03 серпня 2010 рокуСправа № 2а-1754/10/0370
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Каленюк Ж.В.,
при секретарі Ковальчуку С.В.,
за участю позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Забожчук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області про визнання дій неправомірними, скасування наказу та поновлення на посаді,
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області (далі - УМВС України у Волинській області), в якому просив визнати визнати протиправними дії відповідача щодо його звільнення, скасувати наказ 18 травня 2010 року №189о/с “По особовому складу” як незаконний та поновити його на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Горохівського районного відділу (надалі - Горохівський РВ).
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що його звільнення відбулось з порушенням норм чинного законодавства, а тому є протиправним.
Вказаним вище наказом його звільнено з посади оперуповноваженого сектору карного розшуку Горохівського РВ за п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, а саме, за скоєння вчинків, які дискредитують звання рядового і начальницького складу. При прийнятті такого рішення відповідач не взяв до уваги, що факт вчинення позивачем дискредитуючого вчинку на даний час не доведено, судом обвинувального вироку, який набрав законної сили, у кримінальній справі, порушеній відносно ОСОБА_1 за ст.365 ч.2 Кримінального кодексу України (далі - КК України), не постановлено. Статтею 62 Конституції України передбачено та гарантовано презумпцію невинуватості, а тому до постановлення судом обвинувального вироку інкримінованого йому злочину та набрання ним законної сили він є невинуватим. Таким чином, фактичні обставини вважатимуться доведеними лише за умови набранням законної сили вироком суду, що говорить про передчасність рішення відповідача. Також вказує на порушення строків застосування дисциплінарного стягнення та процедури підготовки, винесення та оголошення оскаржуваного наказу. Так копію наказу йому не вручено, відповідач лише інформував про звільнення листом. При прийнятті наказу відповідач не врахував положення Дисциплінарного статуту працівників органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року N 3460-IV, зокрема відсутність у нього незнятих дисциплінарних стягнень та наявність заохочень.
В поданих суду письмових запереченнях проти позову відповідач його вимог не визнав повністю. Вказав, що ОСОБА_1 був звільнений з органів внутрішніх справ відповідно до п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за скоєння вчинків, які дискредитують звання рядового і начальницького складу). Підставою такого звільнення стало рішення атестаційної комісії УМВС України у Волинській області від 30 квітня 2010 року про розгляд матеріалів службового розслідування стосовно працівників органів внутрішніх справ. З матеріалів службового розслідування вбачається, що відносно ОСОБА_1 08 жовтня 2009 року порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст.365 ч.2 КК України (перевищення влади та службових повноважень). Оскільки позивач раніше притягувався до дисциплінарної відповідальності, а після того скоїв злочин, який прямо пов'язаний з виконанням ним службових обов'язків, що негативно впливає на авторитет органів внутрішніх справ, тому його звільнення за скоєння дикредитуючого вчинку є правомірним. Дисциплінарне стягнення може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. Відповідач зазначає, що кримінальну справу відносно позивача порушено 18 жовтня 2009 року, а наказ про звільнення прийнято 18 травня 2010 року, тобто без порушення встановленого строку. У задоволенні позову відповідач просив відмовити позивачу.
В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги, просив також визнати протиправними дії відповідача щодо проведення атестації ОСОБА_1 за період з квітня 2009 року по квітень 2010 року, за наслідками якої прийнято наказ про його звільнення. Додатково суду пояснив, що у зв'язку з порушенням кримінальної справи у листопаді 2009 року проводилось службове розслідування, з висновком якого його не ознайомлено. Завчасно про проведення атестації позивача не повідомили, відповідач лише поінформував 29 квітня 2010 року про необхідність прибути на засідання атестаційної комісії 30 квітня 2010 року. Позивач просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримала подані заперечення та просила у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 04 серпня 2001 року по день звільнення проходив службу в органах внутрішніх справ.
Як вбачається із послужного списку ОСОБА_1 (а.с.13-14), з 03 липня 2009 року позивач на підставі наказу від 01 липня 2009 року №106 о/с обіймав посаду оперуповноваженого сектору карного розшуку Горохівського РВ.
Згідно з наказом начальника УМВС України у Волинській області від 18.05.2010 року №189о/с “По особовому складу” ОСОБА_1 звільнений у запас Збройних Сил за п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ) з 19 травня 2010 року. Підставою для прийняття вказаного наказу стало рішення кадрової комісії УМВС України у Волинській області від 30 квітня 2010 року.
Згідно з ч.1 ст.18 Закону України від 20 грудня 1990 року N 565-XII “Про міліцію” (Закон N 565-XII) порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, відносини проходження служби, а також питання звільнення (поновлення на службі) врегульовано спеціальним законодавством - Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 19 липня 1991 року №114 (надалі - Положення про проходження служби).
Так, згідно з п.10 Положення про проходження служби, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням. У відповідності до п.23 Положення особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно з законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи, при проведенні службового розслідування у зв'язку з порушенням прокуратурою Волинської області кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.365 КК України (перевищення влади та службового становища, яке виразилось у неправомірному застосуванні фізичного насильства щодо ОСОБА_4В.) висновком від 18 листопада 2009 року зауважено, що на момент проведення службового розслідування ОСОБА_4 до прокуратури Горохівського району та Горохівського РВ УМВС України у Волинській області надіслані письмові зустрічні заяви, у яких потерпілий спростовує факти щодо спричинення йому тілесних ушкоджень працівниками вказаного райвідділу ОСОБА_5 та ОСОБА_1 Остаточне рішення за фактом порушення прокуратурою Волинської області кримінальної справи щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Горохівського РВ рекомендовано прийняти після закінчення прокуратурою Горохівського району досудового слідства у вказаній кримінальній справі та її розгляду в суді (а.с.16-20). Висновок був затверджений начальником УМВС України у Волинській області. Отже, за наслідками службового розслідування не вносились пропозиції щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача ОСОБА_1 та доцільності перебування останнього на займаній посаді.
На момент проведення атестації та прийняття рішення про звільнення позивача останній не мав незнятих дисциплінарних стягнень, що підтверджується копією послужного списку ОСОБА_1 (а.с.15). У судовому засіданні встановлено, що службове розслідування за іншими фактами неналежного виконання своїх службових обов'язків ОСОБА_1 відповідач не проводив.
Наказом УМВС України у Волинській області від 17 лютого 2010 року №43о/с ОСОБА_1 був відсторонений від займаної посади оперуповноваженого сектору карного розшуку Горохівського РВ відповідно до постанови старшого слідчого прокуратури Волинської області ОСОБА_6 від 15.02.2010 року.
Згідно з висновком атестаційної комісії від 29 квітня 2010 року, затвердженого в.о.начальника Горохівського РВ за наслідками проведеної атестації ОСОБА_1 за період з квітня 2009 року до квітня 2010 року, останній займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню з посади (а.с.24).
Атестаційною комісією УМВС України у Волинській області 30 квітня 2010 року прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за скоєння вчинків, які дискредитують звання рядового і начальницького складу (а.с.25-26).
Підстави, порядок та умови проведення атестації осіб рядового і начальницького складу врегульований п.п.47, 48 Положення про проходження служби, відповідно до яких з метою вдосконалення діяльності органів внутрішніх справ, підвищення ефективності їх роботи, поліпшення добору, розстановки і виховання кадрів, стимулювання підвищення кваліфікації, ініціативності, творчої активності та відповідальності працівників за доручену справу проводиться атестація осіб рядового і начальницького складу. При цьому всебічно оцінюються їх ділові, професійні, моральні та особисті якості, рівень культури і здатність працювати з людьми, робляться висновки про відповідність займаній посаді і даються рекомендації щодо подальшої служби. Атестації осіб рядового і начальницького складу має передувати підготовча робота (організаційні та виховні заходи, індивідуальні бесіди з тими, хто підлягає атестації). Атестація осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу проводиться на кожній із займаних посад через чотири роки, а також при призначенні на вищу посаду, переміщенні на нижчу посаду і звільненні з органів внутрішніх справ, якщо переміщення по службі або звільнення провадиться по закінченні року з дня останньої атестації, а у виняткових випадках незалежно від цього строку.
На виконання п.п.47, 48 Положення наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 березня 2005 року №181, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.05.2005 року за №559/10839, було затверджено Інструкцію про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ України (далі - Інструкція), якою дублюються вищезгадані норми Положення про проходження служби. Крім того, даною Інструкцією врегульовано порядок створення атестаційних комісій, їх компетенція та повноваження, визначено права та обов'язки начальників при атестуванні особового складу, закріплено порядок організації, підготовки, проведення атестування та затвердження висновку атестаційної комісії, а також обов'язковість реалізації висновків атестування.
Судом встановлено, що підставою для проведення позачергової атестації ОСОБА_1 став розгляд матеріалів службового розслідування та вирішення питання звільнення позивача з органів внутрішніх справ.
Згідно з п.4.7 Інструкції при атестуванні слід дотримуватися такого порядку: працівник, який атестується, заздалегідь попереджається про час та місце засідання атестаційної комісії; атестаційний лист розглядається на засіданні атестаційної комісії у присутності працівника. Атестаційна комісія має право робити запити про надання необхідних матеріалів і документів, що стосуються службової діяльності особи, яка атестується; якщо особа рядового і начальницького складу, яка атестується, не з'явилася на засідання атестаційної комісії без поважних причин, то комісія може провести атестування за її відсутності, про що робиться відповідний запис у протоколі засідання атестаційної комісії та атестаційному листі. Витяг з протоколу разом з атестаційним листом долучається до особової справи.
