ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
19 серпня 2010 року 11:33 № 2а-13435/09/2670
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа Євро»
до відповідача Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва
про скасування податкових повідомлень-рішень
Суддя Добрянська Я.І.
Секретар судового засідання Пономарьов Д.Г.
Представники:
від позивача: Таринський В.В. (довіреність від 30.10.2009р. б/н)
від відповідача: Пелепецький В.Д. (довіреність від 25.11.2009р. №7083/9/10-008)
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 19.08.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Основа Євро»з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив скасувати податкові повідомлення -рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 23.10.2009р. №0000442309/0 та №0000452309/0.
В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про рушення позивачем вимог п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п.п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.п. 1.32 ст. 1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3, ст.. 5, пп. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому оскаржувані податкові повідомлення рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що позивачем порушено вимоги п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п.п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»що призвело до заниження суми податку на додану вартість на 12 762 464 грн. 00 коп. та п.п. 1.32 ст. 1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3, ст.. 5, пп. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на 16 084 670 грн. 00 коп.
Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва, на підставі направлень від 22.07.2009р. №1829/23, від 05.08.2009р. №1936/23 виданих ДПІ у Оболонському районі м. Києва, була проведена планова перевірка ТОВ «Основа Євро»з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 18.04.2006р. по 31.03.2009р.
За результатами перевірки відповідачем було складено акт від 12.10.2009р. №583-23-9-34345474.
В зазначеному акті встановлені порушення п. 1.32 ст. 1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, ст.. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3, ст.. 5 п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток всього на 16 084 670 грн. 00 коп. у тому числі:
за 2 квартал 2006р. в сумі 17 309 грн. 00 коп.
за 3 квартал 2006р. в сумі 63 873 грн. 00 коп.
за 4 квартал 2006р. в сумі 172 407 грн. 00 коп.
за 1 квартал 2007р в сумі 103 245 грн. 00 коп.
за 2 квартал 2007р. в сумі 298 400 грн. 00 коп.
за 3 квартал 2007р. в сумі 399 638 грн. 00 коп.
за 4 квартал 2007р. в сумі 566 831 грн. 00 коп.
за 1 квартал 2008р. в сумі 148 997 грн. 00 коп.
за 2 квартал 2008р в сумі 251 185 грн. 00 коп.
за 3 квартал 2008р. в сумі 5 510 203 грн. 00 коп.
за 4 квартал 2008р в сумі 5 164 755 грн. 00 коп.
за 1 квартал 2009р. в сумі 3 387 827 грн. 00 коп.
та п.п. 7.3.1 п. 7.3, ст. 7, п.п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 12 762 464 грн. 00 коп.
На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000442309/0 від 23.10.2009р., за платежем податок на прибуток приватних підприємців у розмірі 31 631 837 грн. 00 коп. у т. ч основний платіж -16 084 670 грн., штрафні санкції 15 547 167 грн. 00 коп. та №0000452309/0 від 23.10.2009р. за платежем податок на додану вартість у сумі 19 143 696 грн., у т. ч. за основним платежем -12 762 464 грн., та штрафними санкціями -6 381 232 грн. 00 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (далі - органи державної податкової служби).
Згідно ст. 2 зазначеного Закону завданнями органів державної податкової служби є: - здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі); - внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства; - прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування; - формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб; - роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків; - запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Статтею 10 даного Закону визначені функції державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій, зокрема державні податкові інспекції в районах у містах здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України;
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).
Положення ст. 11 -1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначають підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
В ході проведення перевірки встановлено, що між ТОВ «Основа Євро»та ТОВ «Компанія «Бізнес Ліга»(код за ЄДРПОУ 33149961) були укладені договори на виконання ремонтно-будівельних робіт/послуг. Підрядник, ТОВ «Компанія «Бізнес Ліга» в особі директора ОСОБА_1., що діє на підставі статуту з одного боку та ТОВ «Основа Євро»- замовник в особі Директора ОСОБА_2, що діє на підставі статуту, з другого боку.
ТОВ «Компанія «Бізнес Ліга»знаходиться на обліку в ДПІ у Оболонському районі м. Києва та має ознаки «фіктивного»підприємства.
Посадовими особами ДПІ було здійснено виїзд на юридичну адресу (04205, м. Київ, проспект Оболонський 23-А) ТОВ «Компанія «Бізнес-Ліга», що зазначена в реєстраційних документах. В результаті засвідчено факт незнаходження ТОВ «Компанія «Бізнес-Ліга»за вказаною адресою, про що складено акт незнаходження від 14.08.2008 р. за № 75-23-6.
