79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
22.08.2023 Справа №914/2350/18(914/1661/23)
Господарський суд Львівської області у складі судді Морозюка А.Я.,
за участю секретаря Кучинської О.Д.
розглянувши у судовому засіданні матеріали справи за позовом: Приватного акціонерного товариства “Львівський електроламповий завод “Іскра”, м. Львів
до відповідача: Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області, м. Городок Львівської області
про: скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу
у межах справи №914/2350/18
за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівський завод РЕМА”, м. Львів
про банкрутство Приватного акціонерного товариства “Львівський електроламповий завод “Іскра” (79066, м. Львів, вул. Вулецька, буд. 14, ідентифікаційний код 00214244)
Представники:
від позивача: Камінська С.М. - адвокат
від відповідача: Фіялкович Т.-Д.І. - в порядку самопредставництва
Історія розгляду справи.
Приватне акціонерне товариство “Львівський електроламповий завод “Іскра” звернулося до Господарського суду Львівської області, в межах справи №914/2350/18 про банкрутство Приватного акціонерного товариства “Львівський електроламповий завод “Іскра”, з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Олександра Шульги про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ015593, відповідно до якої було вирішено стягнути з ПрАТ “Львівський електроламповий завод “Іскра” штраф у розмірі 17 000 грн. 00 коп.
Ухвалою суду від 07.06.2023 (після виконання позивачем вимог ухвали суду від 30.05.2023 про залишення позовної заяви без руху) позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін; розгляд справи призначено на 27.06.2023; встановлено сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечення.
26.06.2023 від відповідача на адресу суду надійшов відзив від 21.06.2023 на позовну заяву з додатками, в якому позовні вимоги заперечує.
Судове засідання, призначене на 27.06.2023 р. на 13:40 год. не відбулося у зв'язку із надходженням повідомлення про замінування приміщення суду. Відтак, ухвалою суду від 28.06.2023 розгляд справи по суті призначено на 22.08.2023.
Представник позивача в судовому засіданні 22.08.2023 р. позов підтримала повністю, просила суд його задоволити.
Представник відповідача проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, врахувавши, що обом сторонам у справі були створені необхідні можливості для подання доказів та пояснень на підтвердження своїх вимог та заперечень, дійшов висновку про прийняття рішення у справі.
Позиція позивача.
Позовна заява обґрунтована тим, що 03.05.2023 начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Олександром Шульгою винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ015593, відповідно до якої було вирішено стягнути з ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» штраф у розмірі 17 000 грн. 00 коп.
Підставою для притягнення позивача до відповідальності слугував висновок про порушення вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема, те, що водій І.Миронюк здійснював внутрішні вантажні перевезення згідно ТТН №Р2762 від 08.03.2023 та не надав тахокарту за 09.03.2023 р.
Позивач з вказаною постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ015593 не погоджується з огляду на наступне.
На даний час в Україні діють дві надзвичайні ситуації: війна - з 24.02.2022, в зв'язку з чим Торгово-Промислова Палата України своїм листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила факт надзвичайної ситуації (форс-мажорних обставин) та пандемія коронавірусної хвороби - з 25.03.2020, розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації» №338-р від 25.03.2020 продовжено режим надзвичайної ситуації до 30 червня 2023 року.
У свою чергу пунктом 1.4 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340 (надалі - Положення №340) передбачено, що це положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються, зокрема, під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій.
Таким чином, як на момент проведення перевірки, так і на момент прийняття спірної постанови діяв режим надзвичайної ситуації, тож позивач вважає, що відповідач не мав права застосовувати зобов'язальні приписи Положення №340.
Також позивач зазначає, що перевезення здійснювалося у внутрішньому сполученні, за маршрутом м. Городок - м. Миколаїв, а тому обов'язок наявності тахографів, а відповідно і роздруківок даного приладу - відсутній.
Крім того, як вбачається з Акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільних транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 09.03.2023 №354839, а також з товарно-транспортної накладної, на яку міститься посилання у даному Акті від 08.03.2023 №Р2762 - перевізником є МПП «АТ», а інформація про ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» як перевізника - відсутня.
Також, позивач зазначає, що в порушення вимог Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08.11.2006 р. №1567, посадові особи відповідача не зробили запису про проведення перевірки в дорожньому листі.