У відповідності до п.п.3.1, 3.3 Інструкції атестаційні листи на підлеглих складають, як правило, безпосередні начальники. Старші начальники зобов'язані всебічно розглянути зміст атестаційного листа, з'ясувати відповідність викладених у ньому даних дійсному стану справ у службовій діяльності особи, яка атестується, власноручно записати у відповідному розділі атестаційного листа свій висновок, скріпити його підписом та поставити дату.
Згідно з п.п.4.1, 4.2 Інструкції підрозділи роботи з персоналом, а там, де вони не передбачені штатним розписом, - працівники, які за функціональними обов'язками відповідають за роботу з персоналом, щорічно до 15 січня складають плани атестування особового складу органів і підрозділів МВС України за формою, визначеною у додатку 2 до цієї Інструкції, та затверджують їх у відповідних начальників. Організаційні заходи з підготовки та проведення атестування оголошуються наказами відповідних начальників і передбачають: створення атестаційних комісій; складання списків осіб, які підлягають атестуванню; інформування місцевих засобів масової інформації про час та місце проведення атестування із зазначенням контактних телефонів довіри органу чи підрозділу внутрішніх справ; доведення до особового складу планів проведення атестування; проведення інструктивних нарад з відповідними начальниками, головами та членами атестаційних комісій, а також працівниками підрозділів роботи з персоналом; проведення з працівниками, які підлягають атестуванню, індивідуальних бесід; ретельне опрацювання отриманої інформації щодо працівників та врахування її при складанні атестаційних листів; складання, у разі необхідності, заліків з бойової та службової підготовки, проходження медичного обстеження.
Відповідно до п.п.4.5 Інструкції усі примірники атестаційних листів після їх розгляду старшими начальниками передаються на розгляд до атестаційної комісії. Підпункт 4.6 даної Інструкції визначає зміст відомостей атестаційного листа про працівника, який атестується.
У підпункті 4.12 Інструкції визначено, що висновки атестаційної комісії приймаються простою більшістю голосів за наявності на засіданні не менше двох третин від числа членів комісії і підписуються головою та секретарем. Підсумки голосування заносяться до протоколу засідання атестаційної комісії, який підписують голова цієї комісії і секретар. Атестаційні висновки затверджуються начальником, якому надано право приймання та звільнення працівників з органів внутрішніх справ, або особою, що виконує його обов'язки.
Із дослідженого в судовому засіданні атестаційного листа ОСОБА_1 за період з квітня 2009 року до квітня 2010 року (а.с.24) вбачається, що останній був складений заступником начальника Горохівського РВ Шинкариком В.А. та ним же підписаний як старшим керівником 29 квітня 2010 року (розділи 1 та 2 атестаційного листа). За результатами атестування (голова атестаційної комісії Слюсар Н.А., секретар атестаційної комісії Янюк О.Р.) зроблено висновок, що ОСОБА_1займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню з посади (розділ 3 атестаційного листа). Атестацію та її висновки затвердив в.о.начальника Горохівського районного РВ Веремчук В.М. 29 квітня 2010 року, з якими того ж дня був ознайомлений ОСОБА_1, про що свідчить його підпис на атестаційному листі (розділ 4 атестаційного листа).
Разом з тим, представником відповідача в ході судового розгляду був наданий протокол засідання атестаційної комісії УМВС України у Волинській області від 30 квітня 2010 року (голова атестаційної комісії Сохацький О.Я., секретар атестаційної комісії Саржан Н.В.) - а.с.25-26.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем було порушено порядок проведення атестації позивача. Зокрема, відповідачем не дотримано порядку підготовки проведення атестації та складення атестаційного листа, не проведено попередню бесіду з ОСОБА_1, у атестаційному листі занесені результати атестування, які суперечать протоколу засідання атестаційної комісії та її складу, висновок атестації затверджений посадовою особою, яка не має права приймати та звільняти позивача з органів внутрішніх справ.
За таких обставин суд приходить до висновку, що атестація ОСОБА_1 не відповідає вимогам Положення про проходження служби та Інструкції, а тому її слід визнати незаконною. Суд також враховує і ту обставину, що за змістом атестаційного листа позивач ОСОБА_1 характеризується виключно з позитивної сторони та лише одним абзацом викладено факт порушення стосовно нього кримінальної справи. З послужного списку вбачається, що протягом двох років, що перебували дню звільнення, позивача за успіхи та професіоналізм тричі відзначено заохоченнями (наказ від 22 серпня 2008 року, від 16 червня 2009 року та від 02 грудня 2009 року) - а.с.14.
Крім того, порушення відповідачем вимог Інструкції під час атестації ОСОБА_1 полягають також і в тому, що вона проведена всупереч підпункту 4.10 Інструкції, згідно з яким позачерговому атестуванню не підлягають працівники органів внутрішніх справ, строк попередньої атестації яких не перевищує одного року, крім випадків, коли працівнику попереднім атестуванням встановлено конкретний термін для усунення недоліків.
В судовому засіданні позивач вказав, що атестаційний лист щодо нього складався перед призначенням його у липні 2009 року на посаду оперуповноваженого Горохівського РВ з посади дільничного інспектора. Водночас, відповідач стверджує, що позивач не атестувався при переведенні його на посаду, з якої він був звільнений наказом від 18 травня 2010 року № 189 о/с, посилаючись на атестаційний лист за період з серпня 2001 року до червня 2005 року курсанта четвертого курсу Національного університету внутрішніх справ (а.с.48-49), що не узгоджується з п.1.4. Інструкції. Відповідно до зазначеної норми, як уже зазначалося, атестування проводиться на кожній із займаних посад - через 4 роки; при призначенні на вищу посаду.
Позивач ОСОБА_1 призначений на посаду оперуповноваженого сектору карного розшуку Горохівського РВ з 03 липня 2009 року, отже, попередня атестація повинна була бути проведена не раніше цієї дати. Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач не підлягав позачерговому атестуванню 30 квітня 2010 року, оскільки перебував на посаді менше року. Крім того, у атестаційному листі зазначено період атестування, який починається з квітня 2009 року, хоча на той час позивач не перебував на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Горохівського РВ.
Згідно п.п.5.1 Інструкції начальники всіх рівнів з урахуванням висновків атестаційної комісії та рішення начальника, який їх затвердив, повинні у двомісячний термін забезпечити реалізацію висновків атестування.
Частиною другою ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суб'єкт владних повноважень, приймаючи рішення, повинен дотримуватися обов'язку діяти обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод і інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Із урахуванням викладеного суд вважає, що відповідач при звільненні ОСОБА_1 діяв нерозсудливо, без урахування усіх обставин, які мали місце та були встановлені службовим розслідуванням, а його звільнення зі служби в органах внутрішніх справ є передчасним. Крім того, відповідно до п.1.3 Інструкції начальники всіх рівнів зобов'язані забезпечити атестування на високому організаційному та правовому рівні з додержанням принциповості, гласності та об'єктивності в оцінці оперативно-службової діяльності осіб, які атестуються. При проведенні атестації та звільненні ОСОБА_1 відповідач порушив процедурні питання, про що суд уже зауважував, а тому таке звільнення є незаконним.
Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не надав суду достатніх доказів в обґрунтування законності своїх дій та прийнятого рішення про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ.
Таким чином, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд приходить до висновку, що наказ відповідача про звільнення позивача з посади, прийняті на підставі атестації, що проведена з порушенням закону, підлягає скасуванню, а ОСОБА_1 - поновленню на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Горохівського РВ.
Пунктом 24 Положення про проходження служби визначено, що у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді). У разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
За таких обставин суд приходить до висновку про стягнення з Управління УМВС України у Волинській області на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 3323,84 грн. Зазначена сума розрахована судом відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати”, згідно з п.2 якої середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язані відповідна виплата.
Позивач звільнений у травні 2010 року. Згідно з довідкою УМВС України у Волинській області (а.с.50) сума виплат за квітень та травень 2010 року (всього 43 робочих днів) становить 2748,62 грн., а середньоденний заробіток - 63,92 грн. (2748,62 : 43 = 63,92 грн.). Час вимушеного прогулу становить з 20 травня 2010 року по 02 серпня 2010 року, а всього 52 робочих днів. Таким чином, заробітна плата за час вимушеного прогулу складає 3323,84 грн. (63,92 •52).
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.256 КАС України постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про звернення до негайного виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Горохівського РВ та стягнення заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць - 1374,31 грн.
Керуючись ст.ст.2, 11, 17, 71, 160 ч.3, 162, 163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року №114, Інструкції про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.03.2005 року №181, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати незаконною атестацію ОСОБА_1 за період з квітня 2009 року до квітня 2010 року, проведену Управлінням Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області 30 квітня 2010 року.
Визнати протиправним та скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області від 18 травня 2010 року №189о/с “По особовому складу” в частині звільнення ОСОБА_1 з посади оперуповноваженого сектору карного розшуку Горохівського районного відділу.
Поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Горохівського районного відділу з 19 травня 2010 року.
Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 3323,84 грн. (три тисячі триста двадцять три грн. вісімдесят чотири коп.).
Постанова в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Горохівського районного відділу з 19 травня 2010 року та присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць - 1374,31 грн. (одна тисяча триста сімдесят чотири грн. тридцять одна коп.) підлягає негайному виконанню.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 06 серпня 2010 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ж.В.Каленюк