Інформація щодо зміни місцезнаходження ТОВ «Компанія «Бізнес-Ліга»(яку підприємство у відповідності до п. 4 ст. 83 Господарського кодексу повинно надати до органу, що здійснював реєстрацію) у юридичній справі підприємства відсутня .
Для встановлення місцезнаходження ТОВ «Компанія «Бізнес-Ліга»ДПІ у Оболонському районі м. Києва на адресу ГВПМ ДПІ у Оболонському районі м. Києва було направлено запит ( № 296-23 від 19.08.2008 року) на встановлення місця знаходження ТОВ «Компанія «Бізнес-Ліга».
Відповідно інформації, наданої ГВПМ ДПІ у Оболонському районі м. Києва (службова записка №1386 від 28.11.2008р.), працівниками податкової міліції було здійснено виїзд за місцем реєстрації підприємства ТОВ «Компанія «Бізнес-Ліга»(м. Київ, пр-т Оболонський, 23-А.). За результатами обстеження зафіксовано факт незнаходження підприємства за вказаною адресою. Контактні телефони, зазначені в реєстраційних документах не відповідають дійсності. В ході спілкування із співробітниками інших підприємств, які працюють за адресою: м. Київ, пр-т Оболонський, 23-А з'ясовано, що про діяльність та існування ТОВ «Компанія «Бізнес-Ліга»нікому нічого не відомо.
З метою встановлення фактичного місця прописки та проживання громадянина ОСОБА_1. було здійснено запит до Адресного бюро м. Києва та Київської області та встановлено, що даний громадянин не є зареєстрований в м. Києві та Київській області. Згідно статутних документів підприємства, ОСОБА_1. зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1. З метою отримання пояснень, щодо діяльності ТОВ «Компанія «Бізнес-Ліга»було направлено запит до УПМ ДПА Запорізької області.
Станом на дату складання акту перевірки отримано відповідь від ГВПМ ДПІ у Оболонському районі м. Києва стосовно керівника підприємства ТОВ «Компанія «Бізнес Ліга»в якій зазначено, що даний громадянин був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та виписаний 02.09.2003 року за рішенням суду. На даний час проводяться заходи щодо встановлення місцезнаходження ОСОБА_1
Враховуючи вищезазначене, ТОВ «Компанія «Бізнес-Ліга» порушено ст. 93 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. № 435-ІV (зі змінами та доповненнями) та ст.1 Закону України від 15.05.2003р. №755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»(далі - Закон)- “Місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені, а саме -за юридичною адресою ТОВ «Компанія «Бізнес-Ліга»директор відсутній, фактичне місцезнаходження підприємства встановити немає можливості. .
Відповідно до п.3 ст.4 Закону, зміни до установчих документів юридичної особи, а також зміна прізвища та/або імені, та/або по батькові (далі - імені) або місця проживання фізичної особи - підприємця підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з п.6 ст.9 Закону, заміна свідоцтва про державну реєстрацію проводиться у разі: внесення змін до установчих документів юридичної особи, якщо ці зміни пов'язані із зміною найменування юридичної особи; внесення змін до відомостей про юридичну особу, якщо ці зміни пов'язані із зміною місцезнаходження юридичної особи; внесення змін до відомостей про фізичну особу - підприємця, якщо ці зміни пов'язані із зміною імені та/або місця проживання фізичної особи - підприємця; втрати або пошкодження свідоцтва про державну реєстрацію.
Крім того, п. 2 ст.38 Закону передбачено, що однією із підстав для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.
Враховуючи вищевикладене, фактичне місцезнаходження та проживання директора ТОВ «Компанія «Бізнес-Ліга»не відоме, фактичне місце здійснення діяльності ТОВ «Компанія «Бізнес-Ліга»встановити немає можливості. Дирекція та бухгалтерія ТОВ «Компанія «Бізнес-Ліга» за юридичною адресою не знаходяться.
Крім, того згідно данних розрахунків комунального податку, наданих ТОВ «Компанія «Бізнес-Ліга» до ДПІ у Оболонському районі м. Києва, кількісний склад працівників на підприємстві становить 0 осіб.
Згідно даних податкових декларацій з податку на прибуток з 18 квітня 2006 року по 31 березня 2009 року додаток К 1 не доданий. Рядки 4.10 «Витрати на поліпшення основних фондів»та 07 «Сума амортизаційних відрахувань»декларацій з податку на прибуток підприємства прокреслені. Тобто основні засоби та нематеріальні активи на підприємстві відсутні.
Таким чином, дані податкової звітності свідчать про відсутність у ТОВ «Компанія «Бізнес-Ліга» власних виробничих, складських, торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів для здійснення господарської діяльності.
Тобто, фактично відсутні будь -які можливості для поставки товарів, робіт, послуг, пов'язаних з будівельною діяльністю.
На момент проведення перевірки ТОВ «Основа Євро»було направлено запит (вих..№15934/10/23-912 від 05.08.2009 року) щодо надання завірених належним чином первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія «Бізнес Ліга». В ході проведення перевірки отримано відповідь (вх.№ 14907/10/23-912 від 18.08.2009 року) в якій зазначено перелік договорів. Завірених належним чином договорів та актів виконаних робіт до перевірки не надано, документи надані не в повному обсязі, також відсутня печатка ТОВ «Компанія «Бізнес Ліга»на наданих документах.
Враховуючи той факт, що підприємством «Компанія «Бізнес Ліга»зазначені обсяги виконаних робіт та наданих товарів, робіт, послуг не декларувались (чи декларувались в незначних обсягах), той факт, що підприємство не має ліцензії на проведення будівельних робіт, відсутні штатні працівники, відсутні основні фонди, складські приміщення, підприємство знаходиться у розшуку, неможливо розшукати та опитати посадових осіб та засновників підприємства -правочини між ТОВ «Компанія «Бізнес Ліга»та ТОВ «Основа Євро»носять нікчемний характер.
До декларацій з податку на прибуток з 18 квітня 2006 року по 31 березня 2009 року додаток К 1 не доданий. Рядки 01.2 «Приріст балансової вартості запасів»та 04.2 «Убуток балансової вартості запасів»декларацій з податку на прибуток підприємства прокреслені. Тобто товарно -матеріальні цінності у відповідних звітних періодах підприємством не придбавалися, не продавалися та їх залишки на підприємстві відсутні.
Керівництву ТОВ «Основа Євро»направлено запит (вих №14951/10/23-912 від 22.07.2009 року), щодо документального підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Компанія «Бізнес Ліга»та отримано відповідь(вх.№ 14907/10 від 18.08.2009 року).
Крім того, в ході проведення планової виїзної перевірки ТОВ «Основа Євро»ДПІ у Оболонському районі м. Києва направлено запити (вих..№16353/10/23/912 від 07.08.2009 року та вих..№15999/10/23/912 від 05.08.2009 року, вих..№4908/9/23-912 від 03.09.2009 року) на адресу державної адміністрації в Оболонському районі у м. Києві (управління капітального будівництва, архітектури та землевпорядкування) та в державний комітет України з будівництва та архітектури (державна архітектурно-будівельна інспекція), до Київської міської державної адміністрації, щодо дозволів, ліцензій на право здійснення будівельних робіт по підприємству ТОВ «Компанія «Бізнес Ліга».
На запит (вих. №15999/10/23/912 від 05.08.2009 року) було отримано відповідь (вх.№14628/10 від 12.08.2009 року) з державної архітектурно-будівельної інспекції, в якій зазначено, що ТОВ «Компанія «Бізнес Ліга»ліцензія на будівельну діяльність центральними органами виконавчої влади не видавалась за період 01.01.2008 року по 31.03.2009 року.
На запит (вих.№16353/10/23-912 від 07.08.2009 року) було отримано відповідь (вх.№6032/9 від 02.09.2009 року) від Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, в якій зазначено, що надання ліцензій на право здійснення будівельних робіт не належить до компетенції Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, інформація по ТОВ «Компанія «Бізнес Ліга»відсутня.
На запит (вих..№4908/9/23-912 від 03.09.2009 року ) було отримано відповідь (вх.№17046/10 від 21.09.2009 року) від Київської міської державної адміністрації, в якій зазначено, що до повноважень Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища не входять питання надання ліцензії (дозволів) на право здійснення будівельних робіт.
Додатково слід зазначити, що в податковій звітності в перевіряємому періоді ТОВ «Компанія «Бізнес Ліга»обсяги ВД декларувало в розмірах, значно менших, ніж фактичні обсяги виконаних робіт (про що свідчать акти виконаних робіт, надані ТОВ «Основа Євро»).
Відповідно до п. 4.1.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно п. 1.32 вищезазначеного Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
ПП. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 даного Закону встановлює, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
В силу положень абз. 2 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.
Отже, в порушення п.1.32 ст.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 283/97-ВР від 22.05.97 р. зі змінами та доповненнями підприємством віднесено до складу валових витрат витратиза отриманими товарами, роботами, послугами, які не пов'язані з веденням господарської діяльності підприємства та носять нікчемний характер.
Таким чином, по даній господарській операції за результатами перевірки встановлено завищення ТОВ “Основа Євро” валових витрат по отриманим послугам.
Датою виникнення валових витрат відповідно до пп.. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Згідно положень ст.. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.
