновку № 7-96е набула законної сили, а тому була обов'язковою до виконання. Вказаним судовим рішенням зобов'язано Управління земельних ресурсів погодити Проект. Крім цього, на думку суду, підсобне господарство СБУ не є землекористувачем цієї земельної ділянки.
Таким чином, захисник вважає, що зобов'язання яке визначене судовим рішення, а саме, погодити Проект, виключає в діях посадових осіб, що виконали судове рішення, склад будь-якого злочину.
Також, захисник зазначає, що поза увагою суду залишилось те, що Закон України «Про Службу безпеки України» був прийнятий Верховною Радою України 25 березня 1992 № 2229-ХІІ, положеннями якого не передбачено використання (постійного користування) земель сільськогосподарського призначення Службою безпеки України.
Крім того, посилаючись на положення ч. 1, 3 ст. 22, ст. 125, 126 Земельного кодексу України, що був прийнятий 25.10.2001 року апелянт вважає, що Служба безпеки України не мала і не могла мати у користуванні землі сільськогосподарського призначення.
Поряд з цим, захисник зазначає про те, що судом не було виконано вимог п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України оскільки суд у вироку не зазначив рішення про зарахування досудового тримання ОСОБА_8 під вартою, а саме в період з 20 травня 2012 року по 26 листопада 2012 року.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_8 , згідно Наказу голови Державного агентства земельних ресурсів України від 15 листопада 2007 року № 1105-к, призначений на посаду виконуючого обов'язки начальника Головного управління земельних ресурсів у Київській області (далі Головне управління).
Обіймаючи посаду виконувача обов'язки начальника Головного управління земельних ресурсів у Київській області, ОСОБА_8 був службовою особою, оскільки, відповідно до п. 9 Положення про Головне управління земельних ресурсів у Київській області, затвердженого наказом Держземагентства від 18 липня 2007 року № 71 (далі Положення про Головне управління), він здійснював керівництво діяльністю Головного управління і був відповідальним за виконання покладених на управління завдань, до яких, серед іншого, згідно п. 4 Положення про Головне управління, п.2.1. Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації, затвердженої наказом Держкомзему від 03 грудня 2004 № 391 в редакції від 09 січня 2006 року (далі Методика проведення державної експертизи), належала організація і проведення державної експертизи проектів з питань землеустрою. Також, виконуючи обов'язки начальника Головного управління, ОСОБА_8 видавав у межах своєї компетенції накази, організовував і контролював їх виконання, призначав на посаду і звільняв з посади працівників Головного управління, розпоряджався коштами в межах затвердженого кошторису управління, тобто, був наділений організаційно - розпорядчими і адміністративно господарськими функціями, тобто, являвся службовою особою згідно примітки 1 до ст. 364 КК України.
Так, відповідно до державного акту серії Б № 087212, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право користування землею за № 69 у 1983 році, площа земельних ділянок, наданих Комітету Державної Безпеки Української PCP для підсобного сільського господарства, складала 89,5 га. На підставі постанови Верховної Ради України від 20 вересня 1991 року № 1581-ХІІ ліквідовано Комітет Державної безпеки України, з передачею його матеріально-технічного потенціалу Службі національної безпеки України, яку в наступному перетворено на Службу безпеки України, у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Службу безпеки України» від 25 березня 1992 року № 2229-ХІІ.
Рішенням Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області від 04 березня 1995 року затверджено матеріали інвентаризації земель підсобного господарства Служби безпеки України, про що видано державний акт КВ-32. Відповідно до вказаного акту, у постійному користуванні СБ України, перебувають земельні ділянки загальною площею 85,6 га. Згідно проекту формування територій і встановлення меж Гвоздівської, Рославичівської, Іванковичівської та Мархалівської сільських рад народних депутатів Васильківського району Київської області, затвердженого розпорядженням Васильківської РДА від 15 січня 1996 року № 17, вказані ділянки увійшли до адміністративних меж Мархалівської сільради.
Розпорядженням Васильківської РДА від 26 листопада 2007 року № 1128 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_21 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 земельних ділянок загальною площею 44 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу Мархалівської сільської ради Київської області за межами населеного пункту.
Землевпорядною організацією TOB «ІМІР» на підставі наведеного розпорядження розроблено проект землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок 22 громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Мархалівської сільської ради Васильківського району Київської області загальною площею 44 га, за рахунок земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні СБ України, згідно рішення Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області від 04 березня 1995 року.
Відповідно до ст. ст. 1, 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» в редакції від 17 червня 2004 року, даний проект підлягав обов'язковій державній експертизі, з метою дослідження, перевірки, аналізу та оцінки на предмет його відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також підготовки обґрунтованого висновку для прийняття рішення щодо даного проекту. Організація та проведення експертизи по такій категорії проектів, згідно п. 2.1. Методики проведення державної експертизи, покладена на Головне управління земельних ресурсів у Київській області.
Таким чином, 07 січня 2008 року проект землеустрою надійшов до Головного управління для проходження обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації після погодження даного проекту відповідно до вимог ст. 118 Земельного кодексу України.
Відповідно до п. 3 Положення про Головне управління земельних ресурсів у Київській області, затвердженого наказом Держземагенства від 18 липня 2007 року № 71, до основних завдань головного управління серед іншого відносяться організація та забезпечення ведення державного земельного кадастру, підготовка земельно-кадастрової документації; здійснення землеустрою і проведення моніторингу земель; проведення державної експертизи програм і проектів з питань землеустрою, ведення державного земельного кадастру, охорони земель, реформування земельних відносин, а також техніко-економічних обґрунтувань таких програм та проектів.
Згідно п. 4 вказаного положення Головне управління відповідно до покладених на нього завдань забезпечує підготовку і здійснення організаційних, економічних, екологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, дотримання режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, інших територій і об'єктів екомережі; проводить відповідно до законодавства моніторинг земель; забезпечує регулювання земельних відносин, створення і ведення державного земельного кадастру; проводить державну експертизу програм і проектів з питань землеустрою, ведення державного земельного кадастру, охорони земель, реформування земельних відносин, а також техніко-економічних обґрунтувань таких програм та проектів.
На підставі п. 9 Положення начальник Головного управління здійснює керівництво діяльністю головного управління і є відповідальним за виконання покладених на управління завдань; забезпечує у межах своєї компетенції контроль за станом справ у сфері діяльності головного управління; здійснює інші повноваження, передбачені чинним законодавством України.
Так, відповідно до п. 2.1. Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації, затвердженої наказом Держкомзема від 03 грудня 2004 року № 391 організація і проведення державної експертизи здійснюється обласними головними управліннями земельних ресурсів.
Згідно до ч. 7 ст. 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», об'єкт державної експертизи, який не відповідає вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, оцінюється негативно і не погоджується.
Відповідно до п. 4 Порядку реєстрації об'єктів державної експертизи землевпорядної документації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 974 у реєстрації об'єкта експертизи може бути відмовлено у разі: невідповідності його вимогам законодавчих та інших нормативно-правових актів, Порядку, виявлення недостовірних даних.
Неналежно виконуючи свої обов'язки, передбачені вищевказаними нормативними документами, будучи службовою особою, 14 лютого 2008 року виконувач обов'язків начальника Головного управління земельних ресурсів у Київській області ОСОБА_8 , перебуваючи у приміщенні Головного управління по вул. Серпова, 3/14 в Києві, незважаючи на наявність в Головному управлінні земельних ресурсів у Київській області інформації державної статистичної звітності форми № 6-ЗЕМ, про те, що землі запасу за межами населеного пункту на території Мархалівської сільської ради Васильківського району Київської області протягом листопада 2007 - березня 2008 не обліковувались взагалі, тобто землі, які могли передаватись у власність на території вказаного населеного пункту були відсутні, наявність численних порушень законодавства при відведенні ділянок, а саме:
- відсутності погодження у землекористувача - Служби безпеки України і розпорядження Васильківською РДА щодо вилучення земельної ділянки загальною площею 44 га, на яку, на підставі розпорядженням Васильківської РДА від 26 листопада 2007 року № 1128, був розроблений проект землеустрою щодо відведення її у власність 22 громадянам, що є порушенням ч. 5 ст. 116, ст. 149 Земельного кодексу України;
- відсутності розпорядження Васильківської РДА про віднесення вказаної земельної ділянки загальною площею 44 га до земель запасу Мархалівської сільської ради, що є порушенням ст. ст. 19, 20 Земельного кодексу України;
- прийняття розпорядження про відведення у власність громадянам Васильківською РДА частини ділянки, площею 5,35 га в межах населеного пункту Мархалівка Васильківського району Київської області, що є порушенням ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, оскільки передача її у власність належить до компетенції Мархалівської сільської ради;
- погодження, за наявності у проекті землеустрою висновку Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області від 17 січня 2008 року № 06-13/119 про необхідність забезпечення прибережної захисної смуги від водойми, винесення в натуру межі прибережної захисної смуги та встановлення водоохоронні знаки, враховуючи наявність на земельних ділянках, які проектувались для відведення у власність, природної водойми площею 2,4 га, передачі ділянки площею 2,56 га з числа 44 га у власність громадянам, які є землями водного фонду, передача яких у власність громадянам заборонена ст. ст. 58, 59, 60, 84 Земельного кодексу України та ст. 89 Водного кодексу України затвердив шляхом підписання і скріплення печаткою позитивний висновок від 14 лютого 2008 року № 7-96е повторної-державної експертизи землевпорядної документації - проекту землеустрою щодо відведення у власність 22-ом вказаним громадянам земельних ділянок загальною площею 44 га для ведення особистого селянського господарства на території Мархалівської сільської ради Васильківського району Київської області.
