ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
26 серпня 2010 року < Час проголошення > № 2а-7758/10/2670
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ространснафтопродукт»
до відповідача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва
про скасування податкових повідомлень-рішень
Суддя Добрянська Я.І.
Секретар судового засідання Пономарьов Д.Г.
Представники:
від позивача: не прибув (заява про розгляд справи за відсутності представника)
від відповідача: не прибув
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 26.08.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Ространснафтопродукт»з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень.
Від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника.
Враховуючи подану до суду заяву про зміну предмету спору позивач просить: скасувати податкові повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 30.09.2009р., №0001242306/0, №0000232303/2 від 05.03.2010р., витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.
В обґрунтування заявлених позову, позивач у позовній заяві зазначив, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про рушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому оскаржувані податкові повідомлення рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.
Відповідач про час, дату на місце судового засідання повідомлений належним чином, свого представника до суду не направив.
Згідно ч. 6 ст. 12 КАС України під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).
Відповідно до ч. 1 ст.. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У зв'язку із неявкою у судове засідання всіх сторін, що беруть участь у справі, фіксування судового розгляду справи не здійснювалось.
Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Ространснафтопродукт»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 26.06.2007р. по 31.03.2009р. валютного та іншого законодавства за період з 26.06.2007р. по 31.03.2009р.
За результатами перевірки відповідачем було складено акт від 16.09.2009 р. №547/1-23-06-35234346.
В зазначеному акті встановлені порушення, зокрема:
п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 43 144 грн. 00 коп., у тому числі: січень 2008р. -72 грн., березень 2008р. -6443 грн., квітень 2008р. -6522 грн., серпень -30038 грн., вересень 2008р. -69 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту за квітень 2009р. на загальну суму 10 758 грн.
п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 24 175 грн. у тому числі:
за 1 квартал 2008р. в сумі 5 979 грн.,
за 3 квартал 2008р. в сумі 18 196 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.09.2009р. №0001242306/0, яким було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 64 716 грн. 00 коп. та від 30.09.2009р. №0001262306/0, яким визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 35 040 грн. 80 коп.
За результатами апеляційного оскарження вищезазначених податкових повідомлень -рішень податкове повідомлення -рішення від 30.09.2009р. №0001242306/0 залишено без змін, а податкове повідомлення рішення від 30.09.2009р. №0001262306/0 скасовано в частині донарахування 7 181 грн. податкового зобов'язання з податку на прибуток та 2 391 грн. 60 коп. штрафних санкцій та винесено нове податкове повідомлення рішення від 05.03.2010р. №0000232303/2 на загальну суму 25 468 грн. 20 коп. у тому числі основний платіж -16 994 грн. 00 коп. штрафні санкції -8 474 грн. 20 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (далі - органи державної податкової служби).
Згідно ст. 2 зазначеного Закону завданнями органів державної податкової служби є: - здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі); - внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства; - прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування; - формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб; - роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків; - запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Статтею 10 даного Закону визначені функції державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій, зокрема державні податкові інспекції в районах у містах здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України;
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).
Положення ст. 11 -1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначають підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
В акті перевірки зазначено, що ТОВ «Ространснафтопродукт»(орендар) та ДТГО «Південно-західна залізниця» (орендодавець) уклали договір оренди №ПЗ/П-076147/НЮ від 28.11.2007р., згідно з яким орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, а саме під'їзну колію, яка примикає до станції Новоград-Волинський 1, що знаходиться на балансі Житомирської дистанції колії, загальною довжиною 5 147, 4 м.
За результатами перевірки не встановлено використання вищезазначеної колії у власній господарській діяльності ТОВ «Ространснафтопродукт», тобто такої, яка б була направлена на отримання доходу.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Як вбачається із Статуту ТОВ «Ространснафтопродукт»предметна діяльність Товариства є надання послуг, здійснення виробничої, торгівельної, консультаційної, посередницької, інвестиційної, інноваційної, інжинірингової, культурно-освітньої та будь-якої іншої господарської та підприємницької діяльності, що не суперечать чинному законодавству України.
В позовній заяві позивач зазначив, що використовував вищеназвану колію у власній господарській діяльності, що підтверджується договором про надання послуг №1П-07/07, укладеним між ДП «Прикарпатзахідтранс»та позивачм.
Дослідивши вищезазначений договір, судом вбачається, що у даному договорі не зазначено дату та місяця, лише вказано рік -2007р.
Відповідно до пунктів 4.2, 4.3 договору №1П-07/07 розмір і порядок оплати встановлюється сторонами в додатковій угоді до цього договору. Остаточний розрахунок між сторонами за цим Договором проводиться замовником на підставі рахунку -фактури виконавця та акту про надання послуг по наливу.
Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно п. 1.32 вищезазначеного Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
ПП. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 даного Закону встановлює, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до п. 1.2 п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704 Господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Згідно ч. 1 ст.. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Враховуючи умови договору №1П-07/07, позивачем не надано до суду доказів, що підтверджує виконання зобов'язань за договором №1П-07/07, зокрема не надано, податкових накладних за даним договором або рахунків -фактур виконавця, актів про надання послуг по наливу.
Таким чином, суд приходить до висновку, що умови договору №1П-07/07 сторонами не виконувались, а отже зазначена колія не використовувалась позивачем у господарській діяльності.
Враховуючи положення п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та те, що позивачем не доведено використання колій у господарській діяльності, суд приходить до висновку, що витрати понесені позивачем на оренду даної колії не можуть бути включені до валових, оскільки не використовуються у господарській діяльності.
Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст.. 7 Зазначеного Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Тобто діюче законодавство чітко передбачає, що умовою включення платником податку сум до валових витрат або до відшкодування податкового кредиту лише, якщо витрати понесені у зв'язку із господарською діяльністю.
Таким чином суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенні не підлягають, оскільки, як вже було зазначено вище, під'їзна колія, яка примикає до станції Новоград-Волинський 1, що знаходиться на балансі Житомирської дистанції колії, загальною довжиною 5 147, 4 м. позивачем у господарській діяльності не використовувалась, а тому відповідачем правомірно винесені оскаржувані податкові повідомлення -рішення.
Судом береться до уваги положення п.п. 4.2.3 п. 4.2 ст. 4 зазначеного Закону, відповідно до якого обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3 цієї статті.
Абзацом другим ст. 11 Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.91р. №1251-ХИ, фінансові санкції за наслідками документальних перевірок та ревізій, які здійснюються органами державної податкової служби України та іншими уповноваженими державними органами, застосовуються у розмірах, передбачених законодавчими актами, чинними на день завершення таких перевірок або ревізій.
Відповідно до абзацу другого п. 8 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби затвердженої наказом ДПА України № 110 від 17.03.01р. (далі - Інструкція) у разі коли за наслідками перевірки виявляється факт завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого в податковій декларації про податок на додану вартість, сума такого завищення вважається сумою податкового зобов'язання прихованою від оподаткування. Якщо внаслідок такого завищення отримано бюджетне відшкодування, платник податку визнається таким, що ухиляється від оподаткування, і до нього застосовуються санкції відповідно до законодавства.
Штрафні санкції згідно з абзацами другим та третім цього пункту застосовуються в порядку та розмірах, визначених підпунктом 6.1.3 пункту 6 Інструкції.
Згідно з пп. 6.1.3 р. 6 Інструкції у разі коли за даними документальних перевірок результати діяльності платника податків свідчить про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, і контролюючий орган виявляє суму недоплати платника податків, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така не доплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми недоплати та не менше десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Абзацом п'ятим п. 8 Інструкції передбачено, що штрафна (фінансова) санкція згідно з абзацом другим цього пункту застосовується, починаючи з податкового періоду, на який припадає граничний термін подання такої податкової декларації, згідно з якою платником податків заявлено відшкодування податку на додану вартість з бюджету у завищеній сумі, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу.
Отже, відповідач правомірно прийняв оскаржувані податкові повідомлення -рішення.
Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, обґрунтував правомірність прийнятого ним рішення.
Натомість позивач не надав суду належних доказів, які б свідчили про правомірність заявлених позовних вимог, не надав доказів щодо використання колії у господарській діяльності тобто проводив господарську діяльність відповідно до вимог чинного законодавства.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимогах повністю.
Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 71, 72. 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя: Я.І. Добрянська
Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 30.08.2010 р.