вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
14 вересня 2010 р.Справа №2а-10630/09/4/0170
о 14:54
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю. , при секретарі судового засідання Лєбєдєвій О.М., за участі представників сторін:
від позивача - Нізяєва Ю.Ю.;
від відповідача - Дедік В.В.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Приватного підприємства "Ясака"
до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим
про скасування податкових повідомлень-рішень
Суть спору: До Окружного адміністративного суду АР Крим звернулось Приватне підприємство «Ясака» (далі - позивач) із позовом до Державної податкової інспекції в м. Ялті АР Крим (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень №0001032301/0 від 25.05.2009 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток і застосування штрафних санкцій на загальну суму 777323,00 грн.; №0001042303/0 від 25.05.2009 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість і застосування штрафних санкцій на загальну суму 663000,00 грн.; №0001032303/1 від 26.06.2009 року і №0001042303/1 від 26.06.2009 року.
Під час судового розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, просив також скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.09.2009 року №0001032301/2, №0001042303/2, які прийняті за наслідками апеляційного оскарження.
Позов мотивовано помилковістю висновків за актом перевірки (які покладено в основу спірних податкових повідомлень-рішень) щодо заниження позивачем суми податкового зобов'язання з податку на прибуток і податку на додану вартість. Такі висновки податковий орган пов'язує із тим, що підприємство занижувало приріст товарно-матеріальних цінностей, відображаючи в даних податкового обліку понаднормативні витрати цементу (які, на думку відповідача, використовувались поза межами господарської діяльності платника податків). Позивач вважає, що списання матеріалів при виробництві бетону він здійснював у відповідності до наказів і технологічної карти, які розроблено на підставі державних та відомчих будівельних норм і правил. Крім того, позивач посилається на помилковість висновків за актом перевірки про завищення ним суми амортизаційних відрахувань, вважаючи ці висновки такими, що не відповідають приписам ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Ухвалами суду від 10.09.2009 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.
Ухвалами суду від 19.10.2009 року призначено у справі комплексну експертизу, зупинено провадження у справі.
Ухвалою суду від 27.07.2010 року провадження у справі поновлено.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті справи.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення (а.с. 152-156), просив відмовити в задоволенні позову з підстав, наведених в цих запереченнях.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд, -
Позивач є юридичною особою, ідентифікаційний код 20743950 (а.с. 16, 17), перебуває на податковому обліку в ДПІ в м. Ялта АР Крим, зареєстрований як платник податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 207439501120).
Посадовими особами податкового органу проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року, за її наслідками складено акт від 12.05.2009 року №1446/23-1/20743950/109 (а.с. 46-121).
За висновками даного акту встановлено порушення позивачем п. 5.1, п. 5.9 ст. 5, пп. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон про оподаткування прибутку) в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток за 2008 рік у сумі 559181,00 грн., у тому числі по періодам: І квартал 2008 року - 188310,00 грн., І півріччя 2008 року - 384022,00 грн., 9 місяців 2008 року - 490724,00 грн., 2008 рік - 559181,00 грн.
Також встановлено порушення приписів пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон про ПДВ), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 442000,26 грн., у тому числі по періодам: січень 2008 року - 46642,62 грн., лютий - 62283,27 грн., березень - 41721,99 грн., квітень - 47032,08 грн., травень - 50336,72 грн., червень - 59200,94 грн., липень - 47352,98 грн., серпень - 33053,33 грн., вересень - 2255,04 грн., жовтень - 34323,15 грн., листопад - 12206,91 грн., грудень - 5591,21 грн.
На підставі вказаного акту перевірки, відповідно до пп. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивач прийняв податкове повідомлення-рішення від 25.05.2009 року №0001032301/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 777323,00 грн., зокрема, 559181,00 грн. - основний платіж, 218142,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, і податкове повідомлення-рішення від 25.05.2009 року №0001042301/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 663000,00 грн., у тому числі за основним платежем - 442000,00 грн. і 221000,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с. 42, 43).
За наслідками апеляційного оскарження скарги платника податку залишено без задоволення, вищевказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін (а.с. 131-134), відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.06.2009 року №0001032301/1 та №0001042301/1 (а.с. 44, 45) та від 11.09.2009 року №0001032301/2, №0001042303/2.
Суд встановив, що в основу висновків податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування покладено такі обставини.
