Справа № 161/10852/23
Номер провадження: 3/161/3412/23
місто Луцьк 28 серпня 2023 року
Луцький міськрайонний суд Волинської області в особі судді Івасюти Л.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , -
- за ч.3 ст. 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
До Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 156 КУпАП, відносно ОСОБА_1 .
З протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАВ № 755557 від 20.06.2023 вбачається, що 20.06.2023 о 14 год. 10 хв. ОСОБА_1 в м. Луцьку по вул. Захарова, 12А, здійснила продаж 1 пачки цигарок «Кемел» за 40,00 грн. гр. ОСОБА_2 , чим порушила п. 11 ч.1 ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» та вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст. 156 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом надсилання SMS-повідомлення.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що від ОСОБА_1 не надходило клопотання про відкладення розгляду справи, суддя приходить до висновку про можливість розгляду справи за її відсутності.
Дослідивши матеріали справи, суд установив таке.
Об'єктивною стороною адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.156 КУпАП, є факт реалізації, тобто торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння з рук
Особа, яка складає протокол про адміністративне правопорушення, повинна довести факт продажу з рук алкоголю, цигарок, тощо.
Однак органом, що склав адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 , не надано жодних доказів на підтвердження того, що остання у вказаний у протоколі день та час продала з рук 1 пачку цигарок «Кемел» за 40,00 грн. гр. ОСОБА_2 .
Із письмових пояснень ОСОБА_2 , вбачається, що він був зупинений працівниками поліції, які побачили у нього в руках цигарки, які були без акцизних марок та запитали де він їх придбав, на що він відповів що у Лесі на склотарі.
Такі письмові пояснення ОСОБА_2 суддя до уваги не приймає, оскільки вони є неконкретизованими та містять суттєві суперечності із протоколом про адміністративне правопорушення серія ВАВ № 755557 від 20.06.2023.
Крім цього, судді не надано належних та допустимих доказів (фото, відео, аудіо фіксацію), що ОСОБА_1 реалізувала ОСОБА_2 цигарки, які зазначені у протоколі.
Наведені обставини в сукупності, не дають судді поза розумним сумнівом дійти висновку, що ОСОБА_1 20.06.2023 о 14 год. 10 хв. здійснила продаж 1 пачки цигарок «Кемел» за 40,00 грн. гр. ОСОБА_2 , чим вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст. 156 КУпАП.
У відповідності до вимог ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходам впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставі і в порядку встановленому законом, а застосування заходів адміністративного впливу проводиться в межах компетенції того органу, який його застосовує у точній відповідності із законом.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України).
Один із найважливіших конституційних принципів щодо захисту основоположних прав та свобод людини при здійсненні процедури притягнення особи до адміністративної та/або кримінальної відповідальності (презумпція невинуватості) закріплено у ст.62 Конституції України, згідно якого особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом«поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований уп.43рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008р.у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Судова практика свідчить, що у відповідності до цього рішення, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
З огляду на зазначене, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Положення ч.2 ст.7 КУпАП вказують на те, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
За таких умов сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, не може бути беззаперечним доказом його вини в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Будь-яких належних та об'єктивних, достатніх доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 156 КУпАП до протоколу долучено не було та судді не надано.
Таким чином, розглядом справи в суді встановлено, що обставини, які були викладені у протоколі про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності не знайшли свого підтвердження та не доводяться жодними належними та допустимими доказами.
Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до ч. 2ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Оскільки матеріали адміністративної справи не містять належних та допустимих доказів, які б давали можливість поза розумним сумнівом зробити висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 156 КУпАП, суддя дійшов висновку про закриття провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 33-35, 247, 283-284, 287 КУпАП, на підставі ч.3 ст.156 КУпАП, суддя,-
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.156 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Постанова судді може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Л.В. Івасюта