Справа № 1 - 175 / 2010 р.
25 червня 2010 року. Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
у складі :
головуючого ______________судді СЛИВКИ В.В.
при секретарі______________СВЯТЕЦЬКІЙ Н.В.
з участю прокурора_________КОРНЄВА В.К.
захисника_________________ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Горлівки, Донецької області, українця, громадянина України, позапартійного, військовозобов"язаного, з середньою освітою, несудимого, перебуваючого в громадянському шлюбі, непрацюючого, мешканця АДРЕСА_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 186 ч. 2, 190 ч. 2 КК України, -
6 квітня 2009 року , приблизно о 16 год. 40 хв., ОСОБА_4, перебуваючи біля буд. АДРЕСА_3 звернув увагу на малолітнього ОСОБА_5, котрий прямував попереду в напрямку до станції метро «Кловська», і, вирішивши заволодіти його майном, наказав останньому зупинитись.
Коли ОСОБА_5 зупинився ОСОБА_4 заявив, що останній, нібито, відібрав у його знайомого мобільний телефон і що у зв”язку з цим їм необхідно зачекати цього знайомого з тим, щоби розібратися з указаного приводу.
ОСОБА_5, зрозумівши, що ОСОБА_4 хоче шляхом обману відібрати в нього телефон, спробував втекти від останнього, але ОСОБА_6О., погрожуючи побиттям, тобто застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя та здоров”я, наказав ОСОБА_5 віддати йому мобільний телефон. Останній, злякавшись погроз, дістав з кишені свій мобільний телефон, марки «Nokia N96», вартістю 4620 грн., після чого ОСОБА_4 вихопив з рук потерпілого вказаний мобільний телефон і, відкрито викравши його, втік з місця події.
Продовжуючи злочинну діялність ОСОБА_4 16 червня 2009 року , близько 16 год., зустрівши в дворі буд. АДРЕСА_4 неповнолітнього ОСОБА_7, котрий в цей час під"їхав до вказаного будинку на моторолері марки "Eriskay Tur", вирішив повторно, шляхом обману, заволодіти вказаним моторолером останнього.
З цією метою ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_7 завідомо неправдиві відомості про те, що він, тобто ОСОБА_7, нібито на своєму моторолері скоїв дорожньо-транспортну пригоду, врезультаті якої постраждав його племінник, і сказав, що потрібно їхати до дитячої лікарні для з"ясування обставин цієї ДТП, після чого разом з ОСОБА_7 на моторолері останнього поїхав на вул. Шолом Алейхема.
Не доїжджаючи до дитячої лікарні ОСОБА_4 попросив ОСОБА_7 заїхати у двір буд. АДРЕСА_5 і там, продовжуючи обманювати, запевнив потерпілого в тім, що племінник, начебто, знаходиться не в лікарні, а в іншого лікаря, і що йому необхідно поїхати за племінником до цього лікаря, сказав ОСОБА_7 чекати у вказаному місці його повернення, а сам, забравши в останнього, нібито в якості гарантії того, що той не втече, мобільний телефон марки "Нокіа 6233", вартістю 800 грн., зі стартовим пакетом "Діджус", вартістю 25 грн., та грошима в сумі 10 грн. на рахунку, на моторолері потерпілого, марки "Eriskay Tur", якого той, піддавшись обману та добросовісно помиляючись у правдивості його намірів, передав йому разом з мобільним телефоном, покинув місце події і зник, завдавши матері неповнолітнього ОСОБА_7 - ОСОБА_8 збитків у сумі 4835 грн..
Допитаний судом ОСОБА_4 повністю визнав себе винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 190 ч. 2 КК України, і в повному обсязі підтвердив встановлені досудовим слідством факт та обставини заволодіння 16.06.2009 року шахрайським способом моторолером та мобільним телефоном неповнолітнього ОСОБА_7. Показав, що дійсно вказаного дня, близько 16 год., знаходився у дворі буд. АДРЕСА_4 і, помітивши потерпілого ОСОБА_7, котрий у цей час під"їхав до вказаного будинку на моторолері марки "Eriskay Tur", вирішив шляхом обману заволодіти указаним моторолером.
З цiсю метою вiн пiдiйшов до потерпілого, назвався Денисом і, повідомивши, що приблизно 30 хвилин назад у центрі міста таким же моторолером було збито його дев”ятирiчного племiнника, котрий у даний час перебуває в лікарні, запропонував останньому проїхати до лiкарнi для з”ясування обставин зазначеної ДТП. ОСОБА_7 погодився на його пропозицiю i вони удвох на моторолерi потерпілого поїхали до дитячої лiкарнi. Дорогою вони заїхали у двiр будинку АДРЕСА_5 і там він, продовжуючи обманювати потерпілого, повідомив, що йому, нібито, зателефонувала мати племінника та повідомила про те, що останній знаходиться не в дитячiй лiкарнi, а у якогось iншого лiкаря, сказав, що він сам поїде моторолером до цього лікаря і привезе племінника, а ОСОБА_7 наказав чекати у вказаному місці його повернення. Після цього він, забравши в останнього, нібито в якості гарантії того, що той не втече, мобільний телефон марки "Нокіа 6233", сів на моторолер потерпілого, якого той, піддавшись обману, передав йому разом з мобільним телефоном, і поїхав з місця події.
Повністю визнаючи себе винним у скоєному, в повному обсязі погоджуючись з пред”явленим за ст. 190 ч. 2 КК України обвинуваченням та заявленим у справі законним представником неповнолітнього потерпілого цивільним позовом, будучи детально ознайомленим з положеннями ст. 299 КПК України та наслідками їх застосування, підсудний від подальшого дослідження зібраних у справі за вказаним епізодом обвинувачення доказів відмовився.
Суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненому по відношенню до потерпілого ОСОБА_7 доведена в судовому засіданні в повному обсязі пред”явленого обвинувачення, і що дії підсудного вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 190 КК України, як як заволодіння чужим майном шляхом обману - шахрайство, вчинене повторно.
У відкритому викраденні мобільного телефона у потерпілого ОСОБА_5 ОСОБА_4 визнав себе винним частково і показав, що дійсно 06.04.2009 року, близько 16 год., зустрів потерпілого біля метро «Кловська» у м. Києві і вирішив заволодіти його мобільним телефоном. З цією метою він підійшов до останнього і, сказавши йому, що він (ОСОБА_5А.), нібито, забрав у його знайомого мобільний телефон, попросив показати йому свій мобільний телефон. ОСОБА_5 відповів, що ні у кого телефону не відбирав і дістав з кишені мобільний телефон марки «Nokia N96», чорного кольору. Він потримав указаний телефон кілька хвилин і повернув його потерпілому щоб той не боявся, що він його забере, сказавши при цьому, що зараз для впізнання під'їде хлопець, у якого той, нібито, забрав телефон. Потім він знову взяв телефон потерпілого, а щоб той не боявся - передав йому свій мобільний телефон, марки «Нокіа N70», запропонувавши останньому відійти за будинок до лавки, яка знаходилась у дворі. Потерпілий сказав, що боїться, однак він його заспокоїв і вони, присівши на лавку, стали чекати. Через деякий час він, тримаючи телефон потерпілого в руці, відійшов убік і, покинувши місце події, спустився у метро і поїхав додому в Богуслав. Приблизно через тиждень викрадений телефон продав на радіо-ринку в «Караваєвих дачах» за 1000 грн.. Стверджує, викрав мобільний телефон у потерпілого шляхом обману, і що фізичною розправою останньому не погрожував.
Проте вина ОСОБА_4 у скоєному в повному обсязі підтверджується показами неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5, котрий категорично спростував доводи підсудного про заволодіння останнім його мобільним телефоном начебто шахрайським способом і показав, що 06.04.2009 року після завершення навчання в ліцеї направився додому. Близько 16 год. 40 хв., прямуючи вул. Мечникова в м. Києві до метро «Кловська», помітив, що за ним йде незнайомий хлопець, як пізніше виявилось - ОСОБА_4. Останній наздогнав його і сказав, що він, нібито, відібрав у його знайомого мобільний телефон і що у зв”язку з цим їм необхідно зачекати цього знайомого з тим, щоби розібратися з указаного приводу.
Зрозумівши, що ОСОБА_4 хоче відібрати в нього телефон, він хотів піти від останнього, але той, погрожуючи побиттям, наказав віддати йому мобільний телефон і він, злякавшись цих погроз, дістав з кишені свій мобільний телефон, марки «Nokia N96», вартістю 4620 грн.. ОСОБА_4 вихопив з його рук вказаний телефон і, забравши його, втік з місця події. При цьому він, у свою чергу, встиг вихопити з руки підсудного його мобільний телефон, марки «Нокіа N70», якого пізніше видав працівникам міліції.
Аналогічні обставини підтвердив у суді законний представник неповнолітнього потерпілого - ОСОБА_9. котрому про обставини викрадення мобільного телефона розповів сам потерпілий відразу після поверенння додому.
Вина підсудного у вчиненому підтверджується також:
- протоколом явки з повиною, в якій підсудний добровільно зізнався у вчиненому і пояснив, що 6.04.2009 року він відкрито
заволодів мобільним телефоном потерпілого /т. 2 а.с. 63/;
- протоколом впізнання потерпілим ОСОБА_4 по фотографіях, як особи, котра 6.04.2009 року відкрито, шляхом
погроз застосування фізичного насильства, викрала у нього мобільний телеон, марки «Nokia N96» /т. 2 а.с. 60/;
- протоколом вилучення викраденого у потерпілого ОСОБА_5 мобільного телефона у свідка ОСОБА_2. /т. 2 а.с. 49/.
Аналізуючи зібрані у справі за вказаним епізодом обвинувачення докази та належним чином їх оцінюючи суд вважає, що
вина ОСОБА_4 у вчиненому по відношенню до потерпілого ОСОБА_5 також доведена в судовому засіданні в повному обсязі пред”явленого обвинувачення, і що дії підсудного вірно кваліфіковані слідством за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна - грабіж, поєднаний з погрозою застосування насильства, щро не є небезпечним для життя чи здоров”я потерпілого.
При цьому суд критично ставиться до доводів ОСОБА_4, в котрих той стверджує, що, начебто, не погрожував потерпілому застосуванням фізичного насильства, і що мобільним телефоном останнього він заволодів шляхом обману.
Указані доводи підсудного повністю спростовуються детальними та послідовними на протязі всього досудового та судового слідства показами потерпілого ОСОБА_5. які об”єктивно підтверджуються іншими доказами, і яким суд не має жодних підстав невірити. Тому суд вважає ці доводи ОСОБА_4 надуманими і розцінює їх, як обраний останнім, з метою полегшити відповідальність за скоєне, спосіб захисту.
Обираючи підсудному покарання суд приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки скоєних злочинів, пом”якшуючі та обтяжуючі відповідальність обставини, особу підсудного.
Злочин, передбачений ст. 190 ч. 2 КК України, ОСОБА_4 скоїв щодо малолітнього і ця обставина обтяжує його відповідальність.
Проте ОСОБА_4 не судимий, щиро кається у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, передбаченого ст. 190 ч. 2 КК України, добровілно відшкодував потерпілим завдані збитки. На його утриманні перебуває вагітна дружина.
Наведені обставини істотно пом”якшують відповідальність підсудного.
Як особистість ОСОБА_4 характеризується позитивно, до кримінальної відповідальності притягується вперше.
Приймаючи до уваги викладене, а також те, що тяжких наслідків потерпілим діями підсудного не завдано, і що збитки останнім відшкодовано в повному обсязі, суд вважає, що виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, за умови застосування ст. 75 КК України та призначення підсудному поканя з випробуванням та іспитовим терміном. з одночасним покладенням на підсудного обов”язків, передбачених ст. 76 КК України.
Заявлені у справі законними представниками потерпілих цивільні позови розгляду не підлягають у зв”язку з тим, що під час досудового слідства збитки останнім відшкодовані в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд -
Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 186 ч. 2, 190 ч. 2 КК України, і призначити йому покарання:
- за ст. 186 ч. 2 КК України - 4 /чотири/ роки позбавлення волі;
- за ст. 190 ч. 2 КК України - 1 /один/ рік 6 /шість/ місяців/ позбавлення волі.
Всилу ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарань за кожен злочин, остаточно до відбування ОСОБА_4 визначити покарання у виді 4 /чотирьох/ років та 6 /шести/ місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням та іспитовим строком 3 роки, зобов”язавши засудженого не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів криміналдьно-виконавчої системи, повідомляти вказані органи про зміну постійного місця проживання і регулярно з”являтись на реєстрацію.
Контроль за поведінкою засудженого покласти на кримінально-виконавчу інспекцію за місцем його проживання.
Запобіжний захід ОСОБА_4 змінити на підписку про невиїзд з постійного місця проживання, звільнивши його з-під варти негайно в залі суду.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області, через Білоцерківський міськрайонний суд, протягом 15 діб.