про залишення позовної заяви без руху
28 серпня 2023 р. № 400/10592/23
Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Птичкіна В.В., ознайомившись з матеріалами
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якій просить:
"1. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо систематичного не реагування на звернення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про здійснення її вимоги щодо перерахування пенсії з моменту її призначення, тобто з 07.06.2010 року та своїми офіційними листами-відповідями введення в оману, через надання недостовірної та протирічної інформації, яка стала приводом для сумнівів щодо вірності нарахування пенсії.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (місцезнаходження: 54020, Миколаївська область, м. Миколаїв, Заводський район, вул. Морехідна, буд. 1, Код ЄДРПОУ 13844159) здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з моменту її призначення, тобто з 07.06.2010 року та у разі виявлення помилки під час підрахунків пенсії, нарахувати та виплатити суми пенсії, не одержані своєчасно з вини Відповідача.
3. Стягнути з Відповідача на мою користь судові витрати".
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам, установленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає таке.
Згідно з пунктами 4 та 5 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Відповідно до частини четвертої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
У позовній заяві зазначено: "Позивач вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області порушує її права на законну пенсію, оскільки у всих офіційних листах з 2011 року фігурував індивідуальний коефіцієнт заробітної плати - 0,91609, а не 0,82852, лише в листі-відповіді Южноукраїнського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області від 10.01.2018 року № 206/02 з'являється ця цифра 0,82852. Однак в наступних листах Відповідача є лише індивідуальний коефіцієнт заробітної плати - 0,91609".
У разі якщо позивач вважає порушеним її право на пенсійне забезпечення, у позовній заяві мають бути зазначені фактичні обставини, з якими позивач вважає порушеними її права. Зокрема, якщо позивач вважає, що має право на вищий коефіцієнт заробітної плати, ніж той, який застосовується відповідачем для обчислення її пенсії, позивачу належить зазначити в позовній заяві, у зв'язку з якими обставинами вона вважає правильним інший коефіцієнт заробітної плати, якими доказами це підтверджується (з наданням відповідних доказів).
Заявляючи позовну вимогу про визнання протиправною бездіяльності щодо нереагування на звернення позивача, позивач не навела в позові фактичних обставин на обгрунтування таких вимог і не подала відповідних доказів.
Зокрема, до позовної заяви додано 10 листів відповідача, у яких зазначено, що ними надаються відповіді на звернення позивача, що суперечить твердженню позивача про відсутність реагування. Копій таких звернень до позовної заяви не додано. До позовної заяви додана копія лише однієї заяви (від 21.09.2022) про перерахунок пенсії.
Заявляючи позовну вимогу про здійснення перерахунку пенсії, позивач не зазначає, який саме перерахунок, на її думку, відповідач має обов'язок провести та у зв'язку з якими обставинами.
У пункті 2 прохальної частини позовної заяви позивач просить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок її пенсії з 07.06.2010 та у разі виявлення помилки під час підрахунків пенсії, нарахувати та виплатити суми пенсії, не одержані своєчасно з вини відповідача. Зазначене формулювання свідчить про те, що станом на дату звернення до суду позивач не впевнена в допущенні відповідачем помилок в обчисленні її пенсійної виплати.
Суд роз'яснює, що для звернення за судовим захистом свого права особа повинна мати інформацію про те, яке саме її право порушене, в чому саме полягає таке порушення, в чому полягають допущені відповідачем помилки в обчисленні пенсії, якими обставинами це можна обгрунтувати та якими доказами підтвердити.
У позовній заяві не конкретизовано, у непроведенні якого саме перерахунку позивач вбачає порушення свого права на пенсійне забезпечення, а також у зв'язку з якими фактичними обставинами такий перерахунок повинен був проведений.
У зв'язку з цим позивачу належить зазначити у позовній заяві такі обставини та надати докази на їх підтвердження.
Також позивачу належить чітко зазначити в прохальній частині позовної заяви вид (види) перерахунку (-ів), який (-і) вона просить суд зобов'язати здійснити відповідача.
Позивачу належить конкретизувати позовні вимоги та чітко сформулювати суть зобов'язання (зобов'язань), яке (які) позивач просить покласти на відповідача задля відновлення її порушеного права.
У позовній заяві позивач неодноразово зазначає, що їй незрозумілі роз'яснення, які надавалися відповідачем у відповідь на її звернення, починаючи з 2010 року.
Зокрема, позивач зазначає: "Стає не зрозумілим, то з якого саме коефіцієнту до оптимізації виплачувалася їй пенсія з 0,82852 чи все ж таки з 0,91609. Чіткої відповіді у Відповідача Позивач так і не отримала, просила неодноразово зробити вірний перерахунок її пенсії, однак отримувала лише листи роз'яснення і все."
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Посилання на незрозумілість позивачу наданих відповідачем роз'яснень не свідчить про наявність між сторонами публічно-правового спору. У позовній заяві належить чітко зазначати фактичні обставини, у зв'язку з якими позивач вважає порушеними її права.
Якщо позивач не володіє жодною інформацією про своє пенсійне забезпечення саме з вини відповідача (тобто вважає порушеним своє право на інформацію), у позовній заяві належить наводити посилання на фактичні обставини, за яких, на її думку, відбулося порушення її права на інформацію, зокрема, коли відбулося звернення, чи була відповідь, чому позивач вважає надану їй відповідь неповною або наданою не по суті звернення або несвоєчасною, або відповідь не була надана взагалі, або чому позивач вважає недостовірною надану їй інформацію тощо. Зазначені обставини повинні бути підтверджені доказами.
У позовній заяві таких обставин не повідомлено, доказів на їх підтвердження не подано.
Щодо строку звернення до адміністративного суду.
Позивач просить про захист її права з 07.06.2010. Ця дата виходить за межі 6-місячного строку звернення до адміністративного суду. Зокрема, позивач звернулася до суду по спливу 13 років з дати, з якої вона вважає порушеним її право. У зв'язку з цим позивачу належить подати до суду заяву про поновлення такого строку та надати докази поважності причин його пропуску.
Зокрема, згідно з частинами першою та другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав відступив від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі № 816/197/18 (касаційне провадження № К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі № 640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі № 816/197/18 (касаційне провадження № К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі № 640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18) та сформулював новий правовий висновок, згідно з яким, серед іншого, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.
Верховний Суд наголосив, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Верховний Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
У постанові від 09.06.2022 у справі № 1140/2132/18 Верховний Суд звернув увагу, що пенсію позивач отримує щомісяця, тому про порушення свого права позивач мав бути обізнаний на кожне 1 число місяця, що настає за місяцем, у якому повинна була здійснюватись така виплата (з першого до першого числа).
За приписами частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з частиною шостою статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частин першої та другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Отже, позивачу належить надати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначити поважні причини його пропуску, з наданням доказів на підтвердження поважності цих причин.
Отже, позовну заяву належить оформити з дотриманням вимог статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням наведеного вище.
Згідно з частинами першою та другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Суд також зазначає, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Законодавством також урегульовані підстави надання правової допомоги безоплатно. Зокрема, порядок надання безоплатної правової допомоги, суб'єкти її отримання передбачені Законом України „Про безоплатну правову допомогу”.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 122, 160, 161, 169, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Залишити позовну заяву ОСОБА_1 без руху.
2. Запропонувати позивачу у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви, зокрема, подати до Миколаївського окружного адміністративного суду:
- позовну заяву, оформлену відповідно до статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням оцінки суду, наведеної у мотивувальній частині цієї ухвали;
- докази на підтвердження обставин, зазначених у позовній заяві, що подається на виконання цієї ухвали (крім тих, що були додані до позову в первинній редакції);
- заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначити поважні причини його пропуску, тобто такі, що об'єктивно, незалежно від волі позивача, унеможливили звернення до суду з дотриманням установленого строку, з наданням доказів на підтвердження поважності цих причин.
3. Попередити позивача, що наслідком неусунення недоліків позовної заяви в установлений судом строк є повернення такої позовної заяви позивачу.
Ухвала про залишення позовної заяви без руху набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає до оскарження окремо від рішення суду.
Суддя В.В. Птичкіна