27 серпня 2010 рокуСправа № 2а-2276/10/0370
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Димарчук Т.М.,
при секретарі судового засідання - Курбай О.В.,
з участю позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Драган Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області Степанова В.П. про скасування постанови про застосування фінансової санкції № 71574 від 01.09.2009 року,
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області Степанова В.П. про скасування постанови про застосування фінансової санкції № 71574 від 01.09.2009 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 03 липня 2009 року зафіксовано, що він здійснював стоянку легкового автомобіля не облаштованого як таксі без наявності ліцензійної картки транспортного засобу на стоянці таксі. Постановою начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області від 01 вересня 2009 року № 71574 до нього застосована фінансова санкція за порушення абз. 5 ч.1 ст. 60 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про автомобільний транспорт» у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. Не погоджуючись з вказаною постановою вказує на те, що 03 липня 2009 року він зупинився на вул. Ковельській у м. Володимир-Волинському біля овочевого павільйону з метою зробити покупку у вказаному торговому закладі. В цей час до нього підійшли працівники відповідача та склали вищевказаний акт. Згідно Правил дорожнього руху його дії не є порушенням, оскільки зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинна здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі. Він не є автомобільним перевізником і не являється суб'єктом правовідносин, за порушення яких до нього застосовані штрафні санкції. Постанову про застосування щодо нього фінансових санкцій вважає незаконною, у зв'язку з чим просить її скасувати.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві. По суті пояснив, що не має ліцензійної картки, так як не є автомобільним перевізником і не займається автомобільними перевезеннями. 03 липня 2009 року він зупинився на стоянці таксі, що на вул. Ковельській у м. Володимир-Волинському з метою зробити покупку у торговому закладі, однак його автомобіль не був обладнаний як таксі, відповідачем не зафіксовано також посадки чи висадки пасажирів. Крім того зазначив, що розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт мав відбутись 06.07.2009 року про що його було повідомлено, однак у визначений день розгляд вказаної справи не відбувся, оскільки оскаржувана постанова винесена 01.09.2009 року. Просив скасувати постанову про застосування фінансових санкцій № 71574 від 01.09.2009 року.
Представник відповідача Драган Н.М. позовних вимог не визнала та пояснила, що 03 липня 2009 року інспекторами Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області під час проведення перевірки транспортного засобу Volkswagen Passat номерний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1 виявлена відсутність ліцензійної картки. Водій здійснював стоянку легкового автомобіля, який не облаштований як таксі та без ліцензійної картки, на стоянці таксі, відповідальність за що передбачена абз.5 ч.1 Закону України «Про автомобільний транспорт». Позивач був попереджений про час і місце розгляду справи. У вказаний час позивач на розгляд не з'явився. Розгляд справи проводився в запланований день, тобто 06.07.2009 року, постанова ж про застосування фінансових санкцій № 71574 надрукована 01.09.2009 року чисто з технічних питань. Просила відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю з наступних підстав.
Судом встановлено, що 03 липня 2009 року інспекторами територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області відповідно до завдання на перевірку № 024105 від 30.06.2009 року проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом про що складено акт № 76440 від 03.07.2007 року.
З акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №76440 від 03.07.2009 року, який оглянутий в судовому засіданні, вбачається, що ОСОБА_1 03 липня 2009 року на автомобілі Volkswagen Passat номерний знак НОМЕР_1, який не облаштований як таксі, здійснював стоянку на стоянці таксі без наявної ліцензійної картки.
На зворотній стороні акту зазначено, що розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відбудеться 06.07.2009 року.
Начальником територіального управління Головавтотрансінспекції у Волинській області Степановим В.П. винесено постанову № 71574 від 01 вересня 2009 року про застосування фінансових санкцій до ОСОБА_1 у розмірі 510 грн., за допущення порушень законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз.5 ч.1 ст.60 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про автомобільний транспорт».
Відповідно до статті 3 Закону України “Про автомобільний транспорт” № 2344-ІІІ від 05 квітня 2001 року цей закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Згідно ст.1 вищевказаного Закону України автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, як здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів на таксі без застосування праці найманих працівників.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.
Таким чином, системним аналізом вищевказаних правових норм, суд приходить до висновку, що суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт може бути лише автомобільний перевізник, тобто фізична або юридична особа, яка здійснює перевезення пасажирів чи надає послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом.
Статтею 1 Закону України № 2344-ІІІ від 05 квітня 2001 року визначено, що пасажирські перевезення - це перевезення пасажирів легковими автомобілями або автобусами; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - це перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.
Відповідно до абз. 5 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за стоянку легкового автомобіля, який не облаштований як таксі і не має ліцензійної картки, та посадку пасажирів на стоянці таксі.
Таким чином, згідно норм Закону України “Про автомобільний транспорт” фінансова санкція за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосовується до автомобільного перевізника, яким в розумінні ст.ст.1, 29 Закону на момент проведення перевірки позивач не був ( автомобіль як таксі не облаштований, ліцензійна картка на транспортний засіб відсутня, перевезення пасажирів (їх посадка чи висадка) не встановлені), а тому застосування до нього фінансової санкції суперечить Закону.
Згідно ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем в судовому засіданні не доведено правомірності оскаржуваної постанови, оскільки не надано жодного доказу про те, що позивач є автомобільним перевізником чи здійснював перевезення пасажирів у день проведення перевірки, зокрема, в акті перевірки № 76440 від 03.07.2009 року зафіксовано стоянку легкового автомобіля не облаштованого як таксі без ліцензійної картки на транспортний засіб на стоянці таксі, однак не встановлено факту посадки пасажирів на стоянці таксі, як того вимагає диспозиція абз. 5 ч. 1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Крім того, з пояснень представника відповідача вбачається, що розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт позивачем відбувся у запланований день, тобто 06.07.2009 року. Разом з тим, з матеріалів позовної заяви вбачається, що резолюція начальника управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області Степанова В.П. на акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт датована 28 серпня 2009 року, а оскаржувана постанова винесена 01 вересня 2009 року.
Відповідно до п. 25 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №567 (надалі Порядок) справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням (п.26 Порядку).
Пункт 27 Порядку визначає, що у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій. В пункті 29 Порядку визначено, що копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.
Суд вважає, що виходячи із змісту п. 20-28 Порядку при застосуванні фінансової санкції до позивача начальником управління порушено вимоги даного нормативного документу, оскільки за наслідками розгляду справи повинно бути прийняте рішення (винесення постанови про застосування фінансової санкції чи відмова у її застосування).
Тобто, за результатами розгляду справи 03.07.2009 року повинно було б бути прийняте рішення, а якщо воно не прийнято, то про наступний розгляд справи інспекція повинна повідомити уповноважену особу, відносно якої проводиться розгляд справи.
Вказані положення Порядку при винесенні вказаної постанови відповідачем дотримані не були.
Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що постанова начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області Степанова В.П. про застосування фінансової санкції № 71574 від 01.09.2009 року прийнята з порушенням законодавства та є протиправною, а тому позовні вимоги підлягають до повного задоволення.
Керуючись ст.160 ч.3, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України “Про автомобільний транспорт”, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування фінансових санкцій № 71574 від 01 вересня 2009 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 01 вересня 2010 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Т.М. Димарчук