ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
03 серпня 2023 року Справа № 902/98/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Коломис В.В. , суддя Крейбух О.Г.
без участі представників сторін
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МТІ" на рішення Господарського суду Вінницької області, ухвалене 18.04.2023 (суддя Матвійчук В.В., повний текст складено 26.04.2023) у справі № 902/98/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МТІ"
до Фізичної особи - підприємця Плисюка Олексія Олександровича
про стягнення 122 461,92 грн
На розгляді Господарського суду Вінницької області перебувала позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "МТІ" з вимогами до Фізичної особи - підприємця Плисюка Олексія Олександровича про стягнення 122 461,92 грн, з яких: 75 661,34 грн - сума основного боргу; 15 725,33 грн - сума пені; 1 291,40 грн - сума 3% річних; 29 783,85 грн - сума інфляційних втрат.
Підставами звернення до суду позивача із вказаним позовом стало неналежне виконання ФОП Плисюком О.О. зобов'язань за Договором поставки № 302393/924/18 від 28.12.2018 в частині проведення розрахунків за поставлений товар.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 18.04.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з ФОП Плисюка Олексія Олександровича на користь ТОВ "МТІ" 75 661,34 грн основного боргу та 1 658,27 грн витрат на сплату судового збору. В решті позову відмовлено через недоведеність.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить останнє переглянути у відмовленій частині та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі, а також стягнути з відповідача сплачений позивачем судовий збір за подання позову у розмірі 1 025,73 грн та за подання апеляційної скарги - 3 948,00 грн.
Аргументуючи доводи апеляційної скарги вказує, що внаслідок неповного дослідження чи оцінки наявних в матеріалах справи доказів суд дійшов помилкового висновку про відмову у стягненні штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 13.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "МТІ" на рішення Господарського суду Вінницької області від 18.04.2023 у справі № 902/98/23; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснити без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується із доводами апелянта, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 18.04.2023 у справі № 902/98/23 - без змін.
Клопотань про розгляд даної справи в судовому засіданні з викликом сторін до суду не надходило.
За розпорядженням керівника апарату суду від 02.08.2023, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії по справі № 902/98/23 Юрчука М.І. з 10.07.2023 до 11.08.2023 включно, а також закінченням повноважень судді Дужича С.П., відповідно до ст. 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено автоматизовану заміну судді-члена колегії у справі № 902/98/23.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2023 для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Коломис В.В., суддя Крейбух О.Г.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Розглянувши матеріали справи № 902/98/23, дослідивши та проаналізувавши наявні докази, колегія суддів встановила наступне.
28.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МТІ" (позивач, Постачальник) та Фізичною особою - підприємцем Плисюком Олексієм Олександровичем (відповідач, Покупець) укладено Договір поставки № 302393/924/18 (надалі Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язався протягом чинності цього Договору поставити та передати у власність Покупцеві товар (партію товару) на підставі заявки в кількості і в строки згідно умов цього Договору та додатків до нього, що є невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити товар (партію товару) згідно з умовами цього Договору.
Обсяги товару, що постачається за Договором, визначаються Специфікацією, що є невід'ємною частиною цього Договору. (п. 1.2. Договору)
Предметом поставки є товар (партія товару) найменування, асортимент, кількість та ціна якого вказується у видатковій накладній. (п. 1.3. Договору)
Відповідно до п. 2.1. Договору поставка товарів здійснюється на умовах DDP згідно ІНКОТЕРМС 2010. Пунктом поставки товарів за даним Договором є склад Покупця. Адреса складу: Вінницька область, м. Копайгород, вул. Центральна, 33.
Пунктом 3.1. Договору визначено, що загальна кількість товарів, що поставляються за даним Договором та їх асортимент визначається Специфікацією, яка після підписання сторонами є невід'ємною частиною цього Договору.
Якість товарів, що поставляється, повинна відповідати вимогам чинного законодавства України, що встановлюються для даного виду товару. (п. 5.1.Договору)
Відповідно до п. 7.1. Договору ціни на товари, що постачаються Постачальником, є вільними відпускними і вказуються у прайс-листі Постачальника. Сторони визначають, що ціни на товари, вказані у прайс-листі, який є дійсним на дату укладання цього Договору, погоджені сторонами і є попередніми і можуть змінюватися Постачальником в залежності від показників, які обумовлюють ціну товару. Перегляд цін на товари, які пропонуються Постачальником до поставки за цим Договором, здійснюється Постачальником шляхом видання нового прайс-листа зі зміненими цінами, який доводиться до Покупця в найкоротші строки засобами електронного чи факсимільного зв'язку або іншим зручним способом, погодженим Сторонами.
Згідно п. 7.2. Договору вартість товару, що входить у партію поставки, вказана у видатковій накладній на поставку, є дійсною на момент поставки і може змінитися на момент оплати в залежності від показників, які обумовлюють ціну товару. Таким показником Сторони погодили вважати міжбанківський курс гривні плюс 0,5% (пів відсотка) по відношенню до долару США.
У випадку, якщо на день оплати, передбачений згідно умов договору, міжбанківський курс долара США до гривні зміниться по відношенню до міжбанківського курсу долара США до гривні на день поставки більше, ніж на 0,5% (пів відсотка), вартість Товару у гривнях перераховується і підлягає сплаті Покупцем згідно з міжбанківським курсом долара США до гривні, чинним на дату оплати.
Обчислення суми збільшення, пов'язаної зі зміною міжбанківського курсу гривні до долара США встановленого на міжбанківській валютній біржі України, здійснюватиметься за встановленою формулою.
Перерахунок має бути здійснений Покупцем при сплаті за поставлений товар.
Сторони домовились, що дані про курс долара США по відношенню до гривні на міжбанківській валютній біржі України фіксується на сайті: mezhbank.org.ua
Згідно п. 8.1. Договору Покупець повинен сплатити за поставлений товар не пізніше 21 (двадцяти одного) календарного дня з дати поставки товару Постачальником.
Оплата здійснюється у розмірі повної вартості партії поставки товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок Постачальника, зазначений у реквізитах Постачальника в цьому договорі. Товар вважається оплаченим тільки після документального підтвердження зарахування банком на поточний рахунок Постачальника коштів від покупця за партію товару. (п. 8.2. Договору)
Оплата здійснюється Покупцем на підставі цього Договору. При здійсненні платежу Покупець обов'язково повинен вказувати у платіжному дорученні номер та дату цього договору та номер і дату рахунку-фактури, виписаної Постачальником на оплату поставленої партії товару. (п. 8.3. Договору)
Відповідно до п. 9.3. Договору, у разі прострочення Покупцем оплати за поставлену партію товару Постачальник має право вимагати, а Покупець зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,1% від вартості товару за кожний день прострочення платежу.
Договір чинний до 31 грудня 2019 року включно, але у всякому випадку до повного виконання Сторонами зобов'язань за цим Договором. (п. 11.1. Договору)
В зв'язку із закінченням чинності цього Договору, якщо сторони продовжують виконувати його умови, Договір вважається подовженим на невизначений строк, але кожна із сторін має право припинити його дію, письмово попередивши про це не пізніше чим за 30 календарних днів до бажаної дати розірвання Договору. (п. 11.2. Договору)
До Договору поставки № 302393/924/18 від 28.12.2018 між сторонами підписано Додаток № 1 (Специфікацію), в якому погоджено асортимент, загальну кількість, ціну товару що постачається за Договором. Загальна вартість товару, згідно Специфікації, склала 500 000,00 грн.
Договір підписано і скріплено відтисками печаток сторін, та виходячи з положень п. 11.2., даний Договір діяв станом на період поставки товару.
За ствердженнями позивача, в межах Договору відповідачеві було поставлено товар загальною вартістю 138 861,19 грн, який останній прийняв на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей № 25/09-2020 від 25.09.2020.
При цьому, в порушення умов Договору, не у повному обсязі здійснив оплату за поставлений товар, станом на дату подання позову заборгованість становила 75 661,34 грн.
За період прострочення грошового зобов'язання позивачем також нараховано пені - 15 725,33 грн, інфляційних нарахувань - 29 783,85 грн та 3% річних - 1 291, 40 грн, а всього 46 800,58 грн.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд зазначає таке.
Відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статті 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Як зазначено в статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Встановлено, що між сторонами укладено Договір поставки № 302393/924/18 від 28.12.2018.
Частиною 1 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 6 статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.
Так, у силу вимог положень статті 193 ГК України, які кореспондуються зі статтями 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно доданих до позовної заяви доказів судом встановлено, що в межах Договору поставки № 302393/924/18 від 28.12.2018 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 86 229,19 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними: № 40092147 від 09.10.2020 на суму 15 806,10 грн; № 40092193 від 09.10.2020 на суму 15 806,10 грн; № 40094974 від 19.10.2020 на суму 54 616,99 грн.
Вказані видаткові накладні підписані позивачем та відповідачем. Претензій щодо якості чи кількості отриманого товару матеріали справи не містять, а отже товар вважається прийнятим без зауважень в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом п. 8.1. Договору Покупець повинен сплатити за поставлений товар не пізніше 21 (двадцяти одного) календарного дня з дати поставки товару Постачальником.
Позивач стверджує, що з поставленого товару на суму 138 861,19 грн відповідачем проведено часткові розрахунки в розмірі 59 800,00 грн і заборгованість останнього складає 75 661,34 грн, які заявлено позивачем до стягнення, і визнаються відповідачем згідно акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2020 по 20.07.2021.
Одночасно суд зауважив, що матеріали справи не містять і сторонами не надано належних та достовірних доказів як поставки товару, так і проведення відповідачем розрахунків за поставлений товар на суму 59 800,00 грн.
При цьому, спірним та заявленим до стягнення у даній справі є борг в сумі 75 661,34 грн, доведений належними та допустимими доказами - видатковими накладними № 40092147 від 09.10.2020 на суму 15 806,10 грн; № 40092193 від 09.10.2020 на суму 15 806,10 грн; № 40094974 від 19.10.2020 на суму 54 616,99 грн, його наявність і розмір відповідачем не спростовані.
Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача та позов має чітко виражену ціль, яка втілюється у формі позовних вимог, що їх викладає позивач у позовній заяві.
Відповідно, право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов'язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог.
Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про доведеність наявності заборгованості відповідача у сумі 75 661,34 грн та вимоги про її стягнення.
Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивачем заявлено до стягнення 15 725,33 грн пені, 29 783,85 грн інфляційних нарахувань та 1 291,40 грн 3 % річних.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до п. 3, 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.
Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, законом передбачено право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.
Пунктом 9.3. Договору сторони визначили, що у разі прострочення Покупцем оплати за поставлену партію товару Постачальник має право вимагати, а Покупець зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,1% від вартості товару за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз вищевказаних норм свідчить, що для застосування наведеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а саме нарахування інфляційних та 3% річних від простроченої суми необхідно встановити не тільки факт прострочення та розмір простроченого боргу, але і чіткі дату початку та дату закінчення прострочення відповідної конкретної суми боргу, оскільки лише саме за цей період прострочення у кредитора є право на нарахування боржнику вищевказаних інфляційних та річних на цю суму боргу.
Суд зауважив, що позивачем не надано первинних документів щодо проведення відповідачем розрахунків за поставлений товар в межах Договору поставки № 302393/924/18 від 28.12.2018.
Викладені в апеляційній скарзі твердження апелянта про те, що суд першої інстанції в своєму рішенні встановив поставку відповідачу товару на загальну суму 138861,19 грн, однак в подальшому дійшов інших висновків, не відповідають дійсності. В даному випадку місцевий господарський суд описав позицію позивача щодо заявлених вимог, яка викладена в позовній заяві. В подальшому суд констатував наявність доказів поставки товару лише на суму 86 229,19 грн, в підтвердження якої надано видаткові накладні: № 40092147 від 09.10.2020 на суму 15 806,10 грн; № 40092193 від 09.10.2020 на суму 15 806,10 грн; № 40094974 від 19.10.2020 на суму 54 616,99 грн., які були додані до позовної заяви.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
За змістом статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Таким чином, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судова колегія відзначає, що апелянтом до скарги в підтвердження вимог додано накладні, зокрема, № 40090315 від 06.10.2020 на суму 26316,00 грн; № 40090346 від 06.10.2020 на суму 13158,00 грн; № 40090433 від 06.10.2020 на суму 13158,00 грн, (всього на суму 52632,00 грн), а також платіжні інструкції, як докази часткової оплати відповідачем отриманого товару, які на думку останнього мають бути враховані судом апеляційної інстанції при вирішенні спору.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що останні не були подані суду першої інстанції, а отже не могли бути предметом дослідження судом і встановлення факту поставки товару на цю суму.
За умовами ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як "винятковість випадку" та "причини, що об'єктивно не залежать від особи", і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою). Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14.
Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів ст. 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.
Зважаючи що апелянт жодним чином не обгрунтував неможливості подання вказаних доказів суду першої інстанції, останні не приймаються судовою колегією до розгляду та дослідження, а відтак не враховуються при вирішенні спору.
Отже, за відсутності відповідних доказів проведення відповідачем розрахунків в межах Договору поставки № 302393/924/18 від 28.12.2018, місцевий господарський суд правомірно послався на недоведеність позивачем наведених в позовній заяві обставин нарахування пені, 3% річних, інфляційних нарахувань та встановити правомірність розмірів заявлених до стягнення сум.
Пунктом 8.1. Договору сторони передбачили строк, в який Покупець зобов'язаний оплатити поставлений товар - не пізніше 21 (двадцяти одного) календарного дня з дати поставки товару Постачальником, тобто, саме після спливу якого настає прострочення невиконаного зобов'язання.
З поданих позивачем в обґрунтування своїх вимог та досліджених судом першої інстанції документів, не прослідковуються чіткі дати періоду прострочення виконання зобов'язання відповідачем з огляду на здійснення останнім часткової оплати, що унеможливлює здійснення перевірки розрахунку заявлених до стягнення нарахувань, встановлення правомірності їх розмірів, а також проведення судами власного розрахунку, наслідком чого є відмова в задоволенні зазначениї вимог як таких, що не доведені позивачем.
За вказаних обставин, аргументи скаржника не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки грунтуються на несвоєчасно поданих доказах, які не досліджувались судом першої інстанції, і скаржник не довів неможливість їх подання суду першої інстанції. Відтак в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення Господарського суду Вінницької області від 18.04.2023 у справі № 902/98/23 відповідає матеріалам справи та ґрунтується на чинному законодавстві.
Відповідно до п. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
За результатами розгляду апеляційної скарги у справі № 902/98/23 витрати по сплаті судового збору, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МТІ" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 18.04.2023 у справі № 902/98/23 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Справу № 902/98/23 повернути Господарському суду Вінницької області.
Головуючий суддя Тимошенко О.М.
Суддя Коломис В.В.
Суддя Крейбух О.Г.