ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
19 серпня 2010 року < Час проголошення > № 6/249
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого - судді Добрянської Я.І.
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, голови комітету Верховної ради України Деркача Миколи Івановича, секретаря комітету Верховної Ради України Глазунова Серія Миколайовича, заступника Голови комітету Верховної Ради України Горошкевича Олександра Сергійовича, заступника Голови комітету Верховної ради України Заєць Івана Олександровича, першого заступника Голови комітету Верховної Ради України Шершуна Миколи Харитоновича, Голови комітету Верховної Ради України Семиноги Анатолія Івановича, Голови Верховної Ради України Литвина Володимира Михайловича, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Карпачової Ніни Іванівни про стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 6066 грн. 04 коп.
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації про стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 6066 грн. 04 коп.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.07.2008р. залишено позовну заяву без розгляду, у зв'язку із повторною неявкою позивача.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2010 р. ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.07.2008р. скасована, а справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.12.2009р. дана справа прийнята до провадження Окружного адміністративного суду м. Києва.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.02.2010р. залучено до участі у справі в якості відповідача Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.07.2010р. за клопотанням позивача залучено до участі у справі в якості співвідповідачів голову комітету Верховної ради України Деркача Миколи Івановича, секретаря комітету Верховної Ради України Глазунова Серія Миколайовича, заступника Голови комітету Верховної Ради України Горошкевича Олександра Сергійовича, заступника Голови комітету Верховної ради України Заєць Івана Олександровича, першого заступника Голови комітету Верховної Ради України Шершуна Миколи Харитоновича, Голову комітету Верховної Ради України Семиногу Анатолія Івановича, Голову Верховної Ради України Литвина Володимира Михайловича, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Карпачову Ніну Іванівну, бувшого Міністра праці і соціальної політики України Денисову Людмилу Леонтіївну, бувшого Прем'єр -Міністра України Тимошенко Юлію Володимирівну, бувшого Президента України Ющенко Віктора Андрійовича.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.08.2010р. закрито провадження у справі в частині позовних вимог до бувшого Міністра праці і соціальної політики України Денисової Людмили Леонтіївни, бувшого Прем'єр -Міністра України Тимошенко Юлії Володимирівни, бувшого Президента України Ющенко Віктора Андрійовича.
Позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат подали зави про розгляд справи за відсутності їх представників.
Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, хоча про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, своїх представників до суду також не направили.
Згідно ч. 6 ст. 12 КАС України під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).
В силу ч. 1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частини шостої ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. ст. 41, 122, 128 КАС України, суд дійшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.
В матеріалах справи міститься уточнення позовних вимог від 02.07.2008 року, відповідно до яких позовними вимогами позивача є: визнати дії чи бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації неправомірними; - стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації недоотримані суми щорічної допомоги за 1998-2007р. у сумі 6 066 грн. 60 коп.; - стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації моральну шкоджу у розмірі 6 066 грн. 60 коп.
Позивач - ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є евакуйованою із зони відчуження у 1986 році 2 категорії, що підтверджується відповідними посвідченнями.
Згідно з ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції Закону України від 06.06.96 р. N230/96-ВР щорічна допомога на оздоровлення виплачується інвалідам I і II групи - п'ять мінімальних заробітних плат, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - п'ять мінімальних заробітних плат, евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, - три мінімальні заробітні плати.
Станом на час розгляду справи стаття 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI передбачає, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Постановами Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996р. та № 562 від 12.07.2005р. були передбачені розміри допомог для визначених категорій громадян, до яких належить позивач.
Як свідчать обставини справи та враховуючи розрахунок, наявний у матеріалах справи позивачу за відповідні періоди були здійснені виплати, однак як вважає позивач у значно менших розмірах, ніж встановлено у законі.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів у редакції на час звернення до суду.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін -редакції на звернення позивача до суду.
Позивач заявляє позовні вимоги щодо перерахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 1998 -2007 роки.
В своїх поясненнях та розрахунках позивач зазначає, що отримував зазначені соціальні допомоги, однак не в тому розмірі, як було передбачено законодавством України.
Звідси слід вважати, що у позивача виникло право вимоги за даними позовними вимогами з 1998р.-з моменту отримання відповідних коштів.
Однак позивач звернувся з даним позовом лише у лютому 2008 року.
В зв'язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду, суд робить висновок, що в частині задоволенні позовних вимог за 1998-2006 роки слід відмовити.
З матеріалів справи вбачається, що позивач отримала одноразову щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік розмірі 75 грн. 00 коп..
Законом України "Про Державний бюджет на 2007 рік" було призупинено дію ст. 48 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
При вирішенні даного адміністративного спору суд враховує рішення Конституційного Суду України про соціальні гарантії громадян від 09.07.2007р. № 6-рп/2007, в якому були визначені такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними) окремі положення Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", зокрема це стосується ст. 48 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
В пункті 4 цього рішення Конституційний Суд України додатково зазначив, що його рішення має преюдиціальне значення, тобто є таким, що не потребує доказів при прийняті рішень для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Конституції України -права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»станом на 2007 рік розмір мінімальної заробітної плати за період з 1 січня 2007 року становив 400 гривень на місяць, з 1 квітня 2007 року - 420 гривень, з 1 липня 2007 року - 440 гривень та з 1 жовтня 2007 року - 460 гривень.
В ч. 7 ст. 48 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції Закону України від 06.06.96р зазначалось, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Однак з матеріалів справи не можливо встановити момент виплати позивачу 75 грн. щорічної допомоги за 2007р, тому судом береться сума у розмірі 460 грн., яка зазначена позивачем у розрахунку.
Отже, заборгованість по сплаті ОСОБА_1 одноразової щорічної допомоги становить за 2007 рік -1305 грн. 00 коп. (460 грн. х 3-75 грн.)
Відповідно до ч.5 ст. 48 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.
У відповідності до пп. 3.3 п.3 Положення про Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, що затверджено розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.01.2007 року головним завданням Центру є здійснення контролю за правильністю призначення, перерахунку, нарахування і виплати всіх видів соціальної допомоги, інших грошових виплат.
З огляду на встановлені обставини, позовна вимога ОСОБА_1 щодо зобов'язання вчинення дій по нарахуванню та виплаті разової щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 р. підлягають задоволенню.
Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від з жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Як зазначено в резолютивній частині рішення Конституційного Суду України про соціальні гарантії громадян від 09.07.2007р. № 6-рп/2007, рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у "Віснику Конституційного Суду України" та в інших офіційних виданнях України.
Відтак, виходячи з наведених положень та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»фактично змінено положення Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік.
В силу положень ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. (ч.1 -ч.4)
В силу ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
У ч.2 ст.19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, позовні вимоги щодо визнання бездіяльності, дій Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації протиправними задоволенню не підлягають, в даному випадку не вбачається бездіяльності, оскільки відповідачі при нарахуванні позивачам одноразової щорічної допомоги керувались чинними на той час нормами законодавства.
Позивачкою також заявлена позовна вимога щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 6 066 грн. 60 коп.
Згідно з п.п.1-3 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Також судом враховуються положення постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” від 31.03.1995 року №4.
Позивач не обґрунтував в позовній заяві заподіяння йому моральної шкоди.
Так, позивач не назвав суду доказів, якими підтверджується факт заподіяння моральних страждань, за яких обставин вони заподіянні, а також інші обставини, що мають значення для вирішення цієї вимоги.
Крім того, позивачем визначені співвідповідачі - голова комітету Верховної ради України Деркача Микола Іванович, секретар комітету Верховної Ради України Глазунов Серій Миколайович, заступник Голови комітету Верховної Ради України Горошкевич Олександр Сергійович, заступник Голови комітету Верховної ради України Заєць Іван Олександрович, перший заступник Голови комітету Верховної Ради України Шершун Микола Харитонович, Голова комітету Верховної Ради України Семинога Анатолій Іванович, Голова Верховної Ради України Литвин Володимир Михайлович, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Карпачова Ніна Іванівна, однак позовні вимоги до зазначених відповідачів позивачем не заявлено.
Крім того, не обґрунтовано позивачем якими діями чи бездіяльністю вищевказаних відповідачів порушені права позивача.
Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову до голови комітету Верховної ради України Деркача Миколи Івановича, секретаря комітету Верховної Ради України Глазунова Серія Миколайовича, заступника Голови комітету Верховної Ради України Горошкевича Олександра Сергійовича, заступника Голови комітету Верховної ради України Заєць Івана Олександровича, першого заступника Голови комітету Верховної Ради України Шершуна Миколи Харитоновича, Голови комітету Верховної Ради України Семиноги Анатолія Івановича, Голови Верховної Ради України Литвина Володимира Михайловича, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Карпачової Ніни Іванівни.
Таким чином, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
На основі встановленого, керуючись ст.ст.86, 99-100, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації та Київський міський центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат вчинити дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 разової щорічної допомоги на оздоровлення згідно зі ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2007 рік у розмірі 1305 (одна тисяча триста п'ять) грн. 00 коп.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Головуючий - суддя: Добрянська Я.І.