Справа № 22ц-3863 Головуючий у 1 інст. - Гордієць Л.В.
Доповідач - Хромець Н.С.
14 вересня 2010 року апеляційний суд Чернігівської області у складі:
Головуючого - судді Хромець Н.С.
Суддів - Горобець Т.В., Острянського В.І.
При секретарі - Вареник О.М.
З участю позивача ОСОБА_1, її представника адвоката ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, його представника адвоката ОСОБА_4
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_3 на рішення Ніжинського міськрайонного суду від 05 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про вселення і відшкодування моральної шкоди,
У травні 20010 року ОСОБА_1 заявила позов про вселення її разом з неповнолітньою донькою ОСОБА_5 у квартиру АДРЕСА_1 В обґрунтування заявлених вимог позивач посилалась на те, що вона і дитина, як члени сім'ї відповідача, мають право користуватись квартирою, яка по праву власності належить відповідачеві, але останній замінив замок у вхідних дверях і не впускає до житлового приміщення, фактично позбавивши позивача і дитину житла. Одночасно позивач просила стягнути з відповідача на її користь 500 грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної неправомірною поведінкою відповідача.
Відповідач не визнавав позов, пояснивши, що позивач добровільно разом з дитиною залишила його квартиру, вона має по праву власності частину квартири у м. Ніжині де і мешкає зараз, ніяких перешкод він не створював і вважає, що між сторонами складись такі неприязні стосунки, що проживання в одній квартирі негативно вплине на психологічний стан дитини.
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 05 липня 2010 року позов задоволений частково. Суд вирішив вселити ОСОБА_6 і неповнолітню ОСОБА_7 у квартиру, зобов'язав відповідача не перешкоджати у користуванні квартирою цим особам, а у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди відмовив.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_6 просить рішення місцевого суду змінити і стягнути з відповідача на її користь компенсацію за моральну шкоду в сумі 5000 грн. Позивач вважає рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову про відшкодування моральної шкоди незаконним і вказує, що судом встановлені неправомірні дії відповідача, які принижували її честь і гідність, призвели до вимушених змін у її житті, а тому згідно з нормами ст. 23 ЦК України вона має право на відшкодування моральної шкоди. Апелянт вважає, що вона довела факт заподіяння моральної шкоди у суді, оскільки були надані докази, передбачені ст. 57 ЦПК України: пояснення її та її представника, показання свідків.
Відповідач ОСОБА_3 у своїй апеляційній скарзі просить рішення Ніжинського міськрайонного суду скасувати в частині задоволених позовних вимог і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_6 у задоволенні позову. На думку апелянта, рішення суду не узгоджується з правилом ч.1 ст. 405 ЦК України, оскільки суд зобов'язав його не чинити перешкод у користуванні квартирою в цілому, а зазначена вище норма закону передбачає, що житлове приміщення, яке мають право займати члени сім'ї власника, визначає власник. Крім того, відповідач вважає, що судом не взяті до уваги норми національного та міжнародного права, покликані захищати права та інтереси дитини, оскільки маючи належні докази щодо наявності житла на праві власності у обох сторін та дані про вкрай неприязні стосунки між сторонами по справі, що створює несприятливу психологічну атмосферу для дитини, суд вирішив вселити дитину у спірну квартиру.
Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 слід відхилити, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 - задовольнити частково, скасувавши рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання відповідача не перешкоджати ОСОБА_1 і неповнолітній ОСОБА_5 у користуванні квартирою з підстав, передбачених п. 4 ст. 309 ЦПК України.
Задовольняючи вимоги ОСОБА_1 про вселення у квартиру, яка належить її колишньому чоловікові (шлюб розірвано рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 28 травня 2010 року), суд виходив з того, що згідно з чинними нормами Житлового Кодексу України та ч.1 ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житлового приміщення, у тому числі колишні, мають право на користування цим приміщенням. Такі висновки суду відповідають вимогам закону і в цій частині рішення суду не може бути скасоване з підстав. Які зазначені в апеляційній скарзі відповідача. Суд не може визнати встановленим те, що відповідачка добровільно виселилась із квартири, оскільки сторони не заперечують наявності між ними неприязних стосунків також факту заміни відповідачем замка у вхідних дверях.
Проте, доводи відповідача щодо порушення судом норм абзацу другого ч. 1 ст. 405 ЦК України, є обґрунтованими і рішення суду в частині зобов'язання відповідача не перешкоджати позивачці разом з дитиною в користуванні квартирою в цілому не можна визнати законним. Стосовно права членів сім'ї власника помешкання на користування ним чинним є правило названої вище норми ЦК України, що передбачає визначення власником житлових приміщень, які вправі займати члени сім'ї. Застосування норм Житлового кодексу до правовідносин між членами сім'ї власника і власником не виключається, але переважно перед нормами ЖК України підлягають застосуванню норми глави 32 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги позивача щодо незаконності рішення суду в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди не дають підстав для її задоволення. Відмовляючи у задоволенні цієї частини позовних вимог, суд обґрунтовано послався на відсутність доказів про завдання позивачці моральної шкоди з боку відповідача. З наявних у справі матеріалів, зокрема пояснень працівникам міліції, які містяться у матеріалах перевірок заяв обох сторін № 607, 640,1150, встановлено, що позивачка залишила спірну квартиру тимчасово у той час, коли відповідач був відсутній, належних і безспірних доказів щодо впливу дій відповідача на здоров'я як позивача так і дитини у справі немає, рівно як і про вимушеність змін у житті, зниження престижу серед сусідів. Порушене цивільне право, на що посилається позивач в апеляційній скарзі, відновлене рішенням суду.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ч. 1 п. 4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, ст. 405 ЦК України , апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Ніжинського міськрайонного суду від 05 липня 2010 року в частині зобов'язання ОСОБА_3 не чинити перешкод в користуванні квартирою АДРЕСА_2 ОСОБА_6 та неповнолітній ОСОБА_5 скасувати і відмовити в цій частині позовних вимог.
В іншій частині рішення Ніжинського міськрайонного суду від 05 липня 2010 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: Судді: