ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
26 січня 2010 року 12:34 № 2а-9386/09/2670
За позовомПублічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків
проскасування податкового повідомлення-рішення №0001564320/3 від 18.05.2009,
Суддя Смолій І.В.
Секретар судових засідань Бузінова І.Ю.
Представники:
Від позивача:Онисько М.М. -пк (дов.від 21.12.09р. № 5-06/71)
Від відповідача:Чорний А.М. -пк (дов.від 25.03.09р. № 444/9/10-006)
На підставі ч. 3 ст. 160 КАСУ в судовому засіданні 26.01.2010 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про скасування податкового повідомленні-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків №0001564320/3 від 18.05.2009 про зобов'язання сплатити штраф у розмірі 850,00 грн. за неподання податкових декларацій зі збору на право використання символіки міста Києва.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.11.2009 відкрито провадження у адміністративній справі та призначене судове засідання на 10.12.2009.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач вважає спірне рішення таким, що прийняте безпідставно та необґрунтовано, оскільки збір на право використання символіки міста Києва справляється лише з тих суб'єктів господарювання, які використовують символіку у комерційних цілях. А позивач як суб'єкт підприємництва є банківською установою і свою діяльність здійснює відповідно до вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність»та інших законодавчих та нормативно-правових актів України, і вислів «Київ»використовує не з комерційною метою, а виключно для підтвердження свого місцезнаходження. Крім того, позивач наголосив на тому, що постановою НБУ №53 від 06.02.2009 у банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів з 09.02.2009 по 09.08.2009 та призначено тимчасову адміністрацію з 09.02.2009 по 09.02.2010, у зв'язку із чим штрафні санкції нараховані відповідачем є порушенням вимог ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»та суперечить ст. 58 вказаного Закону.
Відповідач проти позову заперечив, з підстав наявності порушення позивачем ст.ст. 12, 19 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори»та п. 1.2 розділу І, п. 6.2. розділу VІ Положення про збір за право використання символіки Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради народних депутатів «Про введення збору за право на використання символіки Києва», що є підставою для застосування штрафних санкцій.
Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
27.11.2008 Спеціалізованою державною податковою інспекцією у місті Києві по роботі з великими платниками податків (надалі -Відповідач) було проведено невиїзну позапланову документальну з питання неподання податкових розрахунків зі збору за право на використання символіки міста Києва Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Київ»(надалі -Позивач) за період з 01.07.2007 по 10.11.2008.
Перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог п. 6.2. Положення про збір за право використання символіки Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради народних депутатів №149/3240 від 09.03.2006 (надалі -Рішення №149/3240)та п.п. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000 (надалі -Закон №2181-ІІІ) із змінами і доповненнями, а саме позивачем не було подано податкові декларації зі збору за право на використання символіки міста Києва за ІІІ, VІ квартали 2007 року та І, ІІ, ІІІ квартали 2008 року.
За результатами перевірки відповідачем складено Акт №636/43-20/14371869 від 27.11.2008 (надалі -Акт), на підставі висновків якого відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0001564320/3 від 18.05.2009 на суму 850,00 грн., яким було застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання.
За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення №0001564320/3 від 18.05.2009, рішенням ДПА України №7184/6/25-025 від 27.07.2009 скаргу повернено і залишено без.
Законом України «Про систему оподаткування»№1251-XII від 25.06.1991 визначені принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.
У відповідності до п. 9 ч. 2 ст. 15 наведеного Закону до місцевих зборів (обов'язкових платежів) належить збір за право використання місцевої символіки.
А згідно з ч. 3 ст. 15 Закону України «Про систему оподаткування»місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України.
Статтею 12 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори»№56-93 від 20.05.1993 передбачено, що збір за право на використання місцевої символіки справляється з юридичних осіб і громадян, які використовують цю символіку з комерційною метою. Дозвіл на використання місцевої символіки (герба міста або іншого населеного пункту, назви чи зображення архітектурних, історичних пам'яток) видається відповідними органами місцевого самоврядування. Граничний розмір збору за право на використання місцевої символіки не повинен перевищувати з юридичних осіб 0,1 % вартості виробленої продукції, виконанні робіт, наданих послуг з використанням місцевої символіки, з громадян, що займаються підприємницькою діяльністю - 5 неоподатковуваних доходів громадян.
Крім того, відповідно до статті 3 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ»№401 від 15.01.1999, зміст, опис, порядок використання символіки визначаються Положенням про символіку, яке затверджується відповідно Київською міською радою та районними в місті радами.
Рішенням №149/3240 «Про внесення змін і доповнень до рішення XVI сесії XXI скликання Київської міської Ради народних депутатів від 15.02.94 N 7 «Про введення збору за право на використання символіки міста Києва»регламентовано порядок та механізм стягування збору за право на використання символіки міста Києва.
Відповідно до Розділу III Рішення №149/3240, платниками збору є юридичні особи, які здійснюють діяльність на території м. Києва і використовують символіку м. Києва з комерційною метою, крім підприємств, установ та організацій, які використовують в найменуваннях слово Київ та похідні від нього для визначення свого місцезнаходження.
