ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
20 січня 2010 року 12:10 № 2а-13701/09/2670
За позовомВідкритого акціонерного товариства «Укрнафта»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків
провизнання недійсним та скасування рішення №0001864120/0 від 06.11.2008,
Суддя Смолій І.В.
Секретар судових засідань Бузінова І.Ю.
Представники:
Від позивача:Дяків Г.М. -пк (дов.від 11.12.09р. № юр.-614/д)
Від відповідача:Чорний А.М. -пк (дов.від 25.03.09р. № 444/9/10-066)
На підставі ч. 3 ст. 160 КАСУ в судовому засіданні 20.01.2010 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання недійсним та скасування рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків №0001864120/0 від 06.11.2008 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1026,00 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.11.2009 відкрито провадження у адміністративній справі та призначене судове засідання на 10.12.2009.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач вважає спірне рішення таким, що прийняте безпідставно, необґрунтовано з перевищенням повноважень та при невірному застосуванні норм матеріального права, оскільки в оскаржуваному рішенні застосовано штрафні санкції на підставі п.п. 3.1 п. 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 N637, яким не визначений розмір санкції та відсутня вказівка на її застосування. В рішенні відповідач неправомірно застосував ст. 25 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». При перевірці відповідачем не були прийняті до уваги первинні документи на підтвердження факту господарської операції, форма і зміст яких відповідають вимогам Законів.
Відповідач проти позову заперечив, вважаючи, що позивач порушив п.п. 2.11 п. 2, п.п. 3.1 п. 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 N637, оскільки позивач за готівку отримав товар у ТОВ «Етрекс 1»на суму 1026,00 грн. Зазначене підприємство як юридична особа припинило свою діяльність з власної ініціативи і з дня внесення до єдиного державного реєстру, тобто з 11.10.2004.
Отже, отриманий позивачем фіскальний чек №2602109731 від 07.05.2008 на суму 1026,00 грн., виданий з порушенням норм чинного законодавства, що є підставою для застосування штрафних санкцій.
Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
24.10.2008 Спеціалізованою державною податковою інспекцією у місті Києві по роботі з великими платниками податків (надалі -Відповідач) було проведено невиїзну документальну перевірку Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»(надалі -Позивач) з питань правильності нарахування та повноти перерахування до бюджету ПДВ при правових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Етрекс 1»(надалі -Контрагент) за період з 01.05.2008 по 31.05.2008.
Перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог п.п. 2.11 п. 2, п.п. 3.1 п. 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 N637 (надалі -Положення N637).
За результатами перевірки про виявлене порушення відповідачем складено Акт № 568/41-20/00135390 від 24.10.2008 (надалі -Акт), на підставі висновків якого відповідачем прийняте рішення №0001864120/0 від 06.11.2008 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1026,00 грн.
Як вбачається з акту перевірки, висновок про безпідставність включення до складу податкового кредиту сум ПДВ позивачем зроблено на підставі відповіді ДПІ у Дніпровському районі міста Києва №6595/7/23-809 від 24.09.2008, відомостей від державного реєстратора про скасування державної реєстрації контрагента, про що було зроблено запис в ЄДР юридичних та фізичних осіб - підприємців за №1067112000100041 від 11.10.2004, заяви контрагента за формою №8-ОПП від 01.04.2003 про припинення (закриття) за рішенням власника та довідки ДПІ у Дніпровському районі міста Києва за формою №12-ОПП від 15.06.2004 №2482/9/19-104про зняття з податкового обліку контрагента.
Позивач за готівку отримав бензин А-80 у ТОВ «Етрекс 1»у кількості 190 літрів за ціною 5,40 грн. за літр на суму 1026,00 грн.( фіскальний чек №2602109731 від 07.05.2008).
На підставі викладеного, отриманий позивачем від контрагента фіскальний чек №2602109731 від 07.05.2008 на суму 1026,00 грн. (в т.ч. ПДВ171,00 грн.), є таким, що суперечить діючому законодавству від дати його складання.
Отже, відповідач вважає, що фінансово-господарську операцію позивача з контрагентом проведено неправомірно, що призвело до заниження позивачем ПДВ на суму 171,00 грн.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для визнання недійсним та скасування оспорюваного рішення.