В перевіреному періоді, при виготовленні тяжких бетонів і розчинів, позивач відносив до валових витрати на цемент, пісок, щебінь, вапно, які частково були використані більш норм, встановлених підприємством (а.с. 55). У зв'язку із цим, відповідачем зроблено висновок, що позивач у 2008 році використав на цілі, які не пов'язані з господарською діяльністю, матеріали на загальну суму 2210001,28 грн., у тому числі: І квартал 2008 року - 753239,41 грн., ІІ квартал 2008 року - 782848,69 грн., ІІІ квартал - 413306,79 грн., ІV квартал 2008 року - 260606,39 грн. (а.с. 56). Надалі в акті перевірки зазначено про встановлення заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 01.2 декларації (з податку на прибуток підприємств) «приріст балансової вартості запасів» за 2008 рік у сумі 2210001,28 грн. (а.с. 57).
Досліджуючи повноту визначення амортизаційних відрахувань, посадові особи податкового органу в акті перевірки вказали про завищення цих відрахувань всього на суму 26723,00 грн., у тому числі по періодам: 3 квартал 2008 року - 13497,00 грн., 2008 рік - 26723,00 грн. (а.с. 69). Згідно із даними таблиці (а.с. 79), ці висновки обумовлені завищенням балансової вартості основних фондів групи 1 з нормою амортизації 2 відсотки за ІІІ квартал 2008 року (1332795,00 грн. за даними платника, 657965,00 грн. - за даними перевірки) та за ІV квартал 2008 року (1306140,00 грн. - за даними платника, 644806,00 грн. - за даними перевірки).
З пояснень представників сторін та матеріалів справи (зокрема, рішень органів державної податкової служби за наслідками розгляду скарг платника податків, а.с. 131-139) вбачається, що позивач нараховував амортизаційні відрахування на об'єкти основних фондів 1 групи, а саме: 85/100 часток офісних приміщень, загальною площею 106,8 кв. м. (приміщення першого поверху V-1), розташованих за адресою: м. Севастополь, вул. 6-а Бастіонна, 42, які придбані на підставі договору купівлі-продажу від 03.04.2008 року (продавець ЗАТ «Київська будівельна компанія», загальною вартістю 660425,14 грн., у тому числі ПДВ - 110070,86 грн.; 15/100 часток офісних приміщень, загальною площею 106,8 кв. м. (приміщення першого поверху V-1), розташованих за адресою: м. Севастополь, вул. 6-а Бастіонна, 42, які придбані на підставі договору купівлі-продажу від 03.04.2008 року (продавець ОСОБА_4), загальною вартістю 116546,00 грн.
Оскільки, як зазначено в акті, при проведенні перевірки не виявлено жодного первинного документу бухгалтерського і податкового обліку, які б свідчили про використання вказаних офісних приміщень в господарській діяльності позивача, податкові органи дійшли висновку про завищення Приватним підприємством «Ясака» амортизаційних відрахувань за перевірений період всього на суму 26723,00 грн.
Вирішуючи спір у межах заявлених позивачем вимог суд встановив наступне.
Відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону про оподаткування прибутку (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Термін «господарська діяльність» суд застосовує у значенні, наведеному у п. 1.32 ст. 1 цього Закону, а саме: «будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи».
Згідно із п. 5.9 ст. 5 Закону про оподаткування прибутку платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).
Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.
Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.
У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.
У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.
Якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів.
З метою податкового обліку платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті:
ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів;
середньозваженої вартості однорідних запасів;
вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);
нормативних затрат;
ціни продажу запасів (виключно для запасів, що реалізуються через роздрібну торгівлю).
Для всіх одиниць податкового обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.
У разі обрання платником податку методу оцінки вартості вибуття запасів зміна такого методу протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється.
Порядок застосування вказаних у Законі про оподаткування прибутку методів оцінки вибуття запасів врегульовано Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року №246, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за N 751/4044 (далі - П(С)БО 9).
Відповідно до п. 4 П(С)БО 9 запаси - це активи, які:
утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;
перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;
утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.
Обґрунтовуючи правомірність прийнятих рішень відповідач зазначає, що частина запасів (сировини, матеріалів для виробництва бетону і розчину) використана підприємством із перевищенням норм витрачання, встановлених самим позивачем, таким чином, вказані запаси, на думку податкового органу, витрачено поза межами господарської діяльності і вони не можуть приймати участі при перерахунку балансової вартості запасів.
Оцінюючи доводи відповідача стосовно перевищення норм витрат сировини і матеріалів для виробництва бетонів, суд встановив, що позивачем для повного виробничого циклу, який складається з процесів доставки, приймання, підготовки і зберігання сировини, поставки бетонних і розчинних виробів автотранспортом до встановленого на будівельному об'єкті бетононасосу, подачі бетонної суміші у на будівельний об'єкт розроблено технологічну карту (а.с. 19-35).
Згідно із висновком проведеного у справі експертного дослідження (а.с. 223, перше питання, поставлене на вирішення експерту) вказана технологічна карта розроблена із дотриманням ВБН Г.1-218-006:2006 «Виробничі норми природних втрат дорожньо-будівельних матеріалів», Правил перевезення вантажів залізничним транспортом України.
Для нормування матеріалів ПП «Ясака» застосовує лабораторний метод, який полягає у визначенні норм на підставі досліджень, що виконуються у спеціально створених умовах, що відповідає ДБН А1.1-73-2003 «Положення по виробничому нормуванню витрачання матеріалів в будівництві» (друге питання).
Норми витрачання матеріалів затверджені підприємством наказом №5-п від 16.02.2007 року (а.с. 36), проте за висновком експерта вказані норми розроблені без урахування витрат матеріалів при транспортуванні і зберіганні (третє питання).
Списання матеріалів при транспортуванні, зберіганні здійснювалось на підставі наказу №10-п від 15.01.2007 року (а.с. 38).
За даними експертного дослідження, витрачання матеріалів для виготовлення бетону і розчину у 2008 році відповідає усередненим нормам, прийнятим відповідно до наказів №5-п від 16.02.2007 року та №10-п від 15.01.2007 року (четверте питання).
Фактично списані витрати матеріалів (цементу, піску, щебеню та вапну), які важко усунути, не перевищують норм відповідних витрат, які передбачені в технологічній картці (а.с. 224).
Зазначені висновки експерта підтверджуються матеріалами справи, відповідачем у встановленому порядку не спростовані, тому у суду не має підстав відхиляти їх або ставити їх під сумнів.
Таким чином, доводи відповідача стосовно того, що позивач у 2008 році використав на цілі, які не пов'язані з господарською діяльністю, матеріали на загальну суму 2210001,28 грн., порушивши при цьому положення п. 5.1, п. 5.9 ст. 5 Закону про оподаткування прибутку, суперечать фактичним обставинам справи і вимогам закону.
Донарахування суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 442000,26 грн. обумовлено тими ж обставинами, що і висновок податкового органу про порушення позивачем п. 5.1, п. 5.9 ст. 5 Закону про оподаткування прибутку, а саме: невикористанням у господарській діяльності запасів, витрачених понад встановлені норми витрачання матеріалів.
Стверджуючи це, посадові особи податкового органу в акті перевірки зменшили суму податкового кредиту, задекларованого позивачем у відповідних періодах 2008 року на суму ПДВ, сплаченого в ціні тих запасів, які на думку відповідача, використані поза межами господарської діяльності.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ (на порушення якого вказує відповідач, і чим обґрунтовано прийняття податкового повідомлення-рішення від 25.05.2009 року №0001042301/0) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Таким чином, зазначеною нормою передбачено право платника податків на віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ нарахованих (сплачених) у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Судом встановлено, що факт придбання товарів, за якими позивачем сформовано податковий кредит у розмірі 442000,26 грн. відповідачем не оспорюється. Крім того, відповідач не наводить доводів щодо відсутності у позивача мети, направленої на подальше використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності.
Суд зазначає, що висновок податкового органу про порушення позивачем порядку віднесення сум сплаченого податку до складу податкового кредиту, встановленого саме пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168, не підтверджені належними доказами у справі і не обґрунтовані положеннями закону.
Припускаючи, що придбані товари в подальшому не використовувались в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку, податковому органу слід було застосувати положення абз. 5 пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168, щодо умовного продажу таких товарів за звичайною ціною, але не нижче ціни їх придбання.
Разом із тим, навіть таке припущення не підтверджується матеріалами справи, оскільки судом встановлено, що позивач не перевищував відповідних норм витрачання матеріалів при виготовленні бетону і розчину і використав запаси на цілі, які безпосередньо пов'язані із його господарською діяльністю.
Вирішуючи спір стосовно висновків за актом перевірки про порушення пп. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону про оподаткування прибутку у зв'язку із завищенням балансової вартості основних фондів групи 1 з нормою амортизації 2 відсотки за ІІІ квартал 2008 року та завищенням амортизаційних відрахувань всього на суму 26723,00 грн., суд встановив наступне.
Згідно із пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону про оподаткування прибутку (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.
Під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом (пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 вищезгаданого Закону).
Відповідно до пп. 8.2.2 п. 8 ст. 8 цього Закону до групи 1 основних фондів належать будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі.
Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду (далі - розрахункові квартали).
Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу (пп. 8.3.1).
Балансова вартість групи основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу визначається за формулою:
Б(а) = Б(а-1) + П(а-1) - В(а-1) - А(а-1), де:
Б(а) - балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу;
Б(а-1) - балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок кварталу, що передував розрахунковому;
П(а-1) - сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основних фондів, що підлягають амортизації, протягом кварталу, що передував розрахунковому;
В(а-1) - сума виведених з експлуатації основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) протягом кварталу, що передував розрахунковому;
А(а-1) - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що передував розрахунковому (пп. 8.3.2).
Облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення групи 1, ведеться по кожній окремій будівлі, споруді або їх структурному компоненту та в цілому по групі 1 як сума балансових вартостей окремих об'єктів такої групи (пп. 8.3.4).
У разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість (пп. 8.4.1).
Згідно із пп. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону про оподаткування прибутку не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування, зокрема, витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів.
Під терміном «невиробничі фонди» слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку. До таких невиробничих фондів відносяться у тому числі капітальні активи (або їх структурні компоненти), які підпадають під визначення групи 1 основних фондів згідно із підпунктом 8.2.2 цієї статті, включаючи орендовані.
Порядок бухгалтерського обліку вартості невиробничих фондів установлюється Міністерством фінансів України. Такий бухгалтерський облік ведеться окремо від податкового обліку та не впливає на податкові зобов'язання платника податку.
Судом встановлено, що позивач на підставі договору купівлі-продажу від 03.04.2008 року (продавець ЗАТ «Київська будівельна компанія») та договору купівлі-продажу від 03.04.2008 року (продавець ОСОБА_4) придбав 85/100 і 15/100 часток офісних приміщень, загальною площею 106,8 кв. м. (приміщення першого поверху V-1), розташованих за адресою: м. Севастополь, вул. 6-а Бастіонна, 42, загальною вартістю 550353,75 грн. (без ПДВ) і 116546,00 грн. відповідно.
Згідно із рішенням відповідача, прийнятим за результатами розгляду скарги платника податків на податкові повідомлення-рішення від 25.05.2009 року №0001032301/0, №0001042301/0 (а.с. 133, зворотній бік) позивачем 30.06.2008 року складено акт прийому-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (копія якого долучена судом до матеріалів справи), в бухгалтерському обліку підприємства вказаний об'єкт враховується у складі основних засобів (за дебетом субрахунку 103) на загальну суму 674829,86 грн. (550353,75 грн. + 116546,00 грн. + 7930,11 грн. (сбір від операції з придбання нерухомості).
За даними податкової звітності позивача, вартість вказаного об'єкту 674829,86 грн. приймала участь при розрахунку балансової вартості групи 1 основних фондів, починаючи з ІІІ кварталу 2008 року.
Відповідач наполягає на своїх висновках про порушення позивачем правил оподаткування, оскільки при проведенні перевірки не виявлено жодного первинного документу бухгалтерського і податкового обліку, які б свідчили про використання вказаних офісних приміщень в господарській діяльності позивача.
Судом встановлено і підтверджується висновками проведеного у справі експертного дослідження (а.с. 225, дев'яте питання), що використання у межах господарської діяльності вказаних офісних приміщень підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, а саме: даними головної книги, оборотно-сальдовими відомостями, актом введення в експлуатацію.
Відповідачем не зазначено, з яких саме підстав вказані документи не прийняті ним у якості доказів використання об'єкту в господарській діяльності позивача.
В свою чергу, суд вважає надані позивачем докази належним підтвердженням помилковості висновків податкового органу.
За таких обставин, суд погоджується із висновком експертного дослідження щодо не підтвердження висновків за актом перевірки ДПІ в м. Ялта №1446/23-1/20743950/109 від 12.05.2009 року про заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток і податку на додану вартість первинними документами податкового і бухгалтерського обліку ПП «Ясака».
Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Оскільки позивач помилково заявив вимогу про скасування спірних податкових повідомлень-рішень, замість визнання їх протиправними та скасування, як це передбачено КАС України, для правових актів індивідуальної дії, суд, керуючись ч. 2 ст. 11 КАС України, вважає можливим в цій частині вийти за межі позовних вимог.
Суд також вважає можливим стягнути на користь позивача суму судового збору, сплаченого відповідно до вимог немайнового характеру у розмірі 3,40 грн. в порядку встановленому ст. 94 КАС України.
В судовому засіданні 14.09.2010 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 17.09.2010 року.
Керуючись ст. ст. 11, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим від 25.05.2009 року №0001032301/0, від 26.06.2009 року №0001032301/1, від 11.09.2009 року №0001032301/2 про визначення Приватному підприємству «Ясака» (ідентифікаційний код 20743950) суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 777323,00 грн., у тому числі: 559181,00 грн. - основний платіж, 218142,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
3. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим від 25.05.2009 року №0001042301/0, від 26.06.2009 року №0001042301/1, від 11.09.2009 року №0001042301/2 про визначення Приватному підприємству «Ясака» (ідентифікаційний код 20743950) суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 663000,00 грн., у тому числі: 442000,00 грн. - основний платіж, 221000,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Ясака» 3,40 грн. судових витрат.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Циганова Г.Ю.