Справа: № 2-а-2101/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Винокуров К.С.
Суддя-доповідач: Ізмайлова Т.Л.
Іменем України
"02" вересня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Ізмайлової Т.Л.
суддів Костюк Л.О., Шостака О.О.
при секретарі Тарадайко Е.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енглер-Україна»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.08.2009 року у справі за позовом Заступника прокурора Голосіївського району м. Києва в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енглер-Україна»про стягнення санкцій,-
Заступник прокурора Голосіївського району м. Києва звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енглер-Україна»про стягнення 18346,95 грн. адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2007 році та пені 1364,00 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.08.2009 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість судового рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, у відповідача протягом 2007 року середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу у відповідача становила 115 осіб. Чисельність інвалідів -штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить п'ять осіб. Як вбачається із акту перевірки від 19.12.2008 року у відповідача працювало два інваліда. Таким чином невиконання нормативу становить три робочих місця, у зв'язку з цим позивач просить стягнути вище вказану суму штрафних санкцій в сумі 18346,95 грн. та пеню в сумі 1364,00 грн.
Суд першої інстанції задовольняючи позов виходив з того, що відповідачем, в порушення ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», не виконано норматив по створенню робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Колегія суддів погоджується з такою правовою позицією суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів України»(далі -Закон),підприємства зобов'язані: 1) виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, 2) надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, 3) звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 19 Закону для підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 осіб -у кількості одного робочого місця.
Згідно ч.2 ст. 19 цього Закону підприємства самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 цієї статті і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Відповідно ч. 4 ст. 20 Закону, підприємства, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом.
Згідно п.5 Положення про робоче місце інваліда та порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року № 314, підприємства інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Пунктом 14 зазначеного положення також передбачено, що підприємства, зокрема, інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Наказом Державного комітету статистики № 244 від 06.07.1998 року затверджена норма статистичної звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад)», яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надавались звіти про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках у 2007 році, в яких зазначені вільні робочі місця (вакантні посади)для такої категорії громадян, як інваліди.
Крім того, відповідачем не надано жодних доказів того, що вони вжили всіх необхідних заходів для виконання нормативу робочих місць для інвалідів, а саме відсутні докази про проведення атестування робочих місць інвалідів, що необхідно для забезпечення їх працевлаштування відповідно до нормативу робочих місць, встановленого підприємству на підставі закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності дій позивача про стягнення штрафних санкцій за 2007 рік, оскільки відповідач при виконанні Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів України», не вжив усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енглер-Україна»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.08.2009 року у справі за позовом Заступника прокурора Голосіївського району м. Києва в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енглер-Україна»про стягнення санкцій, необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін.
Керуючись ст.ст. 2, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енглер-Україна»-залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.08.2009 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Судді
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 07.09.2010 року.