17 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 420/2449/23
адміністративне провадження № К/990/26857/23
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В. Е.,
перевіривши касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції
на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2023 року
у справі №420/2449/23 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати Акт №1/13 спеціального розслідування групового нещасного випадку зі смертельним наслідком від 2.01.2023р. формою Н-1 (НПВ), затвердженого 03.01.2023 року Департаментом патрульної поліції, складеного за результатами повторного спеціального розслідування групового нещасного випадку зі смертельним наслідком, що стався ІНФОРМАЦІЯ_1 о 21 год 30 хв. з т.в.о. командира взводу №1 роти №1 батальйону №2 полку УПП в Одеській області ДПП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 ;
- зобов'язати ДПП повторно здійснити розслідування групового нещасного випадку зі смертельним наслідком, який стався ІНФОРМАЦІЯ_1 о 21 год. 30 хв. з т.в.о. командира взводу №1 роти №1 батальйону полку УПП в Одеській області ДПП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 , та скласти відповідний акт, з урахуванням висновків суду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2023 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2023 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2023 року - скасовано, прийнято у справі нову постанову, якою адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано Акт №1/13 спеціального розслідування групового нещасного випадку зі смертельним наслідком від 2.01.2023р. за формою Н-1 (НПВ), затвердженого 3.01.2023р. Департаментом патрульної поліції, складеного за результатами повторного спеціального розслідування групового нещасного випадку зі смертельним наслідком, що стався ІНФОРМАЦІЯ_1 о 21 год. 30 хв. з т.в.о. командира взводу №1 роти №1 батальйону №2 полку УПП в Одеській області ДПП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2.
Зобов'язано Департамент патрульної поліції повторно здійснити розслідування групового нещасного випадку зі смертельним наслідком, який стався ІНФОРМАЦІЯ_1 о 21 год. 30 хв. з т.в.о. командира взводу №1 роти №1 батальйону №2 полку УПП в Одеській області ДПП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2, та скласти відповідний акт, з урахуванням висновків суду.
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Департамент патрульної поліції подав касаційну скаргу до Верховного Суду.
За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі міститься посилання на пункти 1 та 3 частини 4 статті 328 КАС України, як на підстави касаційного оскарження.
Щодо посилання на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції застосовано підпункт 1 пункту 7 розділу ІІІ Порядку №705 без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 23 березня 2023 року у справі №240/21578/21.
При цьому, обов'язковою умовою є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду та у якій подається касаційна скарга).
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Разом з тим, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.
Проаналізувавши вказану вище постанову Верховного Суду, слід зазначити, що правовідносини між даною справою та вказаною справою не є подібними.
Так Верховним Судом у справі №240/21578/21 зазначено, що здійснення потерпілим поліцейським діяння з припинення правопорушення у вільний від служби час підпункт 1 пункту 7 розділу III Порядку №705 відносить до обставин настання нещасного випадку в період проходження служби під час виконання службових обов'язків, що узгоджується з приписами частини другої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», якими на поліцейського незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби покладено обов'язок вжити необхідних заходів в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій.
При цьому, у цій справі судом апеляційної інстанції враховано вищезазначений висновок. Натомість, скаржником доводи касаційної скарги зводяться до неправильної оцінки судом апеляційної інстанції обставин, за яких стався нещасний випадок, що не є належним обгрунтуванням підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС України.
Водночас, у касаційній скарзі скаржник посилається на пункти 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України. При цьому, в першому випадку скаржник зазначає, що існує висновок Верховного Суду щодо питання застосування підпункту 1 пункту 7 розділу ІІІ Порядку №705, однак в іншому випадку посилається на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, який визначає, що висновок Верховного Суду щодо питання застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах - відсутній. Але такі підстави є взаємовиключними, та не можуть вважатись судом належним обгрунтуванням підстав касаційного оскарження.
Тому, Суд вважає необгрунтованим посилання скаржника на пункти 1 та 3 частини 4 статті 328 КАС України.
Інші аргументи касаційної скарги зводяться до часткового опису обставин справи, переоцінки доказів, з посиланням на неповне з'ясування обставин справи судом апеляційної інстанції. Суд зазначає, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а відповідач обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2023 року у справі №420/2449/23 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя В. Е. Мацедонська