Отже, податкові декларації, що подавались до ДПІ ТОВ «Основа Євро»не можна вважати як податкову звітність, яка відповідає вимогам чинного законодавства..
Згідно п.п. 3.1.1 п. 3 .1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом.
Згідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Стаття 215 ЦК України встановлює підстави недійсності правочину. Так, згідно ч. 2 даної статті недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Правові наслідки недійсності правочину передбачені ст. 216 ЦК України. Зокрема, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
Разом з тим, ст.. 228 ЦК України передбачає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Також суд звертає увагу на практику судів вищої інстанції, зокрема на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 29.01.2009 року за касаційною скаргою прокурора Орджонікідзівського району міста Харкова на постанову Господарського суду Харківської області від 30.08.2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 11.10.2006 року у справі №АС-04/298-06 за позовом прокурора Орджонікідзевського району в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Харкова до Приватного підприємства «Громада», Науково-виробничого об'єднання корпорації «Укрспецмонтаж»про визнання господарського зобов'язання недійсним та стягнення 280 800,00 грн., в якій зазначено, що «…. відповідно до ст. 288 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним. Як зазначено в ч. 2 ст.215 цього Кодексу, визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.
Несплачений платником податку податок на прибуток, внаслідок невірного формування валових витрат призводить до втрат дохідної частини Державного бюджету України.
Відповідно до п. 1.2 п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704 Господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Згідно ч. 1 ст.. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
В силу п. 1.3 ст. 1 Закон України "Про податок на додану вартість" - платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податки, що сплачується покупцем. А п.1.8. вказаного закону вказано, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Таким чином, враховуючи вищезазначене у позивача відсутні підстави для включення до складу валових витрат вартість придбання послуг та товарів на загальну суму на 16 084 670 грн. 00 коп.
Відповідно до пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закон України «Про податок на додану вартість»Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Відповідно до п.6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. за № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. № 233/2037 податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. " Але в цьому Порядку абзаці 1 п.5 зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, ніж вказаною у п.2 даного Порядку."
Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. за №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. №233/2037 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Згідно п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст.. 7 Зазначеного Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Отже позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту з суми ПДВ сплачені за придбання товару, послуг, які не використовувались в господарській діяльності підприємства на суму 12 762 464 грн. 00 коп.
Таким чином суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенні не підлягають, оскільки позивачем безпідставно заниження суми податку на додану вартість на 12 762 464 грн. 00 коп. та занижено податок на прибуток на 16 084 670 грн. 00 коп.
Судом береться до уваги положення п.п. 4.2.3 п. 4.2 ст. 4 зазначеного Закону, відповідно до якого обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3 цієї статті.
З огляду на зазначене та виходячи з системного аналізу вище зазначених норм, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення -рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства України, у зв'язку із порушенням позивачем вимог п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п.п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.п. 1.32 ст. 1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3, ст.. 5, пп. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Абзацом другим ст. 11 Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.91р. №1251-ХИ, фінансові санкції за наслідками документальних перевірок та ревізій, які здійснюються органами державної податкової служби України та іншими уповноваженими державними органами, застосовуються у розмірах, передбачених законодавчими актами, чинними на день завершення таких перевірок або ревізій.
Відповідно до абзацу другого п. 8 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби затвердженої наказом ДПА України № 110 від 17.03.01р. (далі - Інструкція) у разі коли за наслідками перевірки виявляється факт завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого в податковій декларації про податок на додану вартість, сума такого завищення вважається сумою податкового зобов'язання прихованою від оподаткування. Якщо внаслідок такого завищення отримано бюджетне відшкодування, платник податку визнається таким, що ухиляється від оподаткування, і до нього застосовуються санкції відповідно до законодавства.
Штрафні санкції згідно з абзацами другим та третім цього пункту застосовуються в порядку та розмірах, визначених підпунктом 6.1.3 пункту 6 Інструкції.
Згідно з пп. 6.1.3 р. 6 Інструкції у разі коли за даними документальних перевірок результати діяльності платника податків свідчить про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, і контролюючий орган виявляє суму недоплати платника податків, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така не доплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми недоплати та не менше десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Абзацом п'ятим п. 8 Інструкції передбачено, що штрафна (фінансова) санкція згідно з абзацом другим цього пункту застосовується, починаючи з податкового періоду, на який припадає граничний термін подання такої податкової декларації, згідно з якою платником податків заявлено відшкодування податку на додану вартість з бюджету у завищеній сумі, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу.
Отже, відповідач правомірно прийняв оскаржувані податкові повідомлення -рішення 23.10.2009р. №0000442309/0 та №0000452309/0.
Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимогах повністю.
Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя: Я.І. Добрянська
Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 25.08.2010 р.