Рівненський апеляційний суд
Іменем України
15 серпня 2023 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі :
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю:
прокурора Бернадської- ОСОБА_4 ,
засудженого ОСОБА_5 ,
захисника-адвоката ОСОБА_6 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги засудженого ОСОБА_5 та прокурора ОСОБА_8 на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 26 квітня 2023 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_5 про зарахування строку ув'язнення та відбування покарання у виді позбавлення волі у строк відбуття покарання,
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 26 квітня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_5 про зарахування строку ув'язнення та відбування покарання у виді позбавлення волі у строк відбуття покарання.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_5 просить вказану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання про зарахування засудженому ОСОБА_5 у строк відбування покарання строку ув'язнення та відбування покарання у виді позбавлення волі.
На обґрунтування цих вимог зазначив, що вироком Сихівського районного суду м.Львова від 13.02.2020 він засуджений за ч.2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.
28.10.2021 ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова ОСОБА_5 невідбуту частину покарання 1 рік 10 місяців 24 дні замінено на обмеження волі. Вказав, що у період з 08 липня 2020 року по 25 червня 2022 року ОСОБА_5 відбував покарання у ДУ «Личаківська виправна колонія №30», тобто вважає, що всупереч рішенню про заміну йому невідбутої частини покарання на обмеження волі, він 240 днів продовжував відбувати покарання у виді позбавлення волі. Зважаючи на вказане, апелянт вважає, що існують усі підстави для зарахування ОСОБА_5 на підставі абз. «б» ч.1 ст. 72 КК України в строк покарання строк ув'язнення та відбування покарання у виді позбавлення волі у ДУ «Личаківська виправна колонія №30» за період з 28 жовтня 2021 року по 25 червня 2022 року.
Прокурор ОСОБА_8 в апеляційній скарзі просить вказану ухвалу скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Обґрунтовує свої вимоги апелянт тим, що місцевим судом було допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме судом не було визначено подію, з настанням якої необхідно розпочати зарахування строку у строк призначеного покарання, оскільки час початку слідування засудженого під вартою до виправного центру та момент проголошення рішення суду є подіями, які в часі можуть наставати у різний період.
Також прокурор вказав, що місцевим судом було порушено вимоги закону щодо повної фіксування судового засідання, оскільки після виходу з нарадчої кімнати було проголошено тільки резолютивну частину рішення, однак процесуальний документ у виді резолютивної частини ухвали у матеріалах судової справи відсутній.
Заслухавши суддю-доповідача, засудженого ОСОБА_5 та його захисника-адвоката ОСОБА_6 на підтримання своєї апеляційної скарги та відмову у задоволенні апеляційних вимог сторони обвинувачення, прокурора ОСОБА_9 , яка просила задовольнити апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_8 і частково задовольнити апеляційні вимоги сторони захисту, перевіривши матеріали судової справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить таких висновків.
Частиною 1 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Порядок виконання покарання у виді обмеження волі регламентовано главою 13 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК).
Так за приписами ст. 56 КВК, особи, засуджені до обмеження волі, відбувають покарання у виправних центрах, як правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до їх місця проживання до засудження.
Згідно з ч.3 ст. 57 КВК засуджені, яким обмеження волі призначено відповідно до статей 82 і 389 Кримінального кодексу України, направляються виправною колонією чи уповноваженим органом з питань пробації до місця відбування покарання у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті.
За приписами ч.2 ст. 57 КВК, з урахуванням особи та інших обставин кримінального провадження суд може направити засудженого до обмеження волі до місця відбування покарання у порядку, встановленому для осіб, засуджених до позбавлення волі. У цьому випадку засуджений звільняється з-під варти при прибутті до місця відбування покарання.
Частиною 1 ст. 88 КВК визначено, що засуджені направляються до місця відбування покарання і переміщуються в разі необхідності з одного місця відбування покарання в інше під вартою.
Обчислення строку покарання у виді обмеження волі встановлено ст. 58 КПК. Зокрема за приписами ч.1 вказаної норми, строк покарання обчислюється з дня прибуття і постановки засудженого на облік у виправному центрі. У строк покарання за правилами, передбаченими у статті 72 Кримінального кодексу України, зараховується час попереднього ув'язнення під вартою, а також час слідування під вартою до виправного центру (ч.2 ст. 58 КВК).
