07 серпня 2023 року
м. Київ
справа №120/1857/22-а
провадження № К/990/25143/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Мацедонської В. Е.,
перевірив касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2023 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити дії та
12 липня 2023 року Військова частина НОМЕР_1 подала (засобами поштового зв'язку) касаційну скаргу на зазначені судові рішення, у якій просить їх скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Під час постановлення цієї ухвали суд керувався таким.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
За текстом частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню: 2) судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; .
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Зважаючи на наведені положення процесуального закону передовсім варто зауважити, що касаційному перегляду підлягають не всі судові рішення. Частина п'ята статті 328 КАС України визначає умови (критерії), якими повинен керуватися суд касаційної інстанції під час вирішення питання про можливість відкриття касаційного провадження за скаргою на судові рішення, передбачені частиною першою статті 328 КАС України, у справах, розглянутих за правилами спрощеного провадження.
Крім того, у касаційній скарзі на судові рішення, передбачені частиною першою статті 328 КАС України, мають бути чітко зазначені підстава (підстави) їх оскарження, визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, та відповідне обґрунтування цих підстав у контексті адміністративної справи, судові рішення у якій оскаржуються в касаційному порядку.
Ініціювання касаційного перегляду судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини четвертої статті 328 КАС України, передбачає не лише повідомити постанову суду касаційної інстанції (назвати її реквізити), яка містить правозастосовні висновки, які, з погляду скаржника, мали бути взяті до уваги під час вирішення справи, але також пояснити в чому полягає помилковість судових рішень судів першої та/або апеляційної інстанції у застосуванні норми права у вимірі обставин справи, за яких ці судові рішення були ухвалені, через призму правових висновків Верховного Суду щодо застосування тієї самої норми права за подібних правовідносин.
Нормативною підставою для подання цієї касаційної скарги її автор зазначив пункт 1 частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв'язку з чим пояснив, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 11 лютого 2021 року у справах № 200/3757/20-а, 240/11952/19, від 18 лютого 2021 року № 200/3775/20-а, у яких спір стосувався перерахунку складових грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704).
Крім того, касатор зазначив, що суд апеляційної інстанції не зважив на висновки Верховного Суду, написані у постанові від 27 лютого 2020 року у справі № 804/8510/16, щодо поновленні дії нормативного акта (його редакції). Ці доводи висловлені у зв'язку з тим, що суд апеляційної інстанції, як пише скаржник, пов'язав чинність пункту 4 Постанови № 704 у попередній редакції з ухваленням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18-а. З погляду скаржника, цей підхід до визначення редакції нормативного акта помилковий і суперечить правовій позиції касаційного суду, викладеній в зазначеній (у цьому контексті) постанові.
Зважаючи на вимоги частини п'ятої статті 328 КАС України скаржник, з покликом на підпункт «в» цієї частини статті, зазначив також, що ця справа має для нього виняткове значення, адже дія пункту 4 Постанови № 704 у попередній редакції - за правилами частини п'ятої статті 245 КАС України - не відновлюється судовим рішенням.
З уваги на наведені вище мотиви суд звертає увагу на те, що постанову від 27 лютого 2020 року у справі № 804/8510/16, висновок у якій, за поясненнями касатора, мав бути взятий до уваги під час розгляду цієї справи, Верховний Суд ухвалив у спорі, який стосується правовідносин у сфері надрокористування. Висновок в тій справі, на якому акцентує скаржник, доводячи виняткове значення цієї справи (як умову допуску ухвалених в ній судових рішень до касаційного оскарження) оснований на інтерпретації пункту 32 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 6 вересня 2005 року № 870, у контексті питання про можливість відновлення попередньої редакції пункту 25 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1994 року № 865, внаслідок прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 27 жовтня 2010 року № 1236.
Отож відповідач обґрунтовує виняткове значення для себе цієї справи покликанням на правовий висновок Верховного Суду у справі № 804/8510/16 (постанова від 27 лютого 2020 року), який висловлений за правової ситуації і нормативного регулювання, які за своїми сутнісними ознаками відрізняються від правовідносин, які розглядалися у справі, судові рішення в яких оскаржуються, що унеможливлює їх порівняння на предмет однакового правозастосування.
Доводи відповідача про виняткове значення цієї справи свідчать радше про незгоду з позицією судів попередніх інстанцій щодо вирішення справи по суті, але насправді не містять обґрунтованих фактичних передумов для віднесення справи до категорії суспільно чи винятково значимих як умову для її допуску до касаційного провадження (відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Отже, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, ухвалені у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС виняткових обставин немає, тому у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Керуючись статтями 328, 330, 333 КАС України,
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2023 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити дії.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді Н. А. Данилевич
В. Е. Мацедонська