09 серпня 2023 рокуЛьвівСправа № 260/248/23 пров. № А/857/6571/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Курильця А.Р., Гудима Л.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу 27 прикордонного загону ім. Героїв Карпатської Січі (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року (головуючий суддя Ващилін Р.О., м. Ужгород) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов"язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) щодо не вчинення дій із нарахування та виплати при звільненні одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за 17 календарних років вислуги військової служби; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити у зв'язку із звільненням одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за 17 календарних років вислуги військової служби.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) оскаржив його в апеляційному порядку, просить скасувати таке і постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до абзацу другого пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців» військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Пунктом 2 глави 9 розділу V наказу Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України» від 25.06.2018 № 558 встановлено, що військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини та інші поважні причини, визначені Переліком сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413, які мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Тобто для отримання одноразової грошової допомоги при звільненні за сімейними обставинами за підпунктом «г» пункту 3 частини 5 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» необхідно:
-наявність сімейних обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України
-наявність вислуги 10 років і більше.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 р. № 413 встановлено Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу.
Додаткові підстави для звільнення з військової служби під час воєнного стану визначає Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо звільнення від військової служби деяких категорій громадян» від 01.04.2022 № 2169, зокрема військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.
Відповідні зміни внесли у статтю 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІта статтю 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543- XII.
Проте, звільнення на підставі пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (або ж дітей) віком до 18 років) не є підставою для звільнення за підставою, передбаченою переліком сімейних обставин, визначених Кабінетом Міністрів України, відповідно не є підставою для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні.
Враховуючи вищезазначене, у позивача наявна вислуга 10 років і більше, проте відсутня підстава для звільнення у вигляді сімейних обставин, визначених переліком Кабінету Міністрів України (звільнення з огляду на те, що обоє з подружжя проходять військову службу і мають дитину віком до 18 років не включене до даного Переліку), у звґязку з чим підстави для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні відсутні.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивач, як військовослужбовець, що звільнений з військової служби через сімейні обставини не передбачені переліком Кабінету Міністрів України за наявності вислуги років, що перевищує 10 років, має право на одноразову грошову допомогу, передбачену абзацом другим пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII.
Окрім того, пунктом 13 розділу 10 глави 2 Інструкції з організації обліку особового складу Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 червня 2017 року № 468 встановлено, що у наказах начальників органів Держприкордонслужби про виключення зі списків особового складу органу Державної прикордонної служби України у зв'язку зі звільненням з військової служби в обов'язковому порядку зазначається, зокрема які необхідно здійснити виплати, в тому числі одноразова грошова допомоги при звільненні, в якому розмірі та за який термін військової служби. Разом з тим, позивач наказ про виключення із списків частини не оскаржує та не оскаржував раніше, з рапортом (заявою) про невиключення зі списків особового складу частини без повного розрахунку не звертався.
Таким чином, судом першої інстанції не враховано, що у ОСОБА_1 наявна вислуга 17 років, проте відсутня підстава для звільнення у вигляді сімейних обставин, визначених переліком Кабінету Міністрів України (звільнення з огляду на те військовослужбовець самостійно виховує дитину віком до 18 років не включене до даного Переліку), у звґязку з чим підстави для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні відсутні.
Крім того, у листі Міністерства економіки України від 25.07.2022 № 4711-06/52029-03 зазначено, що у разі звільнення з огляду на сімейні обставини з моменту введення воєнного стану до оголошення демобілізації за підпунктом г пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовець не набуває права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців», оскільки обставини та причини такого звільнення визначені нормами Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а не рішенням Кабінету Міністрів України, як це передбачено частиною 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців».
Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України. Наказом начальника Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 12.09.2022 №346-ос підполковника ОСОБА_2 звільнено з військової служби в запас, відповідно до пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме: через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей віком до 18 років).
Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі - НОМЕР_2 прикордонний загін) від 19.09.2022 №659-ос ОСОБА_1 виключено із списків особового складу та усіх видів забезпечення з 19 вересня 2022 року.
При цьому, вислуга років ОСОБА_1 станом на 19 вересня 2022 року в календарному обчисленні становила 17 років 01 місяць 21 день, в пільговому обчисленні - 05 років 06 місяці 22 дні, всього - 22 роки 08 місяців 13 днів.
При звільнення одноразова грошова допомогам, передбачена ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ОСОБА_1 виплачена не була.
Розглядаючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що згідно ст. 40 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ) гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ від 20.12.1991 (далі - Закон №2011) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно абз. 1 ч. 2 ст. 15 Закону №2011 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України «Про розвідку», а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Отже, зазначена норма передбачає виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у разі звільнення з військової служби, в тому числі, військовослужбовця-жінки, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції вірно врахував, що частиною 5 ст. 11 Закону №2011, визначено, що військовослужбовці-жінки користуються всіма пільгами, передбаченими законодавством з питань соціального захисту жінок, охорони материнства і дитинства. Ці пільги поширюються на батьків з числа військовослужбовців, які виховують дітей без матері (у разі її смерті, позбавлення батьківських прав, на час перебування у лікувальному закладі охорони здоров'я та в інших випадках відсутності материнського піклування про дітей).
Отже, на військовослужбовців-батьків розповсюджуються такі пільги тільки у разі, якщо виховання дітей без матері пов'язане з її смертю, позбавленням батьківських прав, на час перебування у лікувальному закладі охорони здоров'я та в інших випадках відсутності материнського піклування про дітей.
Судом першої інстанції у даній спірній ситуації зґясовано, що ОСОБА_1 звільнений з військової служби на підставі пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», як військовослужбовець, який самостійно виховує дитину (дітей) віком до 18 років.
При цьому, в якості підстави для звільнення в наказі начальника Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 12.09.2022 №346-ос, серед іншого, вказано рішення Берегівського районного суду Закарпатської області №297/1658/22 від 01.07.2022, яким розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з її батьком - ОСОБА_1 .
З огляду на вищезазначене суд підставно вважав, що в ОСОБА_1 було відсутнє право на отримання при звільненні передбаченої нормами абз. 1 п. 2 ст. 15 Закону №2011 одноразової грошової допомоги у розмірі 50%.
При цьому, суд вірно зауважив, що абз. 2 п. 2 ст. 15 Закону №2011 визначено, що військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Вказане кореспондується також з нормами Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року №558.
Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року №413. Так, до такого переліку, серед іншого, віднесено також виховання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей, що з нею (з ним) проживають, без батька (матері).
Як уже зазначалось вище ОСОБА_1 був звільнений з військової служби через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років. При цьому, вислуга років позивача на день звільнення становить більше 10 років.
Враховуючи вище наведене, суд першої інстанції підставно вважав, що ОСОБА_1 , як військовослужбовець, що звільнений з військової служби через сімейні обставини (військовослужбовець, який самостійно виховує дитину (дітей) віком до 18 років) за наявності вислуги років, що перевищує 10 років, має право на одноразову грошову допомогу, передбачену абзацом другим п. 2 ст. 15 Закону №2011, у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року по справі № 260/248/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М. А. Пліш
судді А. Р. Курилець
Л. Я. Гудим