Відтак, враховуючи вищезазначене, а також те, що Господарським судом Львівської області відкрито провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра», і неправомірне накладення штрафних санкцій ще більше ускладнить фінансове становище підприємства, позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Олександра Шульги про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ015593, відповідно до якої було вирішено стягнути з ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» штраф у розмірі 17 000 грн. 00 коп.
Позиція відповідача.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що 09.03.2023 контролюючими особами Укртрансбезпеки, на підставі графіку проведення рейдових перевірок, а також відповідно до направлення на перевірку №004370 від 03.03.2023, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.
Під час перевірки транспортного засобу марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 , виявлено порушення, а саме водій, що здійснював внутрішні вантажні перевезення згідно ТТН №Р2762 від 08.03.2023 (автомобіль обладнаний повіреним аналоговим тахографом) не надав тахокарту за 09.03.2023, чим порушено вимоги ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт».
Відповідач зазначає про помилковість доводів позивача відносно того, що вимоги законодавства щодо обладнання автомобіля тахографом та відповідно наявність тахокарт не розповсюджується на внутрішні перевезення, посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11.02.2020 по справі №820/4624/17.
Щодо твердження позивача про неможливість застосування вимог Положення №340 під час дії воєнного стану на території України, то відповідач зазначає, що Розпорядження КМУ №338-р поширюється лише на єдину державну систему цивільного захисту на всій території України. У той же час, позивач не входить до єдиної державної системи цивільного захисту, а відтак, позивач не перебуває у режимі надзвичайної ситуації.
Щодо аргументу позивача про відсутність запису у дорожньому листі, то відповідач зазначив, що подорожній лист не є обов'язком документом при здійсненні вантажних перевезень згідно Закону України «Про автомобільний транспорт», більше того спільний Наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995 №488/346, який закріплював форму такого подорожнього листа, втратив чинність ще 10.12.2013 р.
Щодо твердження позивача про невідповідність суб'єкта відповідальності, то відповідач повідомив, що 30.12.2022 між ТзОВ «Кормотех» (Замовник) та МПП «АТ» (Експедитор) було укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг №К30122022. На підставі вказаного договору було подано заявку №1341 від 07.03.2023 про організацію перевезень. Станом на 28.08.2019 між МПП «АТ» (Замовник) та ТзОВ «Іскра-Транс-Логістик» (Перевізник) було укладено договір перевезення №2808. На підставі вказаного договору було подано заявку №1341 від 07.03.2023 на перевезення вантажу автомобільним транспортом згідно Договору. При цьому, між «Іскра-Транс-Логістик» (Експедитор) та ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» було укладено договір на транспортне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні №17/1/23 від 17.01.2023. Відтак, виходячи з вказаних обставин, саме позивачем здійснювалися перевезення, що мали місце 09.03.2023. Окрім того, як під час проведення рейдової перевірки 09.03.2023, так і під час розгляду справи про порушення 03.05.2023 водієм та представником МПП «АТ» були надані реєстраційні документи на транспортний засіб марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 та напівпричіп марки KOGEL, номерний знак НОМЕР_3 , серії НОМЕР_4 , які перебувають у власності позивача.
Відтак, на переконання відповідача, доводи позовної заяви не підтверджують порушення в діях контролюючого органу під час проведення рейдової перевірки, а оскаржуваний акт індивідуальної дії є таким, що прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.
Позиція суду щодо підсудності даного спору господарському суду.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 03.01.2019 р. відкрито провадження у справі №914/2350/18 про банкрутство відповідача ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра». На даний час розгляд справи №914/2350/18 триває.
Згідно із ч. 1 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно із ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Згідно абз. 4 ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.
Відтак, позов Приватного акціонерного товариства “Львівський електроламповий завод “Іскра” до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Олександра Шульги про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ015593, відповідно до якої було вирішено стягнути з ПрАТ “Львівський електроламповий завод “Іскра” штраф у розмірі 17 000 грн. 00 коп., підлягає розгляду Господарським судом Львівської області в межах справи №914/2350/18 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Львівський електроламповий завод «Іскра» за правилами спрощеного позовного провадження.
Приймаючи рішення у даній справі, суд встановив наступні обставини та виходив з наступних мотивів.
09.03.2023 контролюючими особами Укртрансбезпеки, на підставі графіку проведення рейдових перевірок, а також відповідно до направлення на перевірку №004370 від 03.03.2023 (копії Щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Укртрансбезпеки у період з 06.03.2023 по 12.03.2023 та Направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) №004370 від 03.03.2023 містяться в матеріалах справи), проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.
Під час перевірки транспортного засобу марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 , виявлено порушення, що зафіксовано у Акті №354839 від 09.03.2023 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (копія додається), а саме те, що водій ОСОБА_1 , що здійснював внутрішні вантажні перевезення згідно ТТН №Р2762 від 08.03.2023 (автомобіль обладнаний повіреним аналоговим тахографом) не надав тахокарту за 09.03.2023, чим порушено вимоги ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт». Вказаний Акт підписаний водієм транспортного засобу ОСОБА_2 , також зазначено про отримання водієм копії такого Акта.
Повідомлення про розгляд адміністративної справи, яке зареєстроване у електронній системі документообігу Державної служби України з безпеки на транспорті 31.03.2023 за №21036/31/24-23, було направлено на адресу ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра». Факт направлення даного повідомлення підтверджується фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 06.04.2023 та списком рекомендованих відправлень №4517 (копії додаються). Згідно трекінгу відправлень на офіційному веб-сайті Укрпошта, вказаний лист 08.04.2023 було особисто вручено одержувачу.
03.05.2023 відбувся розгляд справи про порушення, в результаті якого Відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області було винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ015593. Позивач на розгляд справи не з'явився.
Предметом спірних правовідносин у даному випадку є правомірність застосування до позивача санкцій за порушення положень чинного законодавства України, зокрема, у вигляді адміністративно-господарського штрафу.
Так, за змістом частини першої статті 218 Господарського кодексу України (далі ГК України), підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою названої статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Згідно зі статтями 238, 239 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади адміністративно-господарські санкції, до яких відноситься адміністративно-господарський штраф.
Відповідно до частини першої статті 241 ГК України, адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.
При цьому, для правильного вирішення справи по суті необхідним є дослідження нормативно-правового регулювання, яке визначає вимоги до осіб, які є учасникам правовідносин з перевезення. Так, відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про транспорт» нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов'язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.
Крім того, відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт».
Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Положення Закону України «Про автомобільний транспорт» визначають можливість застосування штрафів до осіб, які порушують визначені законодавством вимоги. За своєю правовою природою штраф, який застосовується до автомобільних перевізників відповідно до статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», є адміністративно господарським штрафом, а тому він може бути застосований виключно до суб'єкта господарювання, у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності у сфері автомобільного транспорту.
Крім того, процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (надалі - Порядок № 1567).
Так, положеннями Порядку №1567 врегульовано, що: рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України (пункт 2); рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку (пункт 4); рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка (пункт 12); рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (пункт 14); рейдова перевірка (перевірка на дорозі) проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку (пункт 19).
Крім того, пунктом 15 Порядку №1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, серед іншого виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» обумовлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Крім того, відповідно до частини другої статті 49 Закону України «Про автомобільний транспорт», водій транспортного засобу зобов'язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; дотримуватися визначеного режиму пращ та відпочинку.
Так, під час проведення 09.03.2023 перевірки транспортного засобу марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 , водій транспортного засобу марки МАN, номерний знак НОМЕР_1 , надав для перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки: посвідчення водія серії НОМЕР_5 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки МАN, номерний знак НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 ; свідоцтво про реєстрацію напівпричіпа марки KOGEL, номерний знак НОМЕР_3 , серії НОМЕР_4 ; товарно транспортну накладну №Р2762 від 08.03.2023; протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.
Актом №354839 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 09.03.2023, зокрема встановлено, таке: «Направлення на перевірку 03.03.2023 №004370. Під час перевірки виявлено порушення водій здійснював внутрішні вантажні перевезення згідно ТТН №Р2762 від 08.03.2023, автомобіль обладнаний повіреним аналоговим тахографом, водій ОСОБА_1 не надав тахокарту за 09.03.2023, чим порушено вимоги ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт». У тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абзац 3 частина 1 перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме тахокарти водія ОСОБА_1 за 09.03.2023. Пояснення водія про причини порушень: Водій з актом ознайомлений. Пояснення у водія відсутні. Водій акт підписав та копію акта отримав».
Відповідно до абзацу першого пункту 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 № 340, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 року за № 811/18106 (надалі - Положення №340) автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Абзац другий пункту 6.1 Положення №340 закріплює норму, згідно якої водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Згідно із абзацом 4 пункту 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 №385, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2010 року за № 946/18241 (далі - Інструкція №385), водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, серед іншого, своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР ( 994 016 ), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.
20.12.2010 набула чинності Поправка № 6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, підписаної в Женеві 01.07.1970 (надалі - ЄУТР), у частині надання до контролю реєстраційних листків (тахокарт) за поточний день та попередні 28 календарних дні, а в разі відсутності тахокарт надання Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.
Однак, як встановлено в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі), водієм не було надано реєстраційних листків режиму праці та відпочинку (тахокарт) у кількості, що передбачено ЄУТР.
За визначеннями, наведеними у пункті 1.4 розділу І Інструкції №385: контрольний пристрій (тахограф) - це обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.
Щодо твердження позивача про те, що вимоги законодавства щодо обладнання автомобіля тахографом та відповідно наявність тахокарт не розповсюджується на внутрішні перевезення, суд зазначає наступне.
У постанові Верховного Суду від 19.03.2020 у справі №823/1199/17, судом касаційної інстанції зроблено правовий висновок, згідно якого водії, які здійснюють перевезення на маршруті протяжністю понад 50 км, зобов'язані мати при собі діючий та повірений тахограф. У разі, якщо ТЗ не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія. Таким чином, Верховний Суд виділяє лише один критерій для покладення обов'язку на водія мати при собі діючий та повірений тахограф - протяжність маршруту.
Пунктом 1.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв №340, передбачено, що вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Згідно пункту 6.1 Положення №340, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Аналізуючи наявний в матеріалах справи подорожний лист вантажного автомобіля серії ААК №169085 від 08.03.2023 та товарно-транспортну накладну №P2762 від 08.03.2023, судом встановлено, що водій ОСОБА_1 здійснював централізоване перевезення вантажу масою брутто 7 тонн 801 кг. за маршрутом м. Городок Львівської області - м. Миколаїв, загальною протяжністю маршруту - 2 743 км.
Таким чином, оскільки протяжність маршруту є більшою за 50 км, а повна маса автомобіля понад 3,5 тонн, то такий транспортний засіб має бути обладнаний тахографом, а водій повинен мати реєстраційні листки режиму праці та відпочинку (тахокарти) у кількості, що передбачено ЄУТР.
Відтак, доводи позивача те, що вимоги законодавства щодо обладнання автомобіля тахографом та відповідно наявність тахокарт не розповсюджується на внутрішні перевезення, не знайшли свого підтвердження.
Щодо твердження позивача про неможливість застосування вимог Положення №340 під час дії воєнного стану на території України, то суд враховує таке.
Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів №340 встановлено особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.
При цьому пунктом 1.4 Положення №340 передбачено, що воно не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються, зокрема, під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій.
Судом враховано те, що розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації" №338-р від 25 березня 2020 року з подальшими змінами, з урахуванням поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, висновків Всесвітньої організації охорони здоров'я щодо визнання розповсюдження COVID-19 у країнах світу пандемію, з метою ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та відповідно до статті 14 та частини другої статті 78 Кодексу цивільного захисту України установлено для єдиної державної системи цивільного захисту на всій території України режим надзвичайної ситуації до 30 червня 2023 року.
Разом із тим суд звертає увагу на тому, що Положенням №340 врегульовано саме особливості регулювання робочого часу, часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку. Про такі обставини свідчать і назви розділів Положення №340 ("Робочий час", "Період керування", "Перерви", "Час відпочинку", "Облік робочого часу" "Перевірка дотримання режимів праці та відпочинку водіїв")
Положення №340 не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються зокрема під час надзвичайних ситуацій, проте таке Положення і не встановлює відповідальності за відсутність тахокарт, а лише врегульовує особливості робочого часу, часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.
При цьому, відповідальність за непред'явлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», під час проведення перевірки встановлено статтею 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів врегульовано Інструкцією №385.
При цьому саме Інструкцією №385 передбачено обов'язок водія транспортного засобу своєчасно встановлювати, змінювати і заповнювати тахокарти та забезпечувати їх належне зберігання.