На підставі позитивного висновку від 14 лютого 2008 року № 7-96е повторної державної експертизи землевпорядної документації, розпорядженням Васильківської РДА від 31 березня 2008 року № 654, затверджено проект землеустрою та передано у власність 22 громадянам для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу Мархалівської сільської ради земельні ділянки загальною площею 44 га, які перебували у постійному користуванні СБ України.
Упродовж 22 - 23 квітня 2008 Васильківським районним відділом КРФ ДП «Центр ДЗК» громадянам були видані державні акти на право власності на незаконно відведені земельні ділянки.
Таким чином, ОСОБА_8 обіймаючи посаду начальника Головного управління земельних ресурсі у Київській області, володіючи достатніми знаннями для виконання функцій керівника вказаного державного органу, в порушення п. 9 Положення про Головне управління земельних ресурсів у Київській області, затвердженого наказом Держземагентства від 18 липня 2007 року № 71 не забезпечив виконання покладених на управління завдань і маючи доступ та володіючи інформацією державної статистичної звітності форми 6-ЗЕМ за період 2007 року щодо наявності земель запасу за межами населеного пункту на території Мархалівської сільської ради Васильківського району Київської області не вжив заходів до перевірки інформації викладеної у підготовленому висновку, в порушення ч. 7 ст. 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», п. 4 Порядку реєстрації об'єктів державної експертизи землевпорядної документації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 974 підписав та скріпив печаткою Головного управління позитивний висновок від 14 лютого 2008 року № 7-96е повторної державної експертизи землевпорядної документації, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді заподіяння матеріальної шкоди державі, а саме: з державної власності неправомірно вибула земельна ділянка, площа якої в адміністративних межах Мархалівської сільської ради Васильківського району Київської області за межами населеного пункту Мархалівка складає 38,65 га, а площа в межах населеного пункту Мархалівка Васильківського району Київської області складає 5,35 га, загальною вартістю, згідно з висновком судово - будівельної експертизи від 15 грудня 2008 року № 11255 - 69 960 000 грн, що в 250 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.
Під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_8 та захисник ОСОБА_11 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, прокурор щодо задоволення апеляційної скарги заперечував.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_8 не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення.
З огляду на це, апеляційний суд вважає доводи сторони захисту про те, що Служба Безпеки Україна не мала законних прав користуватися землею для ведення підсобного господарства є необґрунтованими, оскільки наведені обставини перебувають поза межами висунутого ОСОБА_8 обвинувачення.
Також необґрунтованими є доводи апелянта про те, що Служба Безпеки Україна є фактично потерпілим у даному провадженні, тому слідчий Служби Безпеки Україна не міг здійснювати досудове розслідування кримінального провадження щодо ОСОБА_8 .
Так, відповідно до матеріалів провадження, підслідність провадження у справі щодо ОСОБА_8 у передбачений законом спосіб уповноваженим на те прокурором визначено за слідчим Служби Безпека України. Крім того, за висунутим ОСОБА_8 обвинуваченням за ч. 2 ст. 367 КК України потерпілі взагалі відсутні. Як видно з матеріалів провадження, зокрема журналів судового засідання, суд також не залучав Службу Безпеки Україна як потерпілого. Отже, доводи сторони захисту про упередженість слідчого Служби Безпеки Україна, та фактично про конфлікт інтересів, є непереконливими.
Тому, зібрані під час досудового розслідування докази з цих підстав не можуть бути визнані недопустимими.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Апеляційний суд вважає, що вирок Святошинського районного суду міста Києва, ухвалений щодо ОСОБА_8 відповідає наведеним вимогам закону.
Зокрема, у ньому дана оцінка всім доказам, наданим суду сторонами провадження та наведені належні та достатні мотиви і підстави визнання ОСОБА_8 винуватим у вчиненні службової недбалості, що спричинило тяжкі наслідки.
Так, оцінюючи дії ОСОБА_8 , як виконувача обов'язки начальника Головного управління земельних ресурсів у Київській області, з огляду на закони, підзаконні та локальні нормативні акти, які регулюють його діяльність, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у обвинуваченого були правові підстави для відмови у затвердженні висновку державної експертизи землевпорядної документації від 14 лютого 2008 року № 7-96е шляхом її підписання та скріплення печаткою.
Апеляційний суд зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо того, що ОСОБА_8 не міг не затвердити наведений висновок, були предметом перевірки під час розгляду провадження судом першої інстанції як позиція сторони захисту.
Так, відповідно до п. 4 Положення про Головне управління земельних ресурсів у Київській області, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань забезпечує підготовку і здійснення організаційних, економічних, екологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, дотримання режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико - культурного призначення, інших територій і об'єктів екомережі; проводить згідно із законодавством моніторинг земель; забезпечує регулювання земельних відносин, створення і ведення державного земельного кадастру; проводить державну експертизу програмі проєктів з питань землеустрою, ведення державного земельного кадастру, охорони земель, реформування земельних відносин, а також техніко - економічних обґрунтувань таких програм і проєктів.
Пунктом 9 цього Положення передбачено, що начальник Головного управління здійснює керівництво діяльністю головного управління і є відповідальним за виконання покладених на управління завдань; забезпечує у межах своєї компетенції контроль за станом справ у сфері діяльності Головного управління; здійснює інші повноваження, передбачені чинним законодавством.
Відповідно до п. 2.1 Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації, затвердженої наказом Держкомзема від 03 грудня 2004 року № 391, організація і проведення експертизи здійснюється обласними головними управліннями земельних ресурсів.
За приписами ч. 7 ст. 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» об'єкт державної експертизи, який не відповідає вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, оцінюється негативно і не погоджується.
З огляду на наведені положення, до повноважень начальника Головного Управління земельних ресурсів віднесено затвердження висновку державної експертизи землевпорядної документації, і такі повноваження не є церемоніальними. Тому, ОСОБА_8 , належним чином перевіривши висновок від 14 лютого 2008 року № 7-96е, за наявності підстав, міг його не погодити.
Однак він цього не зробив, тим самим вчинив службову недбалість.
Основним питанням, яке він мав би з'ясувати, це питання кому належить 44,000 га землі сільськогосподарського призначення.
Незважаючи на те, що у розпорядженні очолюваного ним Головного Управління була інформація державної статистичної звітності (форма № 6-ЗЕМ) про те, що землі за межами населеного пункту не території Мархалівської сільської ради Васильківського району Київської області протягом листопада 2007 - березня 2008 року не обліковувались, за відсутності погодження із землекористувачем - СБУ, відсутності розпорядження Васильківської РДА про вилучення земельної ділянки загальною площею 44,000 га, на яку всупереч положенням ч. 5 ст. 116, 149 Земельного кодексу України на підставі розпорядження Васильківської РДА від 26 листопада 2007 року № 1128 був розроблений проєкт землеустрою щодо відведення її у власність 22 громадянам, відсутності розпорядження Васильківської РДА про віднесення даної земельної ділянки до земель запасу Мархалівської сільської ради ОСОБА_8 висновок був затверджений.
За доводами, викладеними в апеляційній скарзі, затвердження висновку від 14 лютого 2008 року зобов'язувала його також постанова Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2007 року, яка була чинною на час вчинення ним погодження.
Однак, такі доводи колегія суддів вважає необґрунтованими.
Відповідно до наведеного судового рішення, у судовому порядку громадяни просили визнати незаконними дії Управління земельних ресурсів у Васильківському районі, яке листом від 06 грудня 2007 року № 1985/02-1 не погодило технічну документацію з тих підстав, що земельні ділянки, згідно даних статистичної звітності перебувають у користуванні підсобного господарства Служби Безпеки Україна. Тому, відповідно до ст. 149 Земельного кодексу України, вилучення земельних ділянок необхідно погодити із землекористувачем.
Постановою суду дії Управління земельних ресурсів у Васильківському районі визнані незаконними.
Отже, наведене судове рішення не стосувалося дій чи бездіяльності іншого суб'єкта владних повноважень, яким є Головне управління земельних ресурсів у Київській області. У подальшому, постанова суду була скасована.
Більше того, викладені у постанові суду обставини, та відомості, які містить лист Управління земельних ресурсів у Васильківському районі від 06 грудня 2007 року та висновку про наявні обмеження на використання земельної ділянки площею 44,000 га від 27 грудня 2007 року № 6128/04-7, давали додаткові підстави для більш ретельної перевірки затвердженого Іванюком висновку.
Тому, наведеними у вироку доказами, серед яких і висновок судово - землевпорядної експертизи № 01-09/1245, підтверджені чисельні порушення, пов'язані із відведенням земельних ділянок загальною площею 44,000 га 22 громадянам для ведення особистого селянського господарства.
Як наслідок, рішенням суду державні акти на право власності на земельні ділянки, видані громадянам в межах земельної ділянки площею 44,000 га, про яку йде мова у висновку, затвердженого ОСОБА_8 , були скасовані.
Підсумовуючи, апеляційний суд вважає, що суд першої дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_8 у службовій недбалості, що спричинило тяжкі наслідки, тому його дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 367 КК України.
Під час апеляційного розгляду колегією не встановлено істотних порушень вимого кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування вироку суду.
Керуючись ст.ст. 376 ч. 2, 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Святошинського районного суду міста Києва від 07 червня 2022 року, яким ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4