Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"23" серпня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2451/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО Х" (61023, м. Харків, вул. Мироносицька, буд. 95, код ЄДРПОУ 38000735)
до Фізичної особи-підприємця Дем'янової Олени Миколаївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 119694,52 грн,
без виклику учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Х" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Дем'янової Олени Миколаївни, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 119694,52 грн, з яких: сума боргу складає 64082,02 грн; розмір 3% річних складає 2449,16 грн; пеня - 35868,37 грн та інфляційні втрати складають 17294,97 грн, а також судові витрати.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.06.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/2451/23 без повідомлення учасників справи. Відповідачу встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву із нормативно-правовим та документальним обґрунтуванням своєї правової позиції.
14.07.2023 позивачем через канцелярію суду надані докази фактичного понесення витрат на правничу допомогу, зокрема: акт №5 наданих послуг за договором №37/ЮО від 03.04.2023, що підписаний сторонами договору на суму 10000,00 грн; платіжну інструкцію №744е4ddcf від 09.06.2023 на суму 10000,00 грн.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав, про відкриття позовного провадження був повідомлений належним чином, шляхом направлення судової кореспонденції (ухвали суду про відкриття провадження у справі) за адресою, вказаною у позовній заяві позивачем, яка відповідає відомостям про місцезнаходження відповідача, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 61070, м. Харків, вул. Старова, буд. 15-А, РНОКПП НОМЕР_1 .
Проте, копія ухвали суду була повернута до суду 22.06.23 з відміткою Укрпошти - "адресат відмовився".
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
З огдяду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, ухвала про відкриття провадження у справі вважається врученою відповідачеві з моменту проставлення відмітки Укрпоштою "адресат відмовився".
Необхідно зазначити, що існує правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 18.03.2021 по справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Зважаючи на вищевикладене, відповідач вважається належним чином повідомлений судом про розгляд даної справи у суді.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзиву на позов, а, відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення всіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.
21.01.2020 між ТОВ "Енерго Х" (постачальник, далі - позивач) та фізичною особою-підприємцем Дем'яновою Оленою Миколаївною (споживач, далі - відповідач) укладено договір №429 про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір). Згідно вказаного договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Додатковою угодою № 1 до договору визначається потреба споживача в електричній енергії по місяцях. Згідно п. 4 фактичний обсяг спожитої електроенергії відображається у Акті здачі-прийняття робіт (надання послуг), який формується не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим.
У відповідності до під. 2, п. 3.2. договору споживач зобов'язується щомісяця, на підставі даних приладів обліку електроенергії, не пізніше встановленої дати оформлювати та надавати постачальнику відомості про фактичні обсяги споживання електричної енергії.
Згідно під. 1 п. 3.2. договору споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно умовами цього договору відповідно до Комерційної пропозиції (додаток №2).
Пунктом 3 додаткової угоди №2 до Договору споживач 1-й платіж сплачує 50% за електроенергію до 1-го числа розрахункового місяця, 2-й платіж сплачує 50% за спожиту електроенергію до 28-го числа розрахункового місяця.
Позивач вказує, що за договором у відповідача на час подання позову існує заборгованість перед позивачем в сумі 64082,02 грн, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (наданих послуг) за лютий 2022 року та платіжними документами про оплату спожитої електроенергії, а також довідкою АТ "Харківобленерго" про фактичні обсяги купівлі електричної енергії ТОВ "Енерго Х" по споживачу фізичній особі-підприємцю Дем'яновій О.М. за лютий, березень 2022 року.
Між сторонами підписано акт звіряння взаємних розрахунків за період: з 01.02.2022 по 27.04.2023 станом на 01.02.2022 згідно якого у відповідача існувала переплата споживача в розмірі 59752,58 грн - за лютий 2022 року, отже сума боргу відповідача на 01.03.2023 складає 64082,02 грн.
Таким чином, позивач вказує, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на момент подання позову складає 119694,52 грн, а саме: сума основного боргу у розмірі 64082,02 грн; 3% річних у розмірі 2449,16 грн, пеня у розмірі 35868,37 грн та інфляційні втрати у розмірі 294,97 грн.
Оскільки станом на момент подання позову будь-яких дій зі сторони відповідача, спрямованих на врегулювання спору між сторонами здійснено не було, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України). Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, стаття 12 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
У відповідності до статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зі змістом якої кореспондуються приписи статті 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо.
Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче маг настати, підтягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор маг право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Всупереч взятим на себе зобов'язанням за договором, відповідач не оплатив вартість поставленого товару, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так, станом на дату звернення позивача до суду з відповідним позовом, відповідачем не була сплачена заборгованість на суму 64082,02 грн, а також, зважаючи на те, що доказів оплати заборгованості до суду на теперішній час не надано, на підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 64082,02 грн за отриману відповідачем електричну енергію.
