Справа № 22ц-4581/2010 Головуючий у 1 інстанції -
Категорія - цивільна Требух Н.В.
Доповідач - Шемець Н.В.
20 вересня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: Позігуна М.І.,
суддів: Шемець Н.В., Мамонової О.Є.,
при секретарі:
з участю: Рачовій І.І.,
представника позивача ОСОБА_6- ОСОБА_7, відповідача ОСОБА_8, її представника ОСОБА_9, представника Чернігівської міської ради Миколаєнка Р.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 04 серпня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8, Чернігівської міської ради про визнання частково незаконним рішення, визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку, -
ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 04 серпня 2010 року, яким в задоволенні її позову відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
Апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Так, в порушення вимог ст.118, п.б ч.1 ст.196, п.б ч.2 ст.198 ЗК України, п.п.2.1, 2.3, 2.4, 2.6 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №43 від 04 травня 1999 року розміри та межі земельної ділянки, що належить відповідачці ОСОБА_8, не були узгоджені з позивачкою як з суміжним землекористувачем.
Суд застосував ст.140 ЗК України, яка не поширюється на дані правовідносини, і не застосував закон, який підлягає застосуванню - ст. ст. 378,393 ЦК України.
Крім того, відповідачка ОСОБА_8 приватизувала 416 кв.м., що явно не відповідає її частці в вартості всього будинку.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
По справі встановлено, що позивачці належить квартира АДРЕСА_1 (раніше АДРЕСА_3 в даному будинку (а.с.60,61).
Рішенням Чернігівської міської ради від 30 вересня 2003 року передано у приватну власність безоплатно земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд(присадибна ділянка) громадянам ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_12 по АДРЕСА_3 площею 0,0416 га в рівних частинах (а.с.115-118).
24 вересня 2008 року ОСОБА_8 отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0416 га на підставі зазначеного рішення Чернігівської міської ради та свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 червня 2008 року(а.с.6).
Позовні вимоги ОСОБА_6 про визнання частково незаконним рішення Чернігівської міської ради, визнання недійсним Державного акту про право власності на земельну ділянку пов”язані з тим, що розміри та межі земельної ділянки, що належить ОСОБА_8 на праві власності, не були погоджені з нею як суміжним землекористувачем, а також позбавлено її права на обслуговування стіни будинку, що виходить на земельну ділянку відповідачки, та відсутній відступ 1 м.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_6, прийшов до висновку, що міська рада в межах своєї компетенції прийняла оскаржуване рішення та правомірно видала відповідачці Державний акт на право приватної власності на землю, а тому доводи позивача про неузгодженість меж земельної ділянки та порушення відповідачем будівельних норм і правил щодо відступу від будинку на 1 м. не є підставою для визнання Державного акту на право приватної власності на землю недійсним.
Апеляційний суд виходить з наступного.
Згідно ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
П.1ч.1 ст.17 КАС України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб”єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Аналогічні роз”яснення містяться в рішенні Конституційного Суду України від 01 квітня 2010 року №10-рп/2010, згідно якого до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб”єктом владних повноважень, пов”язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.
Така ж позиція висловлена у п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року №2 „Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ”, яким внесено зміни до п.2 постанови від 16 квітня 2004 року, і де зазначено, що всі спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб”єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких згідно з п.1,3 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства віднесено до компетенції адміністративних судів.
Враховуючи, що Чернігівська міська рада під час вирішення питання щодо надання земельної ділянки ОСОБА_8 діяла як суб”єкт владних повноважень, то спір в частині визнання частково недійсним рішення Чернігівської міської ради від 30 вересня 2003 року повинен розглядатись адміністративним судом і за таких обставин оскаржуване рішення в частині відмови ОСОБА_6 у задоволенні цієї частини вимог підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
Щодо визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку, то апеляційний суд виходить із того, що на даний час рішення Чернігівської міської ради про передачу у приватну власність ОСОБА_8 земельної ділянки не визнано незаконним, тому і Державний акт не може бути визнаний недійсним, оскільки рішення суб”єкта владних повноважень є чинним.
Крім того, апеляційний суд враховує, що ОСОБА_6 згідно договору оренди земельної ділянки від 28 січня 2003 року та додаткової угоди від 25 грудня 2003 року (а.с.64-65) отримала в довгострокову оренду земельну ділянку площею 0,0170 га АДРЕСА_2 згідно з рішенням Чернігівської міської ради від 28 січня 2003 року, а пояснювальна записка з технічної документації по наданню в оренду земельної ділянки ОСОБА_6.(а.с.98-113) свідчить, що зовнішні межі земельної ділянки встановлені в натурі по фактичному їх положенню в присутності землекористувача і узгоджені з суміжними власниками(співвласниками) землі і землекористувачами, про що складено відповідний акт, в якому ОСОБА_11 від підпису відмовився.
Оскільки межі земельної ділянки, наданої в оренду ОСОБА_6, були встановлені і погоджені 28 жовтня 2002 року, тобто, до вирішення питання щодо приватизації земельної ділянки відповідачем і отримання нею Державного акту на право власності на земельну ділянку та за наявності чинного рішення Чернігівської міської ради від 28 січня 2003 року по передачі земельної ділянки в оренду ОСОБА_6, враховуючи, що доводи позивача - апелянта про порушення її прав відповідачами суперечать встановленим обставинам та за незмінності межі, встановленої на вимогу ОСОБА_6, вимоги позивача про визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку не підлягають задоволенню.
Виходячи з зазначеного, інші доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення в частині вимог визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку.
Керуючись ст.ст.205 ч.1п.1, 310 ч.1, 303, 307,308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 04 серпня 2010 року в частині відмови ОСОБА_6 у задоволенні її позовних вимог до ОСОБА_8, Чернігівської міської ради про визнання частково незаконним рішення Чернігівської міської ради - скасувати, провадження у цій частині вимог у справі - закрити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.
ГОЛОВУЮЧИЙ: СУДДІ: