Справа № 1 - 569 / 2010 р.
5 липня 2010 року. Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
в складі :
головуючого_______________судді СЛИВКИ В.В.
при секретарі______________ХАЛІМЕНДИК О.В.
з участю прокурора_________КОРНЄВА К.В.
захисника_________________ОСОБА_2.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Абаза, Росії, росіянина, громадянина України, позапартійного, з вищою освітою, розлученого, всилу ст. 89 КК України немаючого судимості, непрацюючого, мешканця АДРЕСА_1, у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 1 КК України, -
11 січня 2010 року, близько 12 год., ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння у кв. АДРЕСА_2, належній гр. ОСОБА_5, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, відкрито, в присутності громадянки ОСОБА_6, викрав з підвіконня кухонної кімнати мобільний телефон господаря квартири, марки «Нокіа 1100», ІМЕІ НОМЕР_1, вартістю 150 грн., зі стартовим пакетом оператора мобільного зв”язку «Київстар», вартістю 25 грн., та грошовими коштами в сумі 30 грн. на рахунку, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_5 збитків у сумі 205 грн..
Підсудний ОСОБА_4 повністю визнав себе винним у вчиненому і показав, що 11.01.2010 року, близько 11 год. 50 хв., разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_8, прийшов до квартири потерпілого ОСОБА_5 з тим, щоби забрати звідти свою співмешканку - ОСОБА_9, котра не ночувала вдома, та знайому ОСОБА_7 - ОСОБА_10, і там між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 виникла бійка, під час якої ОСОБА_8 наніс потерпілому декілька ударів рукою в обличчя. Він заспокоїв ОСОБА_8 і конфлікт припинився. Після цього він вийшов до кухні, де в цей час перебувала ОСОБА_6, і, помітивши на підвіконні мобільний телефон потерпілого, марки "Нокіа-1100", вирішив його викрасти. Не звертаючи уваги на ОСОБА_6 котра, спостерігаючи за його діями, зробила йому зауваження з цього приводу, він забрав з підвіконня вказаний мобільний телефон і, поклавши його до кишені своєї куртки, разом з ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 покинув квартиру потерпілого.
Наступного дня викрадений у ОСОБА_5 мобільний телефон він продав за 40 грн. незнайомому чоловіку. Стверджує, що не може пояснити навіщо викрав указаний мобільний телефон. У вчиненому кається.
Окрім повного визнання самого підсудного вина останнього у вчиненому підтверджується показами потерпілого ОСОБА_5 ., котрий підтвердив факт приходу 11.01.2010 року, близько 12 год., до його квартири ОСОБА_4, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 і виникнення в квартирі бійки, під час якої йому були заподіяні тілесні ушкодження. Ствердив, що після бійки підсудний забрав свою співмешканку ОСОБА_9 і разом з ОСОБА_8 та ОСОБА_7 покинув його квартиру, а потім до нього підійшла його співмешканка ОСОБА_6 і повідомила про те, що ОСОБА_4 викрав його мобільний телефон . Викраденням вказаного мобільного телефона, марки "Нокіа-1100", якого він придбав у 2005-му році за 320 грн., з сім карткою мобільного оператора "Київстар", вартістю 25 грн., та грошима в сумі 30 грн. на рахунку йому завдано збитків у сумі 385 грн..
Підтвердженням вини ОСОБА_4 у вчиненому є також:
- письмова заява потерпілого ОСОБА_5 від 11.01.2010 року, якою останній повідомив про подію, яка сталась
указаного дня в його квартирі, правохоронні органи /а.с. 11/;
- протокол відтворення обстановки та обставин події з участю підсудного ОСОБА_4, котрий на місці події,
в присутності понятих, правдиво та детально розповів про обставини відкритого викрадення ним 11.01.2010 року мобільного телефона марки «Нокіа 1100», ІМЕІ НОМЕР_1, зі стартовим пакетом «Київстар», вартістю 25 грн., та грошовими коштами в сумі 30 грн. на рахунку, з квартири ОСОБА_5, і вказав місце в кухонній кімнаті квартири, звідки він викрав указаний телефон /а.с. 54-56/.
Таким чином суд, аналізуючи зібрані в справі докази та належним чином їх оцінюючи, вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена в судовому засіданні в повному обсязі, і що дії підсудного вірно кваліфіковані досудовим слідством за ч. 1 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна - грабіж.
Разом з тим суд не погоджується з висновком досудового слідства про вартість викраденого у ОСОБА_5 мобільного телефона.
Згідно з обвинуваченням вартість викраденого у потерпілого мобільного телефона, марки "Нокіа-1100" на момент його викрадення становила 300 грн.. Така оцінка вказаного телефона слідством визначена виключно на підставі слів потерпілого ОСОБА_5, котрий ствердив, що придбав його за 320 грн..
Однак судом достовірно встановлено, і це підтверджується показами самого потерпілого та наданою ним копією гарантійного талону, що вказаний мобільний телефон останнім придбано новим ще 31.12.2005 року, і що з указаного часу вказаний телефон перебував у потерпілого в постійному користуванні.
За таких обставин вартість зазначеного телефона в січні 2010 року не могла залишатись тією ж, якою була вартість нового телефона.
Згідно довідки, яка є в справі (а.с. 88), вартість мобільного телефона "Нокіа-1100", для оцінки якого потерпілим було надано гарантійний талон, станом на 11.01.2010 року становила 150 грн.. Вказана довідка свідчить про те, що фактична вартість викраденого підсудним у ОСОБА_5 мобільного телефона на момент його викрадення становила 150 грн., а не 300 грн., як зазначено в обвинуваченні.
На переконання суду саме така вартість викраденого у потерпілого мобільного телефона, з урахуванням ступеню його зношеності, є правдивою.
До доводів потерпілого ОСОБА_5, в котрих останній вимагає покарання підсудного ОСОБА_4 та ОСОБА_8 не лише за викрадення мобільного телефона, а й за його жорстоке побиття, суд ставиться критично, оскільки, відповідно до вимог чинного законодавства, суд розглядує справу в межах пред”явленого обвинувачення і виходити за межі зазначеного обвинувачення невправі.
Обираючи підсудному покарання суд приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, обтяжуючі та пом”якшуючі відповідальність обставини, особу підсудного.
ОСОБА_4 скоїв даний злочин у стані алкогольного сп”яніння і ця обставина обтяжує його відповідальність.
Разом з тим ОСОБА_4 всилу ст. 89 КК України не судимий, повністю визнав себе винним і щиросердно розкаявся у вчиненому.
Наведені обставини істотно пом”якшують відповідальність підсудного.
Як особистість ОСОБА_4 характеризується негативно, зловживає спиртними напоями і на цьому грунті раніше вже неодноразово вчиняв злочини.
Враховуючи викладене, вік підсудного, незначну вартість викраденого ним у потерпілого майна, а також обставини вчиненого ним злочину, суд вважає, що виправлення підсудного можливе без довготривалої ізоляції від суспільства, однак в умовах короткострокового арешту.
На переконання суду саме таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення підсудного та попередження нових злочинів.
Заявлений у справі потерпілим ОСОБА_5 цивільний позов про стягнення з ОСОБА_4 22625 грн. врахунок відшкодування завданих йому збитків (2625 грн. - матеріальних, пов”язаних з викраденням мобільного телефона, вартістю 320 грн., зі стартовим пакетом «Київстар», вартістю 25 грн., та грошима в сумі 30 грн. на рахунку; з пошкодженням стаціонарного телефону, вартістю 120 грн.; та з понесеними витратами на лікування - 2120 грн., і 20000 грн. - моральних, пов”язаних з його побиттям та перенесеними у зв”язку з цим фізичними та моральними стражданнями), підлягає частковому задоволенню, лише в частині відшкодування матеріальних збитів, пов”язаних з викраденням мобільного телефону . Стягненню з підсудного на користь потерпілого підлягає суму, що становить 205 грн., - визначена судом вартість мобільного телефону, стартового пакету і гроші, які перебували на рахунку телефону.
В іншій частині позов ОСОБА_5. задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Факт та обставини пошкодження ОСОБА_4 стаціонарного телефону потерпілого досудовим слідством не досліджувались і в вину підсудному у цій справі не інкримінуються.
Моральні збитки в сумі 20000 грн. та витрати на лікування в сумі 2120 грн. ОСОБА_5 пов”язує виключно з його побиттям ОСОБА_4 та ОСОБА_8, що, згідно доводів потерпілого, передувало викраденню підсудним мобільного телефона, а не з пограбуванням потерпілого. Проте побиття та заподіяння потерпілому ОСОБА_5 тілесних ушкоджень підсудному ОСОБА_4 у цій справі слідством також не інкримінується і пред”явленим останньому обвинуваченням не охоплюється.
За таких обставин позовні вимоги потерпілого ОСОБА_5 в указаній частині його цивільного позову даної кримінальної справи не стосуються і задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд -
Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 1 КК України, і призначити йому покарання у виді 3 /трьох/ місяців арешту.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_5 205 грн. врахунок відшкодування матеріальних збитків.
Запобіжний захід ОСОБА_4 змінити на тримання під вартою в СІЗО № 13 ДДУ ПВП у м. Києві та області, забравши осттаннього під варту в залі суду. Строк покарання засудженому рахувати від 05.07.2010 року.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області, через Білоцерківський міськрайонний суд, протягом 15 діб.