Варто зауважити, що приписи Інструкції №385 та Положення №340 не суперечать один одному, адже регулюють різні за змістом правовідносини. При цьому приписи пункту 1.4 Положення №340 не відміняють як норм Інструкції №385 (щодо обов'язку водія мати при собі тахокарту), так і не скасовують відповідальність, що передбачена абзацом ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт».
Варто наголосити на тому, що відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», відповідальність до перевізника настає саме за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, а не за порушення регулювання робочого часу, часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядку його обліку, що врегульовано Положенням №340.
Крім того, матеріалами справи підтверджується факт договірних відносин щодо перевезення вантажу між ТзОВ «Іскра-Транс-Логістик» (експедитором) та ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» (перевізником) (договір на транспортне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні №17/1/23 від 17.01.2023). Тобто, позивач фактично надав послуги з перевезення вантажу належним йому транспортним засобом, а відтак вказане перевезення здійснювалося не для власних потреб, а на виконання умов господарського договору.
Відтак, враховуючи усі наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що позивач є перевізником в розумінні ЗУ «Про автомобільний транспорт», і, відповідно, Положення про робочий час і час відпочинку водіїв №340 згідно пункту 1.4 поширювало свою дію на дане перевезення, а тому позивач був зобов'язаний дотримуватись його вимог.
Щодо аргументу позивача про відсутність запису у дорожньому листі, судом встановлено наступне.
Відповідно до абзацу третього пункту 20 Порядку №1567, виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
Згідно із абзацом першим, другим пункту 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
Подорожній лист не є обов'язковим документом при здійсненні вантажних перевезень згідно Закону України «Про автомобільний транспорт». Більше того, спільний наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995 №488/346, який закріплював форму такого подорожнього листа втратив чинність ще 10.12.2013 року.
Отже, за бажанням водія транспортного засобу, останній може надавати подорожній лист посадовим особам Укртрансбезпеки, проте не зобов'язаний. Оскільки водієм не було надано подорожній лист під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі), запис у ньому відсутній, що відповідає вимогам чинного законодавства у сфері автомобільного транспорту.
Щодо твердження позивача про невідповідність суб'єкта відповідальності.
Матеріалами справи підтверджується, що 30.12.2022 між ТзОВ «Кормотех» (Замовник) та МПП «АТ» (Експедитор) було укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг №К30122022. На підставі вказаного договору було подано заявку №1341 від 07.03.2023 про організацію перевезень.
Станом на 28.08.2019 між МПП «АТ» (Замовник) та ТзОВ «Іскра-Транс-Логістик» (Перевізник) було укладено договір перевезення №2808. На підставі вказаного договору було подано заявку №1341 від 07.03.2023 на перевезення вантажу автомобільним транспортом згідно Договору.
При цьому, між «Іскра-Транс-Логістик» (Експедитор) та ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» було укладено договір на транспортне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні №17/1/23 від 17.01.2023.
Відтак, виходячи з вказаних обставин, саме ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» здійснювалися перевезення, що мали місце 09.03.2023.
Окрім того, як під час проведення рейдової перевірки 09.03.2023, так і під час розгляду справи про порушення 03.05.2023 водієм та представником МПП «АТ» були надані реєстраційні документи на транспортний засіб марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 та напівпричіп марки KOGEL, номерний знак НОМЕР_3 , серії НОМЕР_4 , які перебувають у власності ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра».
За наведених обставин суд доходить до висновку, що відповідачем правомірно застосовано до Приватного акціонерного товариства «Львівський електроламповий завод «Іскра» адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000 грн. 00 коп. за відсутність тахокарти.
Таким чином, у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 1 ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ( п. 58 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Серявін та інші проти України”).
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В силу приписів ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 4 ст. 129 ГПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем за подання позову до суду сплачено судовий збір згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №ПН2783825 в розмірі 2 684 грн. 00 коп. (зарахований до спеціального фонду державного бюджету України, згідно виписки суду від 20.05.2023 р.).
Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог повністю, судові витрати, у вигляді судового збору, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76-79, 86, 123, 126, 129, 236-241, Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд -
1. В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://lv.arbitr.gov.ua /sud5015/.
Повний текст рішення складено 25.08.2023 р.
Суддя Морозюк А.Я.