Як вбачається з акту, перевіркою було встановлено здійснення між позивачем та контрагентом фінансово-господарської діяльності на підставі фіскального чеку №2602109731 від 07.05.2008 на суму 1026,00 грн. (в т.ч. ПДВ171,00 грн.) за відвантажений контрагентом бензин А-80 у кількості 190 літрів за ціною 5,40 грн. за літр. Крім того, акт свідчить про дослідження відповідачем декларації з ПДВ за травень 2008 року №7761 від 20.06.2008 та фіскальний чек №2602109731 від 07.05.2008.
Відповідно до п.п. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97 від 03.04.1997 із змінами і доповненнями (надалі -Закон №168/97) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
При цьому, згідно п. 1.3. ст. 1 Закону №168/97 платником податку є особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Однак, наведені в акті обставини та досліджені при перевірці докази щодо припинення підприємницької діяльності з власної ініціативи контрагентом, як юридичної особи, а також наявні у матеріалах справи такі докази як: оголошення в газеті «Голос України»№56 від 22.03.2003, яким повідомлено про припинення діяльності ТОВ «Етрекс 1»у зв'язку із реорганізацією шляхом приєднання до іншого підприємства; Протокол №2 від 27.01.2003 загальних зборів учасників ТОВ «Етрекс 1»про прийняття рішення щодо реорганізації; заява ТОВ «Етрекс 1»про виключення з реєстру платника ПДВ від 03.04.2003; квитанції ГУ МВС України в місті Києві №1143 від 05.04.2004 про ліквідацію штампів та печаток ТОВ «Етрекс 1»; довідки ДПІ у Дніпровському районі міста Києва про зняття ТОВ «Етрекс 1»з обліку платника податків №2482/9/19-104 від 15.06.2004 свідчать про нарахування податку та складання первинних документів особою, яка не зареєстрована як платник податку та підприємницька діяльність якої припинена.
Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою визначено Положенням N637.
У відповідності до п. 3.1. Положення N637 касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.
Пунктом 1.2 Положення N637 визначено, що розрахунковий документ - документ встановлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»N265/95-ВР від 06.07.1995 (надалі -Закон N265/95-ВР), і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
З огляду на викладене, фіскальний чек №2602109731 від 07.05.2008 на суму 1026,00 грн. (в т.ч. ПДВ171,00 грн.) був виданий позивачу з порушенням вищенаведених норм.
Пунктом 1.7 статті 1 Закону №168/97 визначено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону №168/97 7.4.5. не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням
товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.
Оскільки фіскальний чек №2602109731 від 07.05.2008, як встановлено судом, виданий позивачу з порушенням норм законодавства, то у суду відсутні правові підстави вважати його належним доказом на підтвердження здійснення фінансово-господарської операції.
Зокрема, слід відзначити, що подана позивачем копія прибуткового ордеру №109 від 13.05.2008 на підтвердження здійснення господарської операції, також, не приймається судом до уваги, оскільки на зазначеному документі не зазначено ПІБ осіб, що його склали, а також відсутні відбитки печаток підприємств.
Приймаючи до уваги те, що матеріалами справи не підтверджується: реальне здійснення господарської операції позивача з контрагентом, сплата позивачем ПДВ в ціні товарів, послуг, а також те, що виданий позивачу фіскальний чек не належним чином оформлений контрагентом, суд вважає обгрунтованими доводи відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит.
У відповідності до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8.1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Виходячи зі змісту пункту 7.4. ст.7 Закону №168/97, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.
Фактичні обставини справи, як зазначалось вище, не підтверджують реальне здійснення господарської операції.
Окрім того, слід відзначити, що з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру створено Єдиний державний реєстр створюється (ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»).
Проте, позивач не скористався своїм правом на отримання достовірної інформації про контрагента, через що суд не вбачає вжиття позивачем усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, що є підставою для настання відповідальності згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України.
Згідно п.7.3. Положення N637 у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Пунктом 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»№436/95 від 12.06.1995 установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів.
Платіжним документом, який би підтверджував сплату позивачем готівкових коштів є фіскальний чек №2602109731 від 07.05.2008 на суму 1026,00 грн., отже відповідачем у розмірі цих сплачених коштів і були застосовані до позивача штрафні санкції.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до частини 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд при вирішенні даного спору, враховуючи зміст викладеної норми, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення усім зазначеним вимогам, дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків №0001864120/0 від 06.11.2008 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1026,00 грн.
За таких обставин, позовні вимоги не підлягають задоволенню як безпідставні та необґрунтовані.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
В позові відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя І.В.Смолій