17 серпня 2023 року
м. Київ
справа №420/15179/22
адміністративне провадження № К/990/26703/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мацедонської В.Е.,
суддів - Смоковича М.І., Уханенка С.А.,
перевіривши касаційну скаргу Управління Служби безпеки України в Одеській області
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року
та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2023 року
у справі №420/15179/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення,-
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до УСБУ в Одеській області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплатити позивачу грошового забезпечення за період із квітня по вересень 2021 року та зобов'язати нарахувати та виплатити грошове забезпечення у розмірі станом на час зарахування в розпорядження у грудні 2019 року;
- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні за 9 календарних років служби, компенсації за невикористані 20 днів основної відпустки та 56 днів додаткової відпустки без включення до розрахунку місячного грошового забезпечення щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія, індексації), та зобов'язати здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні за 9 календарних років служби, компенсації за невикористані 20 днів основної відпустки та 56 днів додаткової відпустки із включенням до розрахунку місячного грошового забезпечення щомісячних додаткових видів грошового забезпечення у розмірі станом на час зарахування в розпорядження у грудні 2019 року;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підйомної допомоги на членів сім'ї - дружини та двох синів, та зобов'язати виплатити таку допомогу.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2023 року, адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність УСБУ в Одеській області щодо не нарахування та не виплатити ОСОБА_1 грошового забезпечення за період із квітня по вересень 2021 року.
Зобов'язано УСБУ в Одеській області нарахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 у розмірі станом на час зарахування в розпорядження у грудні 2019 року з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправними дії УСБУ у Одеській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні за 9 календарних років служби, компенсації за невикористані 20 днів основної відпустки та 56 днів додаткової відпустки без включення до розрахунку місячного грошового забезпечення щомісячних додаткових видів грошового забезпечення у розмірі станом на час зарахування в розпорядження у грудні 2019 року з урахуванням підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія, індексації.
Зобов'язано УСБУ в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні за 9 календарних років служби, компенсації за невикористані 20 днів основної відпустки та 56 днів додаткової відпустки із включенням до розрахунку місячного грошового забезпечення щомісячних додаткових видів грошового забезпечення у розмірі станом на час зарахування в розпорядження у грудні 2019 року з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність УСБУ у Одеській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 підйомної допомоги на членів сім'ї - дружину та двох синів у розмірі станом на час зарахування в розпорядження у грудні 2019 року.
Зобов'язано УСБУ в Одеській області виплатити ОСОБА_1 підйомну допомогу на членів сім'ї - дружину та двох синів у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення на час зарахування в розпорядження у грудні 2019 року на кожного члена сім'ї.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Управлінням Служби безпеки України в Одеській області подано касаційну скаргу до Верховного Суду.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2022 року відкрито провадження у справі, та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Пунктом 2 ч. 5 статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до ч. 1 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Крім того, згідно з ч. 2 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч. 4 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у даній справі є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення та зобов'язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення; визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпустки без включення до розрахунку щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату вказаних виплат; визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу підйомної допомоги на членів сім'ї, та зобов'язання виплатити таку допомогу.
Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний відповідачем спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовна практика, що складалася з приводу спорів цієї категорії, відсутність ознак, які відрізняють цю касаційну скаргу від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у справі за позовом ОСОБА_1 , розглянутої в порядку спрощеного позовного провадження, не підлягають касаційному оскарженню.
Оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, відповідач зазначає про наявність виняткових обставин, передбачених підпунктом а) пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Так, скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Однак, відповідач не обгрунтовує дане посилання належним чином, та не зазначає про новітні, проблемні, засадничі, раніше ґрунтовно не досліджувані питання права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Суд зауважує, що сама лише вказівка на те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, без належного та фундаментального обґрунтування, та за відсутності належних та допустимих доказів, не може бути визнана судом підставою, що підпадає під дію підпункту "а" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Зміст касаційної скарги зводиться до викладення фактичних обставин справи та цитування норм права з посиланням на невірну оцінку судами попередніх інстанцій доказів у справі, однак, у силу частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції.
На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління Служби безпеки України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2023 року у справі №420/15179/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді М. І. Смокович
С. А. Уханенко