Також, позивачем заявлені до стягнення: пеня у розмірі 35868,37 грн; 3% річних у розмірі 2449,16 грн. та інфляційні втрати у розмірі 294,97 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.
Згідно ст. ст. 610, 611ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
У п.9.8. договору вказано, що за несвоєчасну оплату коштів передбачених в п.3.3. договору, споживач оплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення, від суми яка підлягає сплаті за кожний день прострочення.
Судом здійснено перевірку нарахування позивачем суми пені та встановлено, що вона підлягає стягненню в повному обсязі в сумі 35868,37 грн.
Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч.2 ст.625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Здійснивши перерахунок нарахувань 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що вони підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме 3% річних у розмірі 2449,16 грн та інфляційні втрати у розмірі 294,97 грн.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення витрати на правову допомогу адвоката в сумі 10000,00 грн. В якості доказу понесення витрат позивачем надано договір про надання правової (правничої допомоги) №37/ЮО від 03.04.2023; ордер серії АХ №112513 від 07.04.2023; орієнтовний розрахунок судових витрат, що викладений у позові. Позивачем надані додатково докази 14.07.2023, зокрема: акт №5 наданих послуг за договором №37/ЮО від 03.04.2023, що підписаний сторонами договору на суму 10000,00 грн; платіжну інструкцію №744е4ddcf від 09.06.2023 на суму 10000,00 грн.
За змістом статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"). За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України. Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару. Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд також враховує правові висновки, які викладені в постанові Верховного Суду від 3 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц, де зазначено наступне.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго X", у подальшому "кліент", в особі директора Селезньова Юрія Володимировича, який діє на підставі статуту, з однієї сторони, та Адвокатське об'єднання "ЛЄДАПРАВО" в особі адвоката Шпіньової Олени Михайлівні, яка діє на підставі протоколу загальних зборів учасників №1/21 від 11.06.2021, з іншої сторони, а разом сторони, уклали 03.04.2023 договір №37/ЮО про надання правничої допомоги (надалі іменується - договір).
Відповідно п.1.1. договору клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати правничу допомогу зі стягнення заборгованості за договорами купівлі-продажу електричної енергії.
Згідно п.4.2. договору оплата гонорару здійснюється шляхом безготівкового зарахування на рахунок адвокатського об'єднання в строки, передбачені додатковими угодами до договору. А у разі, якщо сторони не узгодили строки оплати, то протягом п'яти банківських днів з дня затвердження звіту про надану правничу допомогу.
За результатами надання правничої допомоги Адвокатське об'єднання складає звіт на направляє для підписання клієнту. У разі якщо клієнт після отримання Адвокатського об'єднання звіту протягом трьох робочих днів не направить Адвокатському об'єднанню затверджений звіт або обгрунтовані претензії щодо якості наданої правничої допомоги, звіт вважається підписаним та є підставою для оплати гонорару (п. 4.3 договору №37/ЮО).
Згідно звіту №5 від 08.06.2023 до договору №37/ЮО про надання правничої допомоги від 03.04.2023, сторони погодили такі роботи надані Адвокатським об'єднанням:
1. Консультування Клієнта по спору про стягнення заборгованості з ФОП Дем'янова О.М. за договором №429 про постачання електричної енергії споживачу від 21 січня 2020 року вартістю - 2000,00 грн.
2. Складання та подання позовної заяви до Господарського суду Харківської області вартістю - 8000,00 грн. Отже, згідно звіту №5 від 08.06.2023 до договору №37/ЮО про надання правничої допомоги від 03.04.2023 загальна вартість робіт складає 10000,00 грн.
Також, позивачем надано докази фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу, а саме: акт №5 наданих послуг за договором №37/ЮО від 03.04.2023, що підписаний сторонами договору на суму 10000,00 грн; платіжну інструкцію №744е4ddcf від 09.06.2023 на суму 10000,00 грн.
Відтак, суд приходить до висновку про законність, обгрунтованість та співмірність заявлених позивачем витрат на правничу допомогу у сумі 10000,00 грн. Таким чином, зважаючи на те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі вищевказані витрати покладаються на відповідача повністю.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн покладаються на відповідача в повному обсязі.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 12, 509, 512-514, 525, 530, 610, 612, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 202 Господарського кодексу України, ст.ст. 29, 42, 46, 73, 74, 86, 91, 123, 129, 130, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Дем'янової Олени Миколаївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО Х" (61023, м. Харків, вул. Мироносицька, буд. 95, код ЄДРПОУ 38000735) суму боргу у розмірі 64082,02 грн; 3% річних у сумі 2449,16 грн; пеню у сумі 35868,37 грн, інфляційні втрати у сумі 17294,97 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, або до суду першої інстанції відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено "23" серпня 2023 р.
Суддя Л.В. Шарко