Справа № 22ц-5062/2010 Головуючий у першій інстанції Бечко Є.М.
Категорія - цивільна Доповідач - Ішутко В.М.
21 вересня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді ІШУТКО В.М.,
суддів: СМАГЛЮК Р.І., БОБРОВОЇ І.О.
при секретарі БИВАЛЬКЕВИЧ Т.В.
за участю: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 серпня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_9 про визнання такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 23 серпня 2010 року, яким відмовлено в задоволенні його позовних вимог про визнання ОСОБА_9 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та ухвалити рішення по суті заявлених вимог.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд неповно з”ясував всі обставини справи, що стало результатом ухвалення незаконного по суті рішення.
Також, при ухваленні рішення суд безпідставно зазначив, що відповідачка виїхала за кордон з метою працевлаштування, оскільки відповідачка виїхала нелегально і відсутні докази про те, що вона працює по сьогоднішній день. Крім того, судом були порушені вимоги ст. 76 ЦПК України, так як відповідачка не була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи.
Вислухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_10 не втратила право користування житловим приміщенням, оскільки відсутня більше 6 місяців з поважних причин.
Такий висновок суду відповідає матеріалам справи і вимогам закону.
По справі встановлено, що відповідачка ОСОБА_9, яка є наймачем спірної квартири, у 2004 році разом з позивачем виїхала до Італійської республіки з метою працевлаштування, де і працює по теперішній час. Зазначена обставина підтверджується матеріалами справи. При цьому відповідачка пересилає кошти на оплату комунальних послуг та утримання дітей, чого не заперечував і сам позивач.
Апеляційний суд вважає, що з врахуванням обставин справи, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що відповідачка не втратила право користування житловим приміщенням.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд не знаходить їх обгрунтованими та вважає, що рішення суду скасуванню не підлягає, оскільки ухвалено з дотриманням положень законодавства та норм процесуального закону. Ухвалення судового рішення у відсутності відповідачки, інтереси якої представляв з належно оформленими повноваженнями ОСОБА_7, не потягло порушення процесуальних прав відповідачки.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 серпня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий Судді: