печерський районний суд міста києва
Справа № 757/33705/23-к
23 серпня 2023 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю адвоката: ОСОБА_3 , прокурора: ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у залі суду в м. Києві судове провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/7516/23-к від 22.02.2023 у кримінальному провадженні № 12021000000000247 від 16.02.2021,-
07.08.2023 до провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/7516/23-к від 22.02.2023 у кримінальному провадженні № 12021000000000247 від 16.02.2021.
В обґрунтування доводів клопотання зазначено, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22 лютого 2023 року у кримінальному провадженні № 12021000000000247 від 16 лютого 2023 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 361 КК України та ч. 3 ст. 190 КК України, був накладений арешт на тимчасово вилучене майно в ході обшуку автомобіля марки BMW X6, 2021 року, д.н.з. НОМЕР_1 , а саме на автомобіль BMW X6, 2021 року, д.н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію даного ТЗ серії НОМЕР_2 та ключі від нього, які належать ОСОБА_6 та зареєстрований на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із забороною користування та розпорядження вказаним майном.
11 лютого 2023 року було проведено обшуки за місцем проживання ОСОБА_5 та в її автомобілі (зазначеному вище), на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва.
За результатами вказаних обшуків посадовими особами Національної поліції України було вилучено власність ОСОБА_5 , а саме: транспортний засіб BMW X6, 2021 року, чорного кольору, VIN: НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , ключі від цього автомобіля. Транспортний засіб було вивезено співробітниками поліції в невідомому власнику напрямку.
До теперішнього часу ОСОБА_5 , як власника ТЗ, не повідомлено про причини, підстави вилучення майна, не надано копій документів про вилучення автомобіля, не повідомлено про місцеперебування її транспортного засобу, не надано документу про арешт її майна.
З лютого місяця 2022 року по липень 2023 року слідчим у кримінальному провадженні № 12021000000000247 від 16.02.2021 не повідомлено володільця майна (автомобіля BMW X6, 2021 року, чорного кольору, VIN: НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , ключів від цього автомобіля) ОСОБА_5 про арешт майна або про інші слідчі, процесуальні дії з вказаним майном. Крім того, протягом зазначеного періоду часу у кримінальному провадженні не проведено жодної слідчої дії з майном ОСОБА_5 .
Стороною захисту в клопотанні зазначено, що органу досудового розслідування достовірно відомо про єдиного власника майна - автомобіля BMW X6, 2021 року, чорного кольору, VIN: НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_1 - ОСОБА_5 .
Також зазначено, що слідчим групи слідчих ГСУ НПУ ОСОБА_7 в постанові від 11.02.2023 про визнання речовим доказом, заступником начальника відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях щодо кіберзлочинності управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату НПУ Департаменту нагляду за додержанням законів НПУ та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 в клопотанні від 11.02.2023 про накладення арешту і як наслідок, в ухвалі Печерського районного суду м. Києва від 22.02.2023, вказується недостовірна і непідтверджена інформація про те, що тимчасове вилучене майно у ОСОБА_6 а саме: автомобіль BMW X6, 2021 року, чорного кольору, VIN: НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , ключів від цього автомобіля належить саме ОСОБА_6 , що не відповідає дійсності, адже судом накладений арешт на свідоцтво про реєстрацію цього ТЗ, яке надає орган досудового розслідування з відомостями про власника зазначеного вище майна - ОСОБА_5 .
Окрім цього, арешт на майно ОСОБА_5 , накладено необґрунтовано, оскільки її транспортний засіб, свідоцтво про реєстрацію ТЗ, ключі від ТЗ не можуть бути використані як речовий доказ у кримінальному провадженні, яке розслідується за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.361 КК України та ч. 3 ст. 190 КК України не є предметом вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_5 не є особою, стосовно якої здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, право власності на арештоване майно ОСОБА_5 не оскаржується, набула вона це право на законних підставах, за договором купівлі-продажу в торговій компанії, яка теж не є учасником кримінального провадження № 12021000000000247, а тому зазначене у сукупності свідчить про безпідставність накладення арешту та необхідності його скасування.
Накладення арешту порушує права власника ОСОБА_5 , та є неспівмірним обмеженням права власності завданням кримінального провадження. В зв'язку з чим, вказаний арешт підлягає скасуванню.
Як вбачається зі змісту вказаної ухвали слідчого судді від 22.02.2023, вилучене майно відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні та є на даній стадії досудового розслідування тимчасово вилученим майном.
Підставою для накладення арешту на автомобіль BMW X6, 2021 року, чорного кольору, VIN: НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , ключів від цього автомобіля, була наявність розумних підозр вважати, що таке майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, яке зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому невжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до зникнення ОСОБА_6 , який взагалі не має ніякого відношення до арештованого майна й перешкодити встановленню істини під час досудового розслідування.
Однак, саме по собі процесуальне рішення слідчого, прийняте у формі постанови від 11.02.2023, яка має формальний характер, про визнання матеріальних об'єктів речовими доказами у кримінальному провадженні № 12021000000000247 від 16 лютого 2021 року, не свідчить про наявність умов і обставин, визначених ст. 98 КПК України, яка вказує, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Представник власника майна - адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні вимоги клопотання підтримав та просив задовольнити.
Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував щодо вимог, які зазначені в клопотанні про скасування арешту майна, просив відмовити, зазначивши, що ухвала про арешт майна є законною та обґрунтованою.
Крім того, досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває, необхідність в арешті зазначеного майна не відпала.
Слідчий суддя, заслухавши пояснення адвоката, заперечення прокурора, вивчивши клопотання, матеріали, якими воно обґрунтовується, приходить до наступного висновку.
Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021000000000247 від 16.02.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 361, ч. 3 ст. 190 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22 лютого 2023 року у кримінальному провадженні № 12021000000000247 від 16 лютого 2021 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 361 КК України та ч.3 ст. 190 КК України, був накладений арешт на тимчасово вилучене майно в ході обшуку автомобіля марки BMW X6, 2021 року, д.н.з НОМЕР_1 , а саме: на автомобіль BMW X6, 2021 року, д.н.з НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію даного ТЗ серії НОМЕР_2 та ключі від нього, які належать ОСОБА_6 та зареєстрований на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із забороною користування та розпорядження вказаним майном.
Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Так, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об'єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Також, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 132 КПК України, слідчий суддя виходить з принципу змагальності, відповідно до якого кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Під час розгляду клопотання про скасування арешту, адвокатом доведено, що в арешті відпала потреба, оскільки відсутні докази того, що вилучене майно, на яке накладено арешт, є предметом кримінального правопорушення, здобуте в результаті вчинення кримінального правопорушення та відповідає критеріям ст. 98 КПК України, а відтак клопотання підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 392, 532 КПК України, -
Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/7516/23-к від 22.02.2023 у кримінальному провадженні № 12021000000000247 від 16.02.2021 - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/7516/23-к від 22.02.2023 у кримінальному провадженні № 12021000000000247 від 16.02.2021, на автомобіля марки BMW X6, 2021 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію даного ТЗ серії НОМЕР_2 та ключі від цього автомобіля, власницею якого є ОСОБА_5 .
Повернути автомобіль марки BMW X6, 2021 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію даного ТЗ серії НОМЕР_2 та ключі від цього автомобіля, їх володільцю, ОСОБА_5 .
Ухвала слідчого судді не підлягає оскарженню.
Слідчий суддя ОСОБА_1