вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
08.09.10Справа №2а-3728/10/11/0170
о 15 годині 46 хвилин
Окружний адміністративний суд АР Крим у складі судді Москаленка С.А. ,
при секретарі Бурдейній Г.Ю. розглянувши за участю
позивача ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1 від 04.11.1998р.,
представника позивача ОСОБА_2, довіреність від 27.04.2010р.,
представника відповідача Джемілової А.Н., довіреність від 02.08.2010р.,
у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим
про скасування рішення № 000490233 від 25.12.2009р.,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) № 000490233 від 25.12.2009р. у сумі 1362,50грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, не мав законних підстав проводити планову перевірку позивача та допустив порушення встановленого діючим законодавством порядку проведення перевірок, а відтак, прийняте за наслідками проведеної перевірки рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій підлягає скасуванню.
Позивач та представник позивача у судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягали з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях, просив у задоволенні позову відмовити, вважаючи, що рішення було прийнято ним на підставі встановленого порушення з боку позивача вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог діючого законодавства України з додержанням встановленого законом порядку.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
14.12.2009р. на підставі направлень на перевірку № 962/17-0,959/23-3 від 14.12.2009р., згідно графіку перевірок об'єктів торгівлі, громадського харчування та послуг на грудень 2009р. посадовими особами відповідача проведено планову перевірку господарської одиниці -магазину, який належить позивачу та розташований за адресою: АДРЕСА_1. Перевірку почато у присутності та з відома продавця ОСОБА_5, яка надала перевіряючим документи для перевірки, а саме, книгу обліку розрахункових операцій, розрахункову книжку, та інші, що зафіксовано актом, який складений за результатами перевірки № 059345від 14.12.2009р. (а.с.5-6). Також, актом перевірки зафіксовано проведення розрахункової операції без застосування РК (розрахункової книжки) на суму 13.50грн.; сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків, яка не проведена через РК становить 204,50грн. (без урахування покупки).
На підставі викладеного, під час проведення перевірки працівники відповідача дійшли висновку про порушення позивачем вимог п.5,13 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 р. №265/95-ВР (надалі -Закон про РРО).
Від підписання та отримання направлень на перевірку та примірника акту перевірки відповідач, ОСОБА_1 та продавець ОСОБА_5 відмовилися, про що посадовими особами позивача складений акт про відмову від підпису № 30/23-3/203 від 15.12.2009р.
На підставі акту перевірки від 14.12.2009р., відповідачем 25.12.2009р. прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 000490233, яким до позивача за порушення п.5, п.13 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, на підставі п.11 ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та п.3 ст. 17, ст. 22 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1362,5грн. (17,00грн. * 20=340,00грн.+ 204,50грн.*5=1022,50)(а.с.7).
01.02.2010р.,.04.03.2010р. рішеннями ДПА в АР Крим та ДПА України скарги позивача на рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 000490233 від 25.12.2009р. залишені без задоволення, а рішення № 000490233 від 25.12.2009р. - без змін.
Не погодившись із зазначеними рішенням, позивач звернувся до суду.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта., встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже “на підставі” означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Загальні підстави та порядок проведення перевірок встановлений Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (далі Закон №509).
Відповідно до ч.1 статті 11 Закону №509 органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).
Згідно п.2 ст.11 Закону №509 органи державної податкової служби мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку; наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів; додержанням з метою перевірки дотримання податкового законодавства про працю суб'єктами господарювання незалежно від форми власності.
Посилання позивача на порушення відповідачем при здійсненні перевірки вимог ст.11-1 Закону №509 є необґрунтованим з наступних підстав.
Порядок та підстави проведення планових та позапланових перевірок податковими органами встановлений ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» .
Частиною 7 ст.11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені у Законі України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, тобто зазначений Закон є спеціальним щодо правовідносин, пов'язаних з проведенням перевірки в рамках цього Закону.
Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок.
Із системного аналізу вищезазначених норм, випливає що загальний порядок проведення планових та позапланових перевірок, передбачений ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» поширюється тільки на планові та позапланові перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) у зв'язку з чим, ці норми не поширюються на перевірки щодо дотримання суб'єктами господарювання вимог Закону №265, який регулює питання порядку проведення розрахунків і не відноситься до законодавства з питань оподаткування.
Таким чином, перевірка позивача, яка відбулася 14.12.2009р. та за наслідками якої прийнято оскаржуване рішення в розумінні Закону №509 є позаплановою, тоді як в розумінні Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є плановою, що і відображено в направленнях на перевірку.
Відповідно до пунктів 3.1 та 3.2 розділу 3 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків (додаток 1 до наказу ДПА України від 27.05.2008 р. №355) працівниками органів ДПС здійснюються відповідно до щомісячних планів органу ДПС планові перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі, а також операцій купівлі-продажу іноземної валюти (далі - розрахункові операції) та касових операцій, а також наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій та позапланові перевірки у випадках, передбачених законодавством. Перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових та касових операцій, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій проводяться групою у складі не менше двох посадових осіб органів ДПС за наявності у них службових посвідчень та направлення на перевірку (примірна форма направлення наведена в додатку 8 до Методичних рекомендацій). Направлення виписується окремо на перевірку кожного суб'єкта господарювання у 2-х примірниках (один з яких оформлюється на бланку органу ДПС), що скріплюються гербовою печаткою і підписуються керівником органу ДПС.
Ані Законом №509 ані Методичними рекомендаціями не передбачено обов'язкове попередження суб'єкта господарювання за 10 днів до початку проведення планової перевірки вимог законодавства щодо застосування реєстратора розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Таким чином, суд не може прийняти доводи позивача про порушення під час проведення перевірки вимог ст.11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” і з тих підстав, що зазначеною нормою визначено підстави та порядок проведення органами державної податкової служби перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), тоді як метою перевірки позивача, що відбулася 14.12.2009р., є перевірка дотримання останнім законодавства при здійсненні розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, касових операцій. Фінансові санкції, що застосовуються за порушення порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг не є податком або збором.
Посилання позивача на порушення відповідачем вимог ст.16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині проведення другої перевірки на рік у суб'єкта господарювання, який використовує спрощену систему оподаткування суд вважає необґрунтованим з наступних підстав.
Згідно з ч.2 ст.16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» планова перевірка здійснюється органами, уповноваженими законом нараховувати або стягувати податки і збори (обов'язкові платежі) з осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5 - 9 статті 9 цього Закону. Така перевірка здійснюється не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року, але не раніше строків, визначених законодавством для подання річного податкового звіту (декларації) такими особами з такого податку.
В свою чергу ст.9 зазначеного Закону встановлено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, зокрема:
6) при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику.
Із наведеного випливає, що перевірка суб'єкта господарювання, який застосовує спрощену систему оподаткування та має право відповідно до п.6 ст.9 Закону не застосовувати реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки повинна проводитися не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про сплату єдиного податку на 2009рік позивач у 2009році використовував спрощену систему оподаткування, але згідно акту перевірки останній здійснював реалізацію пива, яке, відповідно до Закону України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)», є підакцизним товаром, а відтак позивач зобов'язаний використовувати реєстратор розрахункових операцій або розрахункову книжку.
За таких обставин, обмеження щодо проведення перевірок, встановлені ст.16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не поширюються на позивача.
Посилання позивача на порушення відповідачем вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» є необґрунтованим з наступних підстав.
Частиною другою статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (в редакції пункту 17 Розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України") було визначено, що дія цього Закону не поширюється, зокрема, на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю, контролю за дотриманням бюджетного і податкового законодавства, контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків, за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 N 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) було визнано неконституційними, зокрема, положення пунктів 10 - 18 Розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Отже, з моменту набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 N 10-рп/2008 в Законі України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" відсутні положення, які прямо виключають поширення дії зазначеного Закону на відносини, що виникають під час здійснення контролю з боку податкових органів.
Статус державної податкової служби в України, її функції та правові основи діяльності визначаються Законом України «Про державну податкову службу в Україні».
Отже, порядок здійснення органами державної податкової служби своїх функцій, визначається, насамперед, Законом України «Про державну податкову службу в Україні».
Крім того, як зазначено в частині першій статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. При цьому у статті 1 Закону дано визначення терміну "державний нагляд (контроль)" як діяльності уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, інших органів (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами:
пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров'я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності.
За таких обставин, застосування норм суд вважає, що Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не регулює спірних відносин, та саме нормами Законів №509 та №265 повинні застосовуватися у даному випадку.
Також, суд зазначає, що свідками, продавцем ОСОБА_5 не заперечувалося, а державними ревізорами - інспекторами Любенком Д.О. та Кушнеровим А.М., допитаними у судовому засіданні пояснено, що перевіряючими були надані направлення на перевірку і посвідчення, вони були допущені до перевірки, і лише після оформлення акту перевірки, який є доказом проведення перевірки, подавець позивача та позивач відмовилися від підпису, зазначивши, що перевіряючими порушено порядок проведення перевірки.
Відтак, суд дійшов висновку, оскільки перевірка проведена на підставі плану графіку, перевіряючи мали направлення на перевірку що містять всі передбачені законом реквізити, надали відповідні службові посвідчення та були допущені до проведення перевірки, відповідачем не порушено порядок проведення перевірок з питань дотримання вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
Щодо правомірності винесення оскаржуваного рішення, суд зазначає наступне.
Закон України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Відповідно до пп. 5,13 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:
5) у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України;
13) забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня .
Відповідно до п.3 ст.17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки чи книги обліку розрахункових операцій.
Згідно статті 22 Закону про РРО, у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.
Як зазначалося вище, актом перевірки встановлено, незастосування позивачем розрахункової книжки при здійснені розрахункової операції та невідповідність сумі готівкових грошових коштів на місці проведення розрахунків, загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня у розмірі 204,50грн.
Оскаржуваним рішенням до позивача застосовані санкції у розмірі 1362,5грн. (17,00грн. * 20=340,00грн.+ 204,50грн.*5=1022,50).
Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийнято на підставі, в межах та способом, що передбачені законом та при винесені рішення відповідачем використані повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а відтак, позовні вимоги позивача є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Під час судового засідання, яке відбулось 08.09.2010р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови.
У повному обсязі постанову складено та підписано 13.09.2010р.
Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Москаленко С.А.