ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
24 лютого 2010 року 12:08 № 2а-1238/10/2670
За позовом ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва
про скасування податкового повідомлення № 0002311720 від 12.06.09р.
Суддя Смолій І.В.
Секретар судових засідань Бузінова І.Ю.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_3 -пк (дов.від 05.02.10р. № ВММ594975);
Від відповідача: Колбасов Ю.О. -пк (дов.від 11.01.10р. № 9/10-021)
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 24.02.2010 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обставини справи:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення № 0002311720/0 від 12.06.2009 р.
Ухвалою суду від 02.02.10р. по справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду по суті на 11.02.10р.
В судовому засіданні 11.02.10р. по справі оголошувалось перерву до 24.02.10р. за клопотанням представника відповідача для подання суду додаткових заперечень на позов.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, змін та доповнень до позову не подавав. В обґрунтування позовних вимог пояснив, що він, у зв'язку з здійсненням операцій з інвестиційними активами, подав до ДПІ у Святошинському районі м. Києва річну декларацію про доходи, одержані в період з 01 січня по 31 грудня 2008 року, в якій задекларував загальний річний інвестиційний прибуток на суму 60547500,00 грн., а також і загальний річний інвестиційний збиток на суму 60597703,00 грн., у зв'язку з чим загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами за 2008 р. мав від'ємне значення, а саме: -50203,00 грн.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив в повному обсязі, в обґрунтування свої заперечень зазначив, що податкове повідомлення відповідає вимогам чинного законодавства, а вимоги позивача є безпідставними, оскільки позивачем не надано документів, які підтверджують витрати, понесені ним у зв'язку з придбанням інвестиційного активу.
Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
Позивач ОСОБА_1. 17.03.2009 р. подав до ДПІ Святошинського району м. Києва декларацію про доходи, одержані з 01 січня по 31 грудня 2008 року.
В рядку 1.3. декларації позивач задекларував загальний річний інвестиційний прибуток на суму 60 547 500,00 грн., а також і загальний річний інвестиційний збиток на суму 60 597 703,00 грн., у зв'язку з чим загальний річний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами за 2008 р. мав від'ємне значення -50203,00 грн.
29 квітня 2009 року ДПІ Святошинського району м. Києва видало позивачу довідку № 2766/т/17-124 про доходи за останній звітний період 2008 року.
Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва 12.06.2009 р. було винесено податкове повідомлення № 0002311720/0 з нарахованим позивачу податковим зобов'язанням в розмірі 9 082 125,00 грн.
Позивачем, вказане повідомлення було оскаржене в порядку адміністративного оскарження згідно ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Рішенням ДПІ у Святошинському районі м. Києва № 6062/Т/25-033 від 27.08.2009 р. первинну скаргу позивача залишено без задоволення. Рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві від 29.10.2009 р. № 954/Т/25-214 також залишено скаргу без задоволення. Державна податкова адміністрація України своїм рішенням від 22.01.2010 р. № 646/т/25-0315 теж залишила податкове повідомлення без змін, а скаргу позивача без задоволення.
27.10.2009 р. позивач, у зв'язку з самостійним виправлення помилки у раніше поданій декларації, подав до ДПІ у Святошинському районі м. Києва нову декларацію з виправленою помилкою.
30 жовтня 2009 р. позивач також письмово повідомив Державну податкову адміністрацію у м. Києві про подачу нової декларації у зв'язку з самостійно виявленими помилками, оскільки на той момент його скарга розглядалася ДПА у м. Києві.
З урахуванням обставин справи, наявних в матеріалах справи документальних доказів суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.
Фізичні особи, які протягом звітного року одержували доходи від продажу інвестиційних активів згідно зі ст. 18 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», повинні до 1 квітня наступного за звітним року подати до податкового органу за місцем проживання річну податкову декларацію та сплатити податок з суми одержаного інвестиційного прибутку за ставкою п. 7.1 ст. 7 Закону.
Згідно п.п. 8.1. ст. 18 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»річна декларація про майновий стан і доходи (податкова декларація) (далі - декларація) подається платником податку, який: а) зобов'язаний подавати таку декларацію згідно з нормами цього Закону або інших законів; б) має право подати таку декларацію для отримання податкового кредиту.
Перевірка достовірності даних, визначених у деклараціях, здійснюється у порядку, встановленому законодавством. Сума податкових зобов'язань, донарахована податковим органом, підлягає сплаті до відповідного бюджету у строки, встановлені законом. Сума коштів, яка підлягає поверненню платнику податку, зараховується на його банківський рахунок, відкритий у будь-якому комерційному банку, або надсилається поштовим переказом на адресу, визначену у декларації, протягом 60 календарних днів від дня отримання такої декларації. (п.п.18.6.-18.8 ст. 18 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»).
В п.п. «в»п. 19.1. ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»визначено, що платники податку зобов'язані на вимогу податкового органу та у межах його компетенції, визначеної законодавством, пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкового кредиту, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у декларації з цього податку.
Згідно п.п. «а»п. 2.10. Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 р. N 253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2003 р. N 247), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 липня 2001 р. за N 567/5758, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, розрахунку, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Згідно п.п 5.1. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
Відповідно до п. 1 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють, зокрема, контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів, проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України.
Статтею 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” визначені права податкових органів, зокрема, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків); запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) такими платниками податків. Письмові повідомлення про такі запрошення направляються не пізніше ніж за десять робочих днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (посадова особа платника податків); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.
Тобто, відповідачу надане право здійснити перевірку позивача щодо своєчасності подання декларації про доходи, достовірності даних, визначених в декларації про доходи, та повноти сплати податку з доходів фізичних осіб.
Таким чином, відповідач, отримавши від позивача декларацію був зобов'язаний протягом 60 календарних днів від дня отримання такої декларації здійснити перевірку достовірності даних, визначених у декларації позивача, чого відповідачем зроблено не було.
А тому, посилання відповідача на те, що позивач не надав документи, які підтверджують витрати, понесені ним у зв'язку з придбанням інвестиційного активу, є безпідставними, оскільки відповідач у разі недостатності документів для встановлення достовірності даних, повинен був здійснити невиїзну перевірку позивача і витребувати в нього всі ті документи, які були необхідні відповідачу для визначення правильності задекларованого в декларації прибутку.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не звертався до позивача з вимогою про надання документів, які підтверджують витрати, понесені позивачем у зв'язку з придбанням інвестиційного активу, в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт здійснення такої перевірки податковим органом.
Судом встановлено, що позивач, у зв'язку з самостійно виявленими помилками, на підставі п.п 5.1. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»подав 27 жовтня 2009 р. нову декларацію.
В пункті 1.3. нової декларації позивач задекларував загальний річний інвестиційний прибуток на суму 60547500,00 грн., який він отримав, а також і загальний річний інвестиційний збиток на суму 60547500,00 грн.
Отримання вказаного інвестиційного прибутку підтверджується договором купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі ТОВ «ЮТіСі»від 10 липня 2008 р., згідно якого позивач придбав інвестиційний актив (частку в статутному фонді) на суму 60 547 500,00 грн.
Після чого, позивач продав вказаний інвестиційний актив згідно Договору купівлі-продажу частки в статутному фонді ТОВ «ЮТіСі»від 22.08.2008 р., у зв'язку з чим отримав інвестиційний прибуток в розмірі 60 547 500,00 грн., який дорівнює понесеному збитку при його придбанні.
Порядок визначення інвестиційного прибутку та його оподаткування регулюється п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Так, згідно п.п. 9.6.2. п. 9.6. статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.
Згідно п.п. 9.6.6. п. 9.6. статті 9 Закону до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного року. Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року. Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, то його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення.
До продажу інвестиційного активу для застосування норм п. 9.6 ст. 9 Закону також прирівнюються операції з обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив, зворотного викупу корпоративного права його емітентом, яке належало платнику податку, повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.
Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.
Судом встановлено, що позивач за договором купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі ТОВ «ЮТіСі»від 10 липня 2008 р. придбав частку в статутному капіталі вартістю 60 547 500,00 грн.
Згідно п.п. 2.5. Договору від 10 липня 2008 р. встановлено термін оплати - до 14 серпня 2008 р. В п.п. 2.6. Договору визначено, що оплата за цим Договором здійснюється безготівковим розрахунком шляхом перерахування коштів на рахунок Продавця. При цьому, Покупець має право здійснити оплату шляхом передачі простих векселів на загальну ціну Договору. Передача векселів оформлюється Актом прийому-передачі.
Згідно акту прийому-передачі векселів від 14 липня 2008 р. позивач здійснив оплату по Договору і передав продавцю вексель на суму 60 547 500,00 грн. з терміном погашення -за предявленням, але не раніше 14.07.2011 р.
Щодо правомірності оплати позивачем придбаних корпоративних прав (частки в статному капіталі) векселем, то згідно із ст. 3 Закону України "Про обіг векселів в Україні" зобов'язуватися та набувати права за переказними і простими векселями на території України можуть юридичні та фізичні особи. Стаття 4 Закону N 2374-III визначає, що умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.
Згідно статті 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»вексель -це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).
Частина 3 статті 341 Господарського кодексу України встановлює, що безготівкові розрахунки можуть здійснюватися у формі платіжних доручень, платіжних вимог, вимог-доручень, векселів, чеків, банківських платіжних карток та інших дебетових і кредитових платіжних інструментів, що застосовуються у міжнародній банківській практиці.
Відповідно до частини 1 статті 1087 Цивільного кодексу України розрахунки за участю фізичних осіб, в тому числі - нерезидентів, не пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді.
Отже, позивач розрахувавшись по Договору з продавцем векселем, провів розрахунок в безготівковій формі, і належним чином виконав свої зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим, зобов'язання сторін до Договору припинилися на підставі ст. 599 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що позивач поніс витрати на придбання інвестиційного активу, які дорівнюють прибутку, отриманого від такого інвестиційного активу.
Тому, визначаючи річний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами, позивачем правильно застосовані вимоги Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При розгляді справи, суд перевіряє відповідність оскаржуваного рішення принципам, визначеним ч.3 ст.2 КАС України.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки позивач в судовому засіданні відмовився від позовних вимог в часті стягнення з відповідача судових витрат у вигляді сплаченого державного мита за розгляд справи в суді в сумі 3, 40грн., тому вказана сума не підлягає відшкодуванню.
Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Скасувати податкове повідомлення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м№ 0002311720 від 12.06.09р.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст.185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Суддя Смолій І.В.