Пунктом 1.2 Рішення №149/3240 до місцевої символіки відносяться назви і зображення об'єктів та історичних пам'яток міста згідно з затвердженим розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 15.01.96 N39 Переліком назв об'єктів та історичних пам'яток, що відносяться до місцевої символіки, використання яких юридичними особами і громадянами у комерційних цілях підлягає сплаті збору у встановленому порядку. Це: герб м. Києва; прапор м. Києва; назви (похідні від назв) історичних пам'яток міста згідно з Переліком, які використовуються в найменуваннях підприємств або окремих видах продукції (крім найменувань, які слугують для визначення місцезнаходження); зображення об'єктів історичних пам'яток міста згідно з Переліком, які використовуються при виготовленні друкованої (за виключенням бланків ділових паперів), сувенірної, рекламної продукції тощо
Згідно з Рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 72 від 21 березня 1995 року «Про схвалення Переліку назв об'єктів та історичних пам'яток, що відносяться до місцевої символіки» назву КИЇВ віднесено до зазначеного Переліку (п. 76).
Платниками збору є юридичні особи, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, філії та інші відокремлені підрозділи підприємств і організацій, які здійснюють діяльність на території м. Києва, а також окремі громадяни, які у встановленому порядку займаються підприємницькою діяльністю і використовують символіку м. Києва з комерційною метою, крім підприємств, установ та організацій, а також інших суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують в найменуваннях слово Київ та похідні від нього для визначення свого місцезнаходження (Розділ ІІІ Рішення №149/3240).
Відповідно до п. 2.2 Рішення №149/3240 розрахунковою базою оподаткування збором юридичних осіб є загальна вартість виробленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг) підприємств, організацій, установ, у власних назвах або товарних знаках, яких використовуються символіка міста у комерційних цілях.
Пунктом 6.2 Рішення №149/3240 передбачено, що підприємства (юридичні особи) розрахунок сплати збору за право на використання символіки м. Києва подають Державній податковій інспекції за місцем реєстрації платника не пізніше сорока календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу.
Згідно із п. 6.3 Рішення №149/3240 збір за право на використання символіки м. Києва сплачується підприємствами та організаціями щоквартально не пізніше десяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку для подання розрахунку сплати збору.
Отже, аналіз вищевикладених норм дає підстави для висновку, що збір на право використання символіки міста Києва, зокрема, найменування «Київ»справляється з тих суб'єктів господарювання, які використовують символіку у комерційних цілях.
При цьому, слід відзначити, що дійсно позивач, як суб'єкт підприємництва здійснює свою діяльність у відповідності до вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. 66 якого передбачено одну з форм регулювання банківською діяльності, що здійснюється Національним банком України -це надання рекомендацій щодо діяльності банків.
Так, п. 4. Загальних положень Методичних рекомендацій щодо організації процесу формування управлінської звітності в банках України, затверджених Постановою правління НБУ №324 від 06.09.2007 комерційна діяльність -це діяльність із залучення та розміщення коштів, надання послуг з обслуговування, яка не пов'язана з торговими операціями банку та управлінням активами і пасивами.
Зокрема, приписами п. 1.3. Розділу ІІ вказаної Постанови встановлено, що діяльність банку розподіляється на види діяльності, серед яких є і комерційна діяльність.
Однак, суд вважає за необхідне зауважити, що законодавцем в нормі було вжито термін не «комерційна діяльність»як наголошується позивачем, а термін «комерційна ціль»,щодо якого законодавство жодних визначень не містить.
Проте, на думку суду, виходячи з загальних принципів теорії права, під комерційною метою підприємства потрібно розуміти будь-яку мету, яка направлена на отримання доходу (прибутку) суб'єктом господарювання у майбутньому у вигляді матеріальних, або не матеріальних благ.
Щодо використання позивачем вислову «Київ» виключно для підтвердження свого місцезнаходження судом зазначається, що відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи Закону виступають від її імені, у зв'язку з чим твердження позивача не знаходять у законодавстві правового підґрунтя.
За таких обставин позивач, використовуючи у найменуванні символіку міста Києва, зобов'язаний справляти збір за право на використання символіки міста Києва.
Крім того, судом не приймаються до уваги мотиви позивача щодо відсутності правових підстав для застосування відповідачем штрафних санкцій та прийняття податкового повідомлення-рішення в період дії мораторію, як такі що невірно тлумачать норму права, оскільки згідно ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»мораторій - це зупинення виконання банком зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань.
Таким чином, зупинення НБУ виконання позивачем сплати збору, тобто стягнення з банку цих коштів або добровільної сплати, жодним чином не є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, яким штрафні санкції нараховуються.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до частини 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд при вирішенні даного спору, враховуючи зміст викладеної норми, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення усім зазначеним вимогам, дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №0001564320/3 від 18.05.2009 про зобов'язання сплатити штраф у розмірі 850,00 грн.
За таких обставин, позовні вимоги не підлягають задоволенню як безпідставні та необґрунтовані.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
В задоволені позову відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя І.В.Смолій