Справа № 22ц-3657/2010 Головуючий у першій інстанції Коверзнев В.О.
Категорія - цивільна Доповідач - Ішутко В.М.
14 вересня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді КВАЧА М.О.
суддів: ІШУТКО В.М., ЛАКІЗИ Г.П.
при секретарі ЗІНЬКОВЕЦЬ О.О.
за участю: ОСОБА_5, адвоката ОСОБА_6, ОСОБА_7
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_5 про визнання права власності на частку у спільному майні подружжя,
В лютому 2010 року ОСОБА_8 звернувся з позовом до ОСОБА_5 про визнання за ним права власності на Ѕ частину у спільному майні подружжя, яке було придбано ними під час спільного проживання з відповідачкою: приміщення магазину площею 68, 9 кв.м. по АДРЕСА_2 квартири АДРЕСА_1; автомобіля HONDA CR- V, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1; автомобіля HYUNDAI I 10, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2.
Оскаржуваним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 липня 2010 року позовні вимоги задоволенні частково. Визнано за ОСОБА_8 та ОСОБА_5 право власності на Ѕ частину на приміщення магазину непродовольчих товарів загальною площею 68, 9 кв.м., розташованого в АДРЕСА_2 автомобіля HONDA CR- V, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1; автомобіля HYUNDAI I 10, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким визнати за нею право власності на приміщення магазину непродовольчих товарів загальною площею 68, 9 кв.м., розташованого в будинку АДРЕСА_2 та автомобіль HYUNDAI I 10, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2., а за ОСОБА_8 право власності на квартиру АДРЕСА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що суд розглянув справу у її відсутність, хоча вона заявляла клопотання про відкладення слухання справи у зв'язку з її хворобою, що позбавило її надати суду докази про необхідність саме такого вирішення спору.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не були враховані обставини, що мають значення для справи, а саме те, що неповнолітня дитина проживає разом з нею, сім'я фактично розпалась, єдиним доходом є отримання плати за здачу приміщення площею 68, 9 кв.м. в оренду, позивач отримує пенсію і має ще дохід.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині визнання права власності на приміщення магазину непродовольчих товарів загальною площею 68,9 кв.м., розташованого в будинку АДРЕСА_2 за ОСОБА_8 та ОСОБА_5 по Ѕ частині за кожним - скасуванню, виходячи з наступного.
Визнаючи за ОСОБА_8 та ОСОБА_5 право власності на Ѕ частину приміщення магазину непродовольчих товарів загальною площею 68, 9 кв.м., розташованого в будинку АДРЕСА_2, суд першої інстанції виходив з того, що майно було набуто під час шлюбу і воно належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності.
Проте, з таким висновком суду не може погодитись апеляційний суд з таких підстав.
З приєднаних до апеляційної скарги договорів оренди нежитлового приміщення та свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця вбачається, що відповідачка ОСОБА_5 є суб'єктом підприємницької діяльності з видом діяльності - здавання в оренду власного нерухомого майна. Зазначене свідоцтво видане 01.03.2010 року, тобто, до ухвалення судом рішення. Відхиливши клопотання про відкладення справи та розглянувши справу у відсутність відповідачки, суд ухвалив рішення без урахування зазначених доказів при цьому допустив порушення норм матеріального права, яке стосується поділу майна подружжя, а саме, відповідно до положень статей 57, 61 СК, статті 52 ЦК України майно приватного підприємства чи фізичної особи - підприємця не може бути об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Інший з подружжя має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності ( постанова Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя”).
Таким чином, оскільки нежитлове приміщення не підлягає поділу, воно повинно бути виключено з переліку майна, що придбано під час шлюбу.
В іншій частині рішення суду не підлягає скасуванню, оскільки визнавши право власності на Ѕ частину майна за кожним з подружжям на автомобілі HONDA CR- V, 2007 року випуску та HYUNDAI I 10, 2008 року випуску, суд обґрунтовано керувався нормами ст.ст. 60 та 70 СК України, а тому воно повинно бути залишено без зміни.
Відмовляючи в задоволенні позову про визнання права власності на Ѕ частину квартири №116 по вул.. Д.Ібарурі в м. Чернігові, суд обґрунтовано виходив з того, що сторони вже є її співвласниками в рівних частинах на підставі свідоцтва про право власності на житло від 05.11.1998 року, тобто, кожний із сторін має право на Ѕ частину зазначеної квартири. У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги про необхідність визнання за позивачем права власності на всю квартиру є безпідставними.
Керуючись ст. 60 СК України ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316, 317, 319ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 липня 2010 року в частині визнання права власності на приміщення магазину непродовольчих товарів загальною площею 68,9 кв.м., розташованого в будинку АДРЕСА_2 за ОСОБА_8 та ОСОБА_5 по Ѕ частині за кожним - скасувати, відмовивши в цій частині позову.
В іншій частині рішення суду залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий Судді: