Справа № 161/11011/23
Провадження № 2/161/3004/23
22 серпня 2023 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Кихтюка Р.М.,
секретаря - Дмитрук Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про повернення стягнених коштів за виконавчим написом нотаріуса,
Позивач звернулася в суд із позовом до відповідача про повернення стягнених коштів за виконавчим написом нотаріуса.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 21.06.2013 між нею та ПАТ «Платинум Банк» укладено кредитний договір № 154296/0005XSGF. Надалі, їй стало відомо, що 28.05.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис № 69400 про стягнення з неї на користь ТзОВ «Вердикт Капітал» заборгованість у сумі 35068,48 грн.
В подальшому, 24.12.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Пирогою С.С. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання вказаного вище виконавчого напису..
Також, постановою вказаного приватного виконавця від 24.12.2021 р.накладено арешт на її майно, а постановою від 05.01.2022 року звернено стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію інші доходи боржника.
Вказує, що під час здійснення примусового виконання виконавчого напису нотаріуса 10.01.2022 року з її платіжної картки були зняті кошти в розмірі 9955,65 грн.
Зазначає, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.02.2022 року у справі № 161/108/22 визнано таким, що не підлягає виконанню вказаний виконавчий напис.
Посилаючись на ст. 1212 ЦК України просить стягнути з відповідача на її користь кошти в розмірі 9955,65 грн., стягнені за виконавчим написом нотаріуса, який визнаний таким, що не підлягає виконанню, а також судові витрати у справі.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 липня 2023 року справу прийнято до розгляду та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження. Так, ухвала суду про відкриття провадження у справі з доданою позовною заявою та з додатками була отримана відповідачем 27.10.2022 року, про що свідчить повідомлення Укрпошти про вручення поштового рекомендованого відправлення.
При цьому, 21.08.2023 року від відповідача надійшов відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши письмові докази у справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом з'ясовано, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.02.2022 року у справі № 161/108/22 визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №69400, вчинений 28.05.2021 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором № 154296/0005XSGF від 21.06.2013 р. на загальну суму 35068,48 грн. (а.с. 13-15).
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
З урахуванням вказаних вимог ст. 82 ЦПК України вказані вище обставини встановленню не підлягають.
З матеріалів справи вбачається, що постановою приватного виконавця виконавчого Волинської області Пирогою С.П. від 24.12.2021 р. було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання вказаного виконавчого напису про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Вердикт Капітал» 35068,48 грн., яке являється правонаступником ПАТ «Платинум Банк» (а.с. 7-8).
Також, постановою даного приватного виконавця від 05.01.2022 р. звернено стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію інші доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід від Департаменту освіти Луцької міської ради у розмірі 20% із доходів (а.с. 10).
Із представленої позивачем виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 з АТ КБ «Приватбанк» слідує, що 10.05.2021 року стягнено з позивача згідно виконавчого напису кошти в розмірі 9955,56 грн. (а.с. 11).
Главою 83 ЦК України визначаються загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.
Предметом регулювання цього інституту є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна, і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Отже, кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Згідно з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 02.03.2016 року у справі №6-2491цс15, положення статті 1212 ЦК України, відповідно до якого особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала, застосовується також і до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2018 року у справі №910/9072/17 висловила позицію, що, згідно з п.3 ч.3 ст.1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Однак, необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом (Касаційним господарським судом) в постановах від 02.08.2018 року у справі №910/15363/17 року, від 10.08.2018 року у справі №910/22442/16.
Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Оскільки у розглядуваній справі виконавчий напис, вчинений 28.05.2021 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. № 69400 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТзОВ Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором № 154296/0005XSGF від 21.06.2013 р. на загальну суму 35068,48 грн. визнано таким, що не підлягає виконанню, правова підстава для примусового стягнення спірних грошових коштів вважається такою, що відпала.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідно до приписів статті 1212 ЦК України відповідач зобов'язаний повернути позивачу отримані грошові кошти.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20, від 08 вересня 2021 року у справі № 206/2212/18, від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18, від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Разом з тим, як слідує із довідки ТзОВ «Вердикт Капітал», на рахунки товариства в якості стягнення заборгованості від органів державної виконавчої служби та приватних виконавців за кредитним договором №154296/0005XSGF від 21.06.2013 р. надійшли кошти на загальну суму 8596,05 грн. (а.с. ).
Таким чином, оскільки підставою для набуття коштів відповідачем ТзОВ «Вердикт Капітал» був виконавчий напис, який визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, тому відпала сама підстава для набуття та утримання ним коштів стягнутих з позивача у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2, а тому суд вважає за необхідне стягнути з ТзОВ «Вердикт Капітал» на користь позивача безпідставно набуті кошти, які надійшли на рахунок даного товариства, в розмірі 8596,05 грн.
При цьому, на думку суду, у стягненні решти суми, що становлять витрати виконавчого провадження та основної винагороди приватного виконавця слід відмовити, оскільки вказані кошти не є в розумінні статті 1212 ЦК України безпідставно набутими.
При цьому, у відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1073,60 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 10, 11, 12, 13, 82, 141, 247, 258, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, ст. 1212 ЦК України,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 8596 (вісім тисяч п'ятсот дев'яносто шість) грн. 05 коп. та 1073 (одну тисячу сімдесят три) грн. 60 коп. судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасниками справи є:
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», ЄДРПОУ 36799749, юридична адреса: м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5-Б.
Повний текст рішення складений 22 серпня 2023 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Р.М. Кихтюк