Справа № 22ц - 4090 Головуючий у 1 інст. - Бойко В.І.
Доповідач - Хромець Н.С.
15 вересня 2010 року апеляційний суд Чернігівської області у складі:
Головуючого - судді Хромець Н.С.
Суддів - Острянського В.І., Страшного М.М.
При секретарі - Вареник О.М.
З участю представника позивача - адвоката ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 на рішення Бобровицького районного суду від 25 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до територіальної громади в особі Новобиківської сільської ради і ОСОБА_4 про визнання недійсними державних актів на право власності на землю,
У квітні 2010 року ОСОБА_3 заявила позов про визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, виданих на її ім'я та на ім'я ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування житлових будинків та для ведення особистого селянського господарства. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилалась на те, що вона успадкувала після смерті свого чоловіка ОСОБА_5 житловий будинок АДРЕСА_1 за яким рахується земельна ділянка площею 0,40 га, передана у власність ОСОБА_5 відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України „Про приватизацію земельних ділянок” рішенням Новобиківської сільської ради від 23 грудня 1993 року, але при проведенні обмірів та виготовленні технічної документації земельна ділянка площею 0,15 га помилково включена в державний акт на ім'я ОСОБА_4, а ділянка площею 0,08 га, яка не використовується для оранки, помилково включена до державного акту на ім'я позивачки.
Рішенням Бобровицького районного суду від 25 червня 2010 року позов ОСОБА_3 задоволений. Суд визнав недійсними державні акти серії ЯГ № 867459 на право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку і серії ЯГ № 867450 на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства на ім'я ОСОБА_3, а також державні акти серії ЯГ № 867457 на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку і серії ЯГ № 864758 на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства на ім'я ОСОБА_4
В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_4 просить рішення місцевого суду скасувати і провадження у справі закрити, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість. Апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам, недоведеність обставин, які суд визнав встановленими та порушення судом норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, суд зробив хибний висновок про приватизацію чоловіком позивачки земельної ділянки площею 0,40 га та безпідставно поклав в основу рішення довідку сільської ради і не взяв до уваги заперечення на позов, підтверджені належними доказами. Крім того, апелянт вважає, що справу належить розглядати за правилами Кодексу про адміністративне судочинство України, а тому рішення суду належить скасувати і провадження у справі закрити.
Вслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгулу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові, виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд послався на довідку Новобиківської сільської ради № 630 від 22.09.2009 р. про те, що за домоволодінням АДРЕСА_1 закріплена земельна ділянка площею 0.31 га, яка свідчить про те, що земельна ділянка площею 0,15 га помилково включена до складу земель ОСОБА_4, та на показання свідків, яким відомо, що ОСОБА_3 приватизувала земельну ділянку площею, 040 га, яка складається з двох ділянок: 0,25 по АДРЕСА_1 та 0,15 га в кінці земельної ділянки АДРЕСА_1.
Такі висновки суду не можна визнати обґрунтованими належними і допустимими доказами. Так, обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилалась на приватизацію земельної ділянки її покійним чоловіком. Проте, наявність рішення сільської ради від 23 грудня 1993 р. (а.с. 7) про передачу у власність земельної ділянки не є підтвердженням права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку. Відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про приватизацію земельних ділянок”, який був чинним у 1993 р., право власності громадян на земельні ділянки посвідчувалось відповідною радою народних депутатів, про що робився запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю. Державного акта на право приватної власності на землю ОСОБА_5 не мав. Даних у земельно-кадастровій документах про право приватної власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,40 га немає. Згідно з даними свідоцтва про право на спадщину за законом, на яке посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, спадковий житловий будинок розташований на землі Новобиківської сільської ради (а.с. 6). Отже, посилання позивача на спадкування землі після смерті ОСОБА_5 є безпідставними.
Як вбачається з державних актів на право власності на земельні ділянки від 18 жовтня 2007 р. (а.с. 8,9) на ім'я ОСОБА_3 та від 11 вересня 2008 р. (а.с. 10,11) на ім'я ОСОБА_4, ці документи (державні акти) видані на підставі рішення Новобиківської сільської ради від 08 червня 2007 року, яким затверджена технічна документація для складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадянам, у тому числі ОСОБА_3 (позивачці) загальною площею 0,3328 га (а.с. 51). Будь-яких інших документів, які відповідно до чинного земельного законодавства є підтвердженням права позивача на користування іншими земельними ділянками в матеріалах справи немає. Дані довідок сільської ради про те, що за конкретним домоволодінням за даними господарської книги закріплені земельні ділянки певної площі такими документами не можуть бути визнані, оскільки відповідно до ст. 30 Земельного кодексу України 1990 р.( в редакції закону від 13 березня 1992 р.), який був чинним на час переходу права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 до ОСОБА_3, до неї перейшло право на користування земельною ділянкою в розмірі, необхідному для обслуговування житлового будинку, тобто у розмірі 0,25 га ( ст. 67 ЗК України 1990 р.). Для набуття права на земельну ділянку більшого розміру має бути відповідне рішення органу місцевого самоврядування.
При виготовленні технічної документації з участю представника сільської ради, суміжних землекористувачів складався акт встановлення та погодження меж земельної ділянки ОСОБА_4 орієнтовною площею 0,36 га. Даний акт підписано позивачкою ОСОБА_3 та представником сільської ради без будь-яких застережень (а.с. 48-50).
Підстави для задоволення апеляційної скарги в частині вимоги закрити провадження у справі відсутні. Відповідно до приписів п.1 ч. 1 ст. 17 КАС України в редакції, що була чинною на час розгляду даної справи, в порядку адміністративного судочинства розглядаються спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності. По даній справі пред'явлено позов про визнання недійсним державних актів на право приватної власності на земельні ділянки, видані фізичним особам. Тобто, виник спір, про право цивільне, який виник із земельних відносин, а тому він підлягає розгляду відповідно до положень п.1 ч.1 ст. 15 ЦПК України, в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 п.п. 2, 3 , 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_6 ОСОБА_7 задовольнити частково.
Рішення Бобровицького районного суду від 25 червня 2010 року скасувати.
У позові ОСОБА_3 до територіальної громади в особі Новобиківської сільської ради і ОСОБА_4 про визнання недійсними державних актів на право власності на землю відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: