79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
14 вересня 2010 р. Справа № 2а-2607/10/1370
10 год. 40 хв. зал судових засідань № 6
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Гулика А.Г.;
секретар судового засідання Іваськевича С.В.,
за участю:
позивача: ОСОБА_1;
представника відповідача: Туза Б.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Львівській області про визнання нечинним рішення та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Служби безпеки України у Львівській області (далі -УСБ України у Львівській області), в якому просить суд: визнати нечинним рішення відповідача щодо відмови у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій; визнати позивача учасником бойових дій і зобов'язати відповідача видати відповідне посвідчення встановленого зразка.
Позовні вимоги позивач мотивує тим, що у лютому-квітні 1989 року 3 відділом УКДБ у Львівській області позивач був відряджений у складі зведеного батальйону Львівського пожежно-технічного училища МВС УРСР у Нагірний Карабах, де в цей період велись бойові дії і військові операції. Проте, рішенням УСБ України у Львівській області позивачу відмовлено у наданні йому статусу учасника бойових дій. Вважає рішення відповідача незаконним, що зумовило його звернення до суду.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. Додатково зазначив, що він у складі зведеного батальйону Львівського пожежно-технічного училища, на підставі наказу УКДБ у Львівській області брав участь у локалізації Нагірно-Карабаського міжнаціонального конфлікту, зокрема у військових операціях з виявлення та знешкодження незаконних збройних формувань, контролю оборони на блок-постах та дотриманням місцевим населенням комендантської години. У зв'язку з викладеним вище, просить суд задоволити позов в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Позивач -ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з УСБ України у Львівській області -правонаступником УКДБ у Львівській області, що підтверджується копією пенсійного посвідчення НОМЕР_1, та встановлено рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 27.03.2009 року у справі № 2-о-27/09.
Як вбачається із матеріалів справи, 10.02.1989 року, з метою проведення заходів, пов'язаних з виконанням завдань МВС СРСР по охороні громадського порядку у республіках Закавказзя, Львівським пожежно-технічним училищем Міністерства внутрішніх справ СРСР (далі -ЛПТУ МВС СРСР) видано наказ № 15 «Про створення окремого батальйону по виконанню завдання МВС СРСР у Закавказькому регіоні».
Згідно з вказаним вище наказом, станом на 10.02.1989 року, в склад окремого батальйону з виконання завдання МВС СРСР у Закавказькому регіоні увійшли, зокрема: майор внутрішньої служби Фітісов О.М. (начальник штабу); підполковник внутрішньої служби Ільницький Є.М. (член робочої групи з забезпечення охорони громадського порядку); майор внутрішньої служби Штангрет Б.С. (член робочої групи з забезпечення охорони громадського порядку); старший лейтенант внутрішньої служби Кисіль Т.Є. (член групи господарського забезпечення).
Як вбачається з довідки від 26.05.1997 року № 4/103, виданої ЛПТУ, старший оперуповноважений 3-го відділу УКДБ у Львівській області майор ОСОБА_1 з 21.02.1989 року по 29.04.1989 року, на підставі наказу ЛПТУ МВС СРСР від 10.02.1989 року № 15, брав участь у складі зведеного батальйону ЛПТУ МВС СРСР в охороні громадського порядку в зоні надзвичайного стану в республіках Закавказзя, що також підтверджується письмовими поясненнями підполковника запасу внутрішньої служби МВС України Фітісова О.М., полковника запасу внутрішньої служби МВС України Штангрета Б.С., підполковника запасу внутрішньої служби МВС України Кисіля Т.Є., полковника служби цивільного захисту Павлюка Ю.Е., полковника служби цивільного захисту Ковалишина В.В., заступника начальника УСБУ у Львівській області полковника Рибака В.Р. та начальника територіального підрозділу СВР України полковника Карташова І.Ф.
Факт того, що ОСОБА_1, в період з 21 лютого по 29 квітня 1989 року, брав участь у заходах надзвичайного стану в складі зведеного батальйону ЛПТУ МВС УРСР в Нагірному Карабасі (м. Казах Азербайджанської РСР) встановлено рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 27.03.2009 року у справі 2-о-27/09.
Як вбачається з пояснень позивача, наприкінці листопада -на початку грудня 2009 року, ОСОБА_1 звернувся з відповідною заявою до УСБ України у Львівській області про надання йому статусу учасника бойових дій і видачу посвідчення відповідного зразка. Проте, рішенням комісії УСБ України у Львівській області позивачу відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій, що підтверджується протоколом засідання комісії щодо встановлення статусу учасника війни та бойових дій при УСБ України у Львівській області від 25.12.2009 року реєстр. № 11/3-4704 та листом УСБ України у Львівській області від 25.12.2009 року № 002.
Суд зазначає, що правовий статус ветеранів війни визначається Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу»від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу», учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час. Перелік підрозділів, що входили до складу діючої армії, та інших формувань визначається Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається із Переліку держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 року № 63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Азербайджанська Радянська Соціалістична Республіка не входить до переліку держав, яким надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки та осіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, військовослужбовців Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ. В згаданому нормативно-правовому акті відсутнє зазначення факту проведення будь-яких бойових дій на території Азербайджанської СРСР. Проте, у вказаний Перелік включено і інші країни після грудня 1979 року.
Факт того, що в період, що передував відокремленню колишніх союзних республік СРСР та створення на їх території незалежних держав, а саме з 1988 року по 1991 рік в СРСР, зокрема в республіках Закавказзя, виникали непоодинокі етнічні конфлікти, що супроводжувались збройними сутичками, є загальновідомим.
Збройні сили СРСР, органи внутрішніх справ та органи державної безпеки СРСР в даних регіонах виконували бойові завдання, метою яких були захист мирного населення та приборкання конфліктуючих сторін. На час існування СРСР та партійної ідеології, яка панувала в той період, не визнавалось, що в союзних республіках могли вестись бойові дії і реальна інформація про їх трагічні наслідки замовчувалась.
Хоча, Нагірний Карабах (м. Казах Азербайджанської РСР) не включений в перелік держав і періодів бойових дій на їх території, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 року № 63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», при розгляді справи судом встановлено, що ОСОБА_1 брав участь у заходах надзвичайного стану в складі зведеного батальйону ЛПТУ МВС УРСР та виконував завдання в умовах збройних конфліктів в Нагірно-Карабахській автономній республіці (м. Казах Азербайджанської РСР) із застосуванням вогнепальної зброї і піддавав ризику свої життя і здоров'я, факт чого встановлений рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 27.03.2009 року у справі № 2-о-27/09.
Таким чином, судом встановлено, що позивач перебував у відрядженні у складі зведеного батальйону ЛПТУ МВС УРСР у Нагірному Карабасі (м. Казах Азербайджанської РСР), де в цей період велись бойові дії і брав участь у військових операціях.
Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до вимог ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд звертає увагу на те, що усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийнятті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Статтею 9 КАС України передбачено, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи наведене вище, на підставі системного аналізу норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 94 КАС України, судові витрати зі сторін стягненню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Позов задоволити.
2.Визнати протиправним та скасувати рішення комісії щодо встановлення статусу учасника війни та бойових дій при УСБ України у Львівській області від 25.12.2009 року реєстр. № 11/3-4704 про відмову підполковнику запасу ОСОБА_1 у наданні статусу учасника бойових дій.
3.Зобов'язати Управління Служби безпеки України у Львівській області (місцезнаходження: 79012, м. Львів, вул. Вітовського, буд. 55) визнати ОСОБА_1 (місце проживання: 79035, АДРЕСА_1) учасником бойових дій та видати йому відповідне посвідчення встановленого зразка.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 17 вересня 2010 року.
Суддя Гулик А.Г.