79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
15.09.10 Справа№ 3/132
Суддя Н.Березяк при секретарі О. Іванило розглянула матеріали справи
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ТОП-Трансбуд”, м. Кременчук
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Львівське ШБУ №40”, м. Львів
Про стягнення 87 039,65 грн.
В судове засідання з'явились:
від позивача: Дуда П.В. -представник
від відповідача: не з'явився
Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.
Суть спору: Подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ТОП-Трансбуд” до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Львівське ШБУ №40” про стягнення 87 039,65 грн.
В судовому засіданні 30.08.2010 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.
Відповідач в судові засідання не з'явився, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду, які направлялись йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.
В судовому засіданні 15.09.2010 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:
04.02.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „ТОП-Трансбуд” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Львівське ШБУ №40” (Покупець) було укладено договір поставки № 04/02-П.
На виконання умов договору позивач реалізував відповідачу обумовлений сторонами товар загальною вартістю 72 467,20 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною від 15.05.2009 р. (належно завірена копія в матеріалах справи). Однак, свої договірні зобов'язання відповідач не виконав.
Позивачем відповідачу 06.07.2010 року була направлена претензія-вимога про сплату боргу, які залишена відповідачем без задоволення.
Станом на день подання позову, заборгованість відповідача перед позивачем складала 72 467,20 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 6 855,19 грн. та три відсотки річних в сумі 2 507,56 грн. Крім цього, відповідно до п.5.1 Договору поставки позивачем нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати, що становить 5 209,70 грн., які просить стягнути з відповідача.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки № 04/02-П від 04.02.2009 року позивач поставив відповідачу, обумовлений сторонами, товар на суму 72 467,20 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною від 15.05.2009 р. (належно завірена копія в матеріалах справи).
Відповідно до п. 4.2 Договору поставки № 04/02-П від 04.02.2009 року Покупець здійснює оплату Товару попередньою оплатою в повному обсязі або після отримання Товару протягом трьох банківських днів.
Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов'язання відповідач не виконав, заборгувавши позивачу 72 467,20 грн. за поставлений товар.
Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми. За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань нараховані позивачем три відсотки річних в сумі 2 507,56 грн. та інфляційні втрати в розмірі 6 855,19 грн. підлягають до сплати.
Відповідно до п.5.1. Договору № 04/02-П від 04.02.2009 року у випадку порушення, передбачених договором строків оплати (відвантаження) винна сторона несе відповідальність у вигляді виплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати чи відвантаження Товару, що складає та підлягає до стягнення в розмірі 5 209,70 грн.
Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідач в судове засідання не з'явився, доказів оплати боргу чи заперечень на позов суду не представив.
Враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.
Судові витрати слід віднести на відповідача в сумі 870,40 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,75,82,84,85 ГПК України, суд , -
1. Позовні вимоги задоволити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Львівське ШБУ №40” (79040, м. Львів, вул. Авіаційна, 7А, код ЄДРПОУ 32408720) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ТОП-Трансбуд” (39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Деповська,76, код ЄДРПОУ 32738512) -72 467,20 грн. -основного боргу, 6 855,19 грн. -інфляційних втрат, 2 507,56 грн. -трьох відсотків річних, 5 209,70 грн. -пені, 870,40 грн. -державного мита та 236,00 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.
Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 20.09.2010 року.
Суддя