Із системного аналізу вище зазначених норм закону можна дійти висновку, що час слідування під вартою до виправного центру - це період часу протягом якого засуджений фактично переміщується з однієї установи відбування покарання до іншої.
Як убачається з матеріалів цієї справи, ОСОБА_5 засуджений 13.02.2020 Сихівським районним судом м.Львова за ч.2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі, вказаний вирок ухвалою Львівського апеляційного суду від 26.05.2020 залишено без змін.
28.10.2021 ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова ОСОБА_5 невідбуту частину покарання 1 рік 10 місяців 24 дні замінено на обмеження волі. Початок терміну відбування покарання 22.09.2019, а закінчення терміну покрання - 22.09.2023. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 08.04.2022 апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вказане судове рішення - без змін.
Отже вказане дає підстави для висновку, що ОСОБА_5 був засуджений до покарання у виді позбавлення волі, у ході відбування якого цей вид покарання замінено на менш суворий - обмеження волі.
Також апеляційний суд враховує, що з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан строком на 30 діб відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», який було неодноразово продовжено і діє на цей час.
Територія України, складовою якої є Львівська і Рівненська області, знаходиться під обстрілами ворожих збройних сил, що ускладнило логістику, у тому числі й перевезення засуджених з однієї установи виконання покарань до іншої, зокрема і при заміні їм виду покарання.
При цьому слід зауважити, що чинним законодавством не встановлено чіткого строку, протягом якого повинно бути виконано рішення щодо переведення засудженого при заміні йому покарання або його невідбутої частини більш м'яким.
Вказане дає підстави для висновку щодо відсутності законодавчо визначених підстав для зарахування засудженому ОСОБА_5 строку відбування покарання у виді позбавлення волі у ДУ «Личаківська виправна колонія №30» з 28 жовтня 2021 року по 25 червня 2022 року у строк відбуття покарання за правилами ч.1 ст. 72 КК України, про що просила сторона захисту.
Стосовно доводів прокурора про допущені судом першої інстанції істотні порушення вимог кримінального процесуального законодавства, то колегія суддів визнає їх такими, що не засулуговують на увагу та позбавленими підстав з огляду на таке.
За приписами ч.2 ст. 376 КПК, якщо складання судового рішення у формі ухвали (постанови) вимагає значного часу, суд має право обмежитися складанням і оголошенням його резолютивної частини, яку підписують всі судді. Повний текст ухвали (постанови) повинен бути складений не пізніше п'яти діб з дня оголошення резолютивної частини і оголошений учасникам судового провадження. Про час оголошення повного тексту ухвали (постанови) має бути зазначено у раніше складеній її резолютивній частині.
Статтею 615 КПК регламентовано особливий режим кримінального провадження в умовах воєнного стану. Згідно частини 15 вказаної норми кримінального процесуального закону, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Згідно з ч.1 ст. 412 КПК, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Як передбачено частино 2 цієї статті, судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо:
за наявності підстав для закриття судом провадження в кримінальній справі його не було закрито, крім випадків, коли провадження може бути закрито лише за згодою підозрюваного, обвинуваченого, який проти цього заперечував;
судове рішення ухвалено незаконним складом суду;
судове провадження здійснено за відсутності захисника, якщо його участь є обов'язковою;
судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання;
порушено правила підсудності;
у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.
Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку про порушення місцевим судом вимог кримінального процесуального закону в частині оголошення повного тексту ухвали, однак на думку колегії суддів вказане порушення не є істотним, яке тягне за собою скасування цього судового рішення та яке по свої суті є правильним.
Водночас із наявного в матеріалах провадження журналу судового засідання в режимі конференції №1470012 від 26.04.2023 вбачається, що у ньому міститься посилання на файли технічних носіїв із зазначенням даних централізованого файлового сховища і назв файлів (для локального перегляду).
З огляду на вказані вище обставини апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення скарг сторін у цьому провадженні та скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419, 537, 539 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 26 квітня 2023 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_5 про зарахування строку ув'язнення та відбування покарання у виді позбавлення волі у строк відбуття покарання, залишити без змін, а апеляційні скарги засудженого ОСОБА_5 та прокурора ОСОБА_8 - без задоволення.
Ця ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3