Провадження № 11-сс/803/1841/23 Справа № 201/8106/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
31 липня 2023 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ :
Головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дніпровського апеляційного суду в режимі відеоконференції матеріали судового провадження за апеляційною скаргою підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 липня 2023 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця рф, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не маючого, не працюючого, пенсіонера, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, -
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України (далі - КК), -
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого в ОВС слідчого відділу 2 управління ( з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях капітана юстиції ОСОБА_9 , погоджене процесуальним керівником у кримінальному провадженні - прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та ДПСУ Донецької обласної прокуратури ОСОБА_10 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 14:45 год. 09 вересня 2023 року, без визначення розміру застави.
З матеріалів провадження убачається, що органами досудового розслідування ОСОБА_7 підозрюється у тому, що він у період з березня 2023 року по травень 2023 року, за допомогою власного мобільного телефону здійснював зйомку переміщення військової техніки, особового складу ЗСУ, що рухається по АДРЕСА_3 , та робить зупинки біля ТЦ "Добропілля" (м. Добропілля, вул. Гагаріна, 38), з балкону, розташованого на 5-му поверсі квартири за адресою АДРЕСА_2 , та в подальшому передавав зазначену інформацію співробітнику т.зв. «мгб днр» ОСОБА_11 .
Зокрема, 07.03.2023 у період з 14:17 по 14:22, перебуваючи за місцем свого проживання, з використанням месенджера «Telegram», встановленого на його особистий номер телефону НОМЕР_1 , ОСОБА_7 надіслав на обліковий запис у вказаному месенджері, зареєстрований на номер мобільного телефону «ПАО МЕГАФОН» НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_11 , фотографії військової техніки Збройних Сил України.
03.04.2023 о 15:49, перебуваючи за місцем свого проживання, з використанням месенджера «Telegram», встановленого на його особистий номер телефону НОМЕР_1 , ОСОБА_7 надіслав на обліковий запис у вказаному месенджері, зареєстрований на номер мобільного телефону російського оператора «ПАО МЕГАФОН» НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_11 , повідомлення про рух у бік м. Краматорськ чотирьох танків Збройних Сил України.
06.05.2023 у період з 16:17 по 16:25 перебуваючи за місцем свого проживання, з використанням месенджера «Telegram», встановленого на його особистий номер телефону НОМЕР_1 , ОСОБА_7 надіслав на обліковий запис у вказаному месенджері, зареєстрований на номер мобільного телефону російського оператора «ПАО МЕГАФОН» НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_11 , повідомлення про переміщення трьох бойових броньованих машин Збройних Сил України та кількох вантажних автомобілів, із наданням фотопідтверджень.
25.05.2023 о 13:25, перебуваючи за місцем свого проживання, з використанням месенджера «Telegram», встановленого на його особистий номер телефону НОМЕР_1 , ОСОБА_7 надіслав на обліковий запис у вказаному месенджері, зареєстрований на номер мобільного телефону російського оператора «ПАО МЕГАФОН» НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_11 , повідомлення про рух у бік м. Краматорська трьох паливозаправників та трьох легкових автомобілів Збройних Сил України.
Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_7 підозрюється у колабораційній діяльності, а саме у наданні незаконним воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території, допомоги у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізовувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
29.05.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК.
12.07.2023 о 14-45 годині ОСОБА_7 було затримано на підставі п.6 ч.1 ст.615 КПК України та того ж дня йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК.
В апеляційній скарзі підозрюваний порушує питання про скасування ухвали слідчого судді у зв'язку незаконністю та необґрунтованістю.
Вважає, що ухвала слідчого судді не відповідає вимогам ст.372 КПК, а прокурором та слідчим не було надано жодних доказів на підтвердження ризиків, передбачених ст.177 КПК. Аргументує тим, що переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду він збирався та збирається, знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, він має можливості та не збирається цього робити, так як на даний час всі речі та документи знаходяться у органів досудового розслідування та прокуратури. Окрім того, у даному кримінальному провадженні свідків не має, тому впливати або вчиняти інші незаконні дії, які можуть перешкодити інтересам правосуддя, він не має на меті. Водночас, з огляду на положення Конституції України, КПК, Конвенції Європейського суду з прав людини та інших нормативно-правових актів він вважається не винним, а тому стверджувати, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення не має підстав.
На підставі вищевикладеного підозрюваний просить апеляційний суд скасувати ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 липня 2023 року та постановити нову, якою змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за місцем його постійного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , а також посприяти в наданні додатків доданих до клопотання, якими обґрунтовується клопотання слідчого про обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення підозрюваного та захисника на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, які наполягали на її задоволенні, просили скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою змінити підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем його постійного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , вислухавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін ухвалу слідчого судді, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 Кримінального процесуального кодексу України (далі- КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Колегія суддів вважає, що зазначених вимог закону в повній мірі дотримано слідчим суддею місцевого суду.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є запобіжні заходи.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Згідно вимог ч.1 ст.194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому, за приписами ст.178 КПК, слідчий суддя, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість можливого покарання, вік та стан здоров'я підозрюваного/обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного/обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного/обвинуваченого; його майновий стан та наявність у нього судимостей тощо.
Згідно ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Як зазначено у п.4 ч.2 ст.183 КПК запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
З матеріалів даного кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 є раніше не судимою особою, та санкція ч.7 ст.111-1 КК, за якою йому повідомлено про підозру, передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
Як зазначено у п.1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997 року, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, як:
b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом;
c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, а статтею 18 цього Закону встановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчим суддям слід враховувати позицію ЄСПЛ, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої, стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, №182).
Згідно усталеної практики ЄСПЛ «обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими вона обґрунтовується, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення у справі «Wloch v. Poland», п.109).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення за ч.7 ст.111-1 КК доведена прокурором та встановлена слідчим суддею під час судового розгляду клопотання, не оспорюється підозрюваним в апеляційній скарзі, а тому згідно ч.1 ст.404 КПК, судом апеляційної інстанції не перевіряється.
Наявність ризиків, передбачених п.1,2,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експерта у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, належним чином мотивовано слідчим суддею у своїй ухвалі.
Зокрема, як зазначив слідчий суддя, про наявність існування ризику, що підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду свідчить тяжкість та невідворотність покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим в інкримінованому кримінальному правопорушенні, у зв'язку з чим, він може переховуватися від органів досудового розслідування шляхом зміни свого місця проживання, у тому числі шляхом виїзду за кордон або на окуповані території. Крім того, про наявність вказаного ризику свідчить спосіб вчинення злочину, який був вчинений умисно, під час воєнного стану, що має негативні наслідки для всієї територіальної громади та України в цілому, що з великою часткою ймовірності спонукатиме його до втечі у разі обрання більш м'якого запобіжного заходу, а також вагомість наявних доказів вчинення інкримінованого злочину, що вказує на невідворотність притягнення підозрюваного до кримінальної відповідальності.
Про наявність існування ризику, що підозрюваний ОСОБА_7 може знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, свідчить те, що у разі незастосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, останній буде в змозі знищити (видалити дистанційно з іншого пристрою відомості листування), сховати та спотворити будь-які предмети та речі, що мають істотне значення для встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні.
Про наявність існування ризику, що підозрюваний ОСОБА_7 може незаконно впливати на свідків, експерта у цьому ж кримінальному провадженні, вказує те, що на теперішній час органом досудового слідства не встановлені всі особи, причетні до вчинення цього кримінального правопорушення, а також, свідки, покази яких мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що у випадку не обрання стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, створить передумови для продовження його спілкування із зазначеними особами, впливу на достовірність показань свідків у даному кримінальному провадженні.
Про наявність існування ризиків, що підозрюваний ОСОБА_7 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, свідчить те, що останній проживає у м. Добропілля Донецької області, де на теперішній час розміщуються підрозділи Збройних Сил України та інші утворені відповідно до законів України військові формування, а також лояльне відношення останнього до т.зв. «днр» та окупаційних військ рф.
Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги, відповідно до ч.1 ст.178 КПК, слідчий суддя врахував вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_7 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у цьому злочині, та відомості про особу підозрюваного ОСОБА_7 в їх сукупності, зокрема, його вік та стан здоров'я, які не вказують на неможливість застосування запобіжного заходу, сімейний та майновий стан, який одружений, утриманців не має, є пенсіонером, репутацію підозрюваного, відсутність судимостей, та дійшов правильних висновків, що інші більш м'які запобіжні заходи, зокрема у вигляді цілодобового домашнього арешту, на чому наполягає підозрюваний, не забезпечать його належної процесуальної поведінки та не зможуть запобігти встановленим ризикам.
Разом цим, відповідно до ст.ст. 10, 12-2, 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 24.02.2022 року в Україні введений воєнний стан строком на 30 діб.
Указами Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 року №259/2022, від 17.05.2022 №341/2022 від 12.08.2022 №573/2022 …. від 01.05.2023 № 254/2023, затвердженими Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, зі змінами, внесеними Указами від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-IX, та від 18.04.2022 №259/2022, від 21.04.2022 №2212-IX) та від 15.08.2022 року № 2500-IX … 9259-ІХ від 01.05.2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб (тобто до 18 серпня 2023 року) у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Згідно приписів ч.6 ст.176 КПК під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, у вигляді тримання під вартою.
Оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК та приписи вищевказаної статті не передбачають обрання альтернативного запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, тому відсутні підстави для застосування відносно нього інших більш м'яких запобіжних заходів, зокрема, у вигляді цілодобового домашнього арешту, на чому наполягає сторона захисту.
За таких обставин доводи підозрюваного ОСОБА_7 про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК, недоведеність існування підстав для обрання стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є безпідставними та суперечать матеріалам кримінального провадження.
У той же час суд апеляційної інстанції не приймає до уваги клопотання підозрюваного про надання додатків доданих до клопотання, якими обґрунтовується клопотання слідчого про обрання стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки воно не є предметом апеляційного розгляду та для отримання вищевказаних документів йому необхідно безпосередньо звернутися до слідчого або прокурора у даному кримінальному провадженні.
Також колегія суддів вважає, що слідчим суддею, були належним чином враховані положення п.3 ч.4 ст.183 КПК та обґрунтовано прийнято рішення про недоцільність у даному випадку визначення розміру застави, оскільки ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК, пов'язаного із колабораційною діяльністю, вчиненого під час дії воєнного стану.
Підсумовуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку, що слідчий суддя обґрунтовано, з наведенням відповідних мотивів, з урахуванням мети та підстав застосування запобіжного заходу, враховуючи обставини, передбачені ст.178 КПК, а також з дотриманням вимог ст.ст.194,196 КПК, дійшов висновку про доцільність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави. Тому доводи апеляційної скарги підозрюваного ОСОБА_7 є безпідставними та задоволенню не підлягають, а ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою і вмотивованою та відповідає вимогам ст.ст.370, 372 КПК.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407 та 418, 419, 422 КПК, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 липня 2023 року, якою стосовно ОСОБА_7 , підозрюваного за ч.7 ст.111-1 КК, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 14:45 год. 09 вересня 2023 року, без визначення розміру застави - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4