Справа № 22ц - 4802 Головуючий у 1 інст. - Ковалюх В.М.
Доповідач - Хромець Н.С.
15 вересня 2010 року апеляційний суд Чернігівської області у складі:
Головуючого - судді Хромець Н.С.
Суддів - Горобець Т.В., Острянського В.І.
При секретарі - Вареник О.М.
З участю представника відповідача Козачук М.П.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства „Завод залізобетонних конструкцій № 1” на рішення Бахмацького районного суду від 16 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства „Завод залізобетонних конструкцій № 1” про захист прав споживача,
У березні 2010 року ОСОБА_2 завила позов про стягнення з відкритого акціонерного товариства „Завод ЗБК № 1” 95 344 грн. 08 коп., з яких 52572 грн. 94 коп. кошти, внесені нею до каси відповідача за куплені залізобетонні вироби, 26494 грн. 76 коп. - сума індексу інфляції за час прострочення, 3154 грн. 38 коп. - відсотки за користування коштами, 5000 грн. - відшкодування моральної шкоди, 8000 грн. - витрати на правову допомогу, 120 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилалась на те, що 29 січня 2008 р. вона купила у відповідача залізобетонні вироби згідно рахунку-фактури № 4654 від 28 січня 2008 р. Вартість придбаних виробів була оплачена нею шляхом внесення коштів у сумі 52572 грн. 94 коп. в касу підприємства. Позивач вказує, що у обумовлений сторонами договору купівлі-продажу строк відповідач своє зобов'язання виготовити продукцію та передати її покупцеві не виконав і не повідомив про виготовлення продукції. Позивач стверджує, що 24 грудня 2009 року вона звернулась із заявою на ім'я голови правління відповідача про повернення коштів, але листом від 21 січня 2010 року їй відмовлено. Зважаючи на наведені вище обставини, позивач вважає, що з боку відповідача має місце невиконання зобов'язань за договором купівлі-продажу, порушені її права, як споживача, і відповідно до приписів чинного Цивільного кодексу України відповідач повинен повернути їй кошти, сплачені як попередня оплата за товар, відсотки за користування чужими грошима, втрати у зв'язку з інфляцією та відшкодувати моральну шкоду.
Рішенням Бахмацького районного суду від 16 липня 2010 року позов задоволений частково. З відповідача на користь позивача рішенням суду стягнуто 52572,94 грн. попередньої оплати за товар, 3154,38 грн. процентів за користування чужими коштами, 20887,23 в рахунок відшкодування індексу інфляції, 2308,8 грн. витрат на правову допомогу, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 79043 грн. 35 коп.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у позові, вважаючи висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а рішення незаконним і необґрунтованим. Апелянт вважає, що укладений між сторонами усний договір купівлі-продажу, який не є договором, укладеним відповідно до ст. 702 ЦК України, на яку посилається позивач. На думку апелянта, з укладеного договору не випливає обов'язок відповідача доставити продукції покупцеві, оскільки в рахунку-фактурі не передбачена оплата за транспорт, тобто позивач зобов'язалась забрати продукцію самовивозом. Апелянт звертає увагу на те, що висновок суду про повідомлення представника відповідача про виготовлення продукції лише 12 березня 2008 р. є таким, що не відповідає дійсності, а дата 12 березня 2008 р. є датою передачі куплених виробів на склад у зв'язку з тим, що замовник не забирає виготовлену продукцію. Відповідач наполягає на тому, що укладений договір купівлі-продажу є чинним, вини відповідача у неотриманні продукції позивачем нема, фактично сама позивач не виконала свій обов'язок забрати придбану продукцію, а тому висновки суду щодо задоволення вимог ОСОБА_2 є незаконними і необґрунтованими.
Вислухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає апеляційну скаргу обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд виходив з того, що відповідач несвоєчасно виготовив придбані позивачем залізобетонні вироби. Проте, такий висновок суду не можна визнати обґрунтованим, оскільки в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази цієї обставини. Так, висновок про несвоєчасне виготовлення замовлених позивачем залізобетонних виробів суд зробив, як зазначено у рішенні суду, на підставі пояснень представника відповідача. Відповідачем категорично заперечується наявність таких пояснень. Крім того, в матеріалах справи є службова записка заступника директора з маркетингу на ім'я голови правління ВАТ „Завод ЗБК №1” щодо необхідності передати на склад виготовленої на замовлення ОСОБА_2 продукції у зв'язку з тим, що покупець продукцію не забирає. Відповідно до акту 12 березня 2008 р. залізобетонні вироби передані на склад підприємства (а.с.39, 40-41). Надані відповідачем докази нічим не спростовані, як і твердження відповідача про своєчасне виготовлення ним приданих позивачем виробів. Крім того, обґрунтованими є доводи відповідача про те, що він не мав відповідно до укладеного договору обов'язку доставити придбані вироби покупцеві. Між сторонами укладеного договір роздрібної купівлі-продажу товару (ст. 698 ЦК України). Згідно з даними рахунку-фактури від 28 січня 2008 року строк виготовлення замовлення становить десять днів після оплати. Оплата проведена 29 січня 2008 р. (а.с. 12,13). В матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження доводів позивача про своєчасне звернення її за отримання придбаних залізобетонних виробів. Суд визнає обґрунтованими доводи відповідача про те, що за укладеним між сторонами договором саме на покупця ( ч.1 ст. 701 ЦК України) було покладено обов'язок прийняти товар, оскільки дійсно з даних рахунку-фактури від 28 січня 2008 р. встановлено, що транспортні послуги позивач не замовляла. Посилання позивача на неодноразові звернення її телефоном з приводу отримання придбаного товару не підтверджені жодними доказами. Єдиним доказом, який надала позивач, є її письмове звернення від 24 грудня 2009 р. (а.с. 14),тобто у строк, який значно перевищує 10 днів, які визначені сторонами при укладенні договору. До того ж, посилаючись на обов'язок відповідача повідомити її про виготовлення продукції, позивач не зазначає коли, якою угодою і який спосіб повідомлення був обумовлений сторонами при укладенні договору купівлі-продажу. У документах, наданих позивачем на підтвердження укладення договору купівлі-продажу, відсутні дані про її місце проживання. Адреса позивача також не зазначена і у заяві про повернення сплачених нею коштів від 24 грудня 2009 р. (а.с. 14).
Таким чином, за матеріалами даної справи суд приходить до висновку про відсутність вини відповідача у несвоєчасному виконанні умов договору купівлі-продажу і вважає, що позивач по справі не довела наявність порушень умов договору з боку відповідача. Встановлені по справі обставини свідчать про те, що покупець не з'явилась і не вчинила інших необхідних дій для прийняття товару, а тому відсутні правові підстави для покладення відповідальності за несвоєчасне виконання договору на відповідача.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 п.п. 2, 3 , 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства „Завод залізобетонних конструкцій № 1” задовольнити.
Рішення Бахмацького районного суду від 16 липня 2010 року скасувати.
У позові ОСОБА_2 відмовити.
Арешт на грошові кошти публічного акціонерного товариства „Завод залізобетонних конструкцій № 1” в сумі 52572 (п'ятдесят дві тисячі п'ятсот сімдесят дві) грн. 94 коп., накладений відповідно до ухвали апеляційного суду Чернігівської області від 29 червня 2010 року, скасувати.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: