Справа: № 2-а-2106/08 Головуючий у 1-й інстанції: Хатюк С.М.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
Іменем України
"01" липня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді:
Суддів:
при секретарі:Вівдиченко Т.Р.
Літвіної Н.М.
Хрімлі О.Г.
Авдошиній Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Житомирського окружного адміністративного суд від 07 квітня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Приймальника-розподільника для осіб, що займаються бродяжництвом УМВС України в Житомирській області про стягнення 27685,28 грн.,-
Позивач -ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Приймальника-розподільника для осіб, що займаються бродяжництвом УМВС України в Житомирській області про стягнення 27685,28 грн.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суд від 07 квітня 2009 року позовні вимоги задоволено частково: стягнуто із приймальника - розподільника для осіб, що займаються бродяжництвом УМВС України в Житомирській області на користь ОСОБА_5 420,96 грн. компенсації за роботу понад установлений законодавством робочий час.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 працював у приймальнику - розподільнику для осіб, що займаються бродяжництвом УМВС України в Житомирській області і, згідно наказу начальника УМВС України в Житомирській області, був звільнений з 9.07.2007 року за власним бажанням, на підставі п."ж" ст.64 Порядку проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.
Згідно довідки УМВС України в Житомирській області № 375 від 21.04.2008 року, посадовий оклад позивача з січня 2007 року по червень 2007 року становив 105 грн., а оклад за звання -110 грн., а тому денна ставка за січень 2007 року становить 9,77 грн. (215грн.:22дня), погодинна -1,22 грн. (9,77грн.:8); за квітень 2007 року денна ставка буде становити 10,24 грн. (215грн.:21день), погодинна -1,28грн. (10,24грн.:8)
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції посилався на те, що згідно рапортів та табелів робочого часу з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року, які узгоджені між позивачем і представником відповідача, позивач ніс добові чергування сутки через двоє в січні та квітні місяцях 2007 року. Фактично позивач відпрацював в січні 2007 року 264 год. і 264 год. в квітні 2007 року, а тому, суд першої інстанції дійшов висновку, що на його користь необхідно стягнути 420,96 грн. компенсації за роботу понад установлений законодавством робочий час, виходячи з розрахунку погодинної оплати праці.
Вважаючи, що позивач не пропустив строку позовної давності передбаченого ст. 99 КАС України, так як порядок проведення нарахувань та оплата за роботу в понад установлений законодавством робочий час працівникам міліції передбачена спеціальним законодавством, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги частково, в межах річного строку давності визначеного ст. 99 КАС України, а саме з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції та додатково зазначає, що доводи апелянта з приводу того, що ним не пропущено строків звернення до суду, оскільки законодавством взагалі не передбачено обмеження строків позовної давності, є безпідставними,оскільки, відповідно до частини другої статті 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частиною третьою цієї статті встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до суду.
З матеріалів справи вбачається, що позивач просить стягнути на його користь компенсацію за роботу понад установлений законодавством робочий час, що не відноситься до заробітної плати в розумінні ч. 2 статті 233 КЗпП України, а відноситься до доплати за відхилення від нормальних умов роботи, що в свою чергу є спором з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Так, за правилами частини третьої статті 100 КАС України, позовні заяви повинні прийматися до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду. Припис частини другої цієї статті щодо розгляду і вирішення справи у разі визнання судом причини пропуску строку звернення до суду поважною стосується саме прийняття судом постанови за результатами розгляду справи, тобто відповідно до встановлених обставин та норм матеріального права. У разі ж відсутності підстав для визнання поважною причини пропуску строку звернення до суду та встановлення факту порушення права суд відмовляє в його захисті саме з підстав пропуску строку.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови позовних вимог з приводу стягнення компенсації за понад установлений законодавством робочий час в період між чергуваннями та стягнення компенсації втрати частини доходів за несвоєчасну виплату грошового утримання, оскільки позивач не надав доказів залучення його до участі в рейдах та патрулюваннях на вулицях і такі докази відсутні у відповідача.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду першої інстанції, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому, скасуванню або зміні не підлягає.
Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суд від 07 квітня 2009 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.
Судді: Літвіна Н.М.
Хрімлі О.Г.
Повний текст ухвали виготовлено 7 липня 2010 р.