Справа: № 2-а-2105/08 Головуючий у 1-й інстанції: Хаюк С.М.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
Іменем України
"01" липня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді:
Суддів:
при секретарі:Вівдиченко Т.Р.
Літвіної Н.М.
Хрімлі О.Г.
Авдошиній Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Житомирського окружного адміністративного суд від 14 квітня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Приймальника-розподільника для осіб, що займаються бродяжництвом УМВС України в Житомирській області про стягнення 30199,15 грн.,-
Позивач ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Приймальника-розподільника для осіб, що займаються бродяжництвом УМВС України в Житомирській області про стягнення 30199,15 грн.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суд від 14 квітня 2009 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 проходив службу на посаді інспектора приймальника-розподільника УМВС України в Житомирській області та, згідно наказу начальника УМВС України в Житомирській області, був звільнений з займаної посади з 09.07.2007 року на підставі п. "ж" ст.64 (за власним бажанням) "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української PCP".
На час звільнення відповідач заборгував ОСОБА_5 - 375,58 грн. грошового забезпечення за 9 календарних днів служби. Вказані кошти позивачу були перераховані на особисту карточку 22.08.2007 року платіжним дорученням №253 після його письмового звернення.
Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення 30199,15 грн. середнього заробітку по день фактичного розрахунку при звільненні, суд першої інстанції посилався на те, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду за захистом своїх прав.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції та додатково зазначає, що, відповідно до частини 2 статті 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частиною третьою цієї статті встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до суду.
Так, відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то з врахуванням необхідності субсидіарного застосування законів про працю суди повинні виходити із строків звернення до суду, визначених частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України. Тому громадянин може звернутися із заявою про вирішення спору в тримісячний строк із дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення з публічної служби -у місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Апелянт в апеляційній скарзі не довів поважності підстав пропущення процесуальних строків звернення до суду, окрім того, не просив поновити пропущені строки.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду першої інстанції, рішення суду є правомірним та таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому, скасуванню або зміні не підлягає.
Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суд від 14 квітня 2009 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.
Судді: Літвіна Н.М.
Хрімлі О.Г.
Повний текст ухвали виготовлено 7 липня 2010 р.