Справа № 22ц- 4351/2010р. Головуючий у 1 інстанції - БІЛОКУР В.І.
Категорія - цивільна Доповідач - ДЕМЧЕНКО Л.М.
10 вересня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді БОЙКО О.В.,
суддів: ДЕМЧЕНКО Л.М., ЛАЗОРЕНКА М.І.,
при секретарі: КОСТЮК Ю.Г.,
за участю: Відповідача ОСОБА_5,його представника ОСОБА_6, представника позивача ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_9 до ПАТ „Страхова компанія „Провідна”, ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
В апеляційній скарзі ОСОБА_8 просить скасувати рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 червня 2010 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Оскаржуваним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 червня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_9 задоволено частково, стягнуто з ПАТ „СК „Провідна” на її користь 788 грн. 57 коп. на відшкодування матеріального збитку та судові витрати ( 295 грн. за експертно-товарознавчі дослідження пошкодження транспортного засобу, 62 грн. витрат по сплаті судового збору та інформаційно-технічного забезпечення) всього на суму 1145 грн., стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 2363 грн. 88 коп. на відшкодування матеріального збитку (втрата товарної вартості), 300 грн. у відшкодування моральної шкоди та судові витрати, а в задоволенні решти позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем автомобіль був придбаний шляхом укладення кредитного-заставного договору із ЗАТ КБ „ПриватБанк”, відповідно до п. 10.1 якого позичальник не мав права передавати іншій особі право управлінням даного автомобіля (предмета застави) і вказує, що було достовірно встановлено, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди автомобілем управляв ОСОБА_10 за дорученням, що, на думку апелянта, є подією Дефолту і тягне за собою наслідки, передбачені п. 12.2. Договору.
Також апелянт зазначає, що позивачем укладений договір страхування із ЗАТ „Інгосстрах”, в день укладення кредитно - заставного договору з ЗАТ КБ „ Приватбанк”, а тому апелянт вважає, що позивачка не мала права звертатись з вимогою про відшкодування збитків, завданих дорожньо-транспортною пригодою, оскільки таке право, згідно п. 3 договору страхування, належить Вигодонабувачу у випадку непогашення кредиту, що є порушення судом ст. 311 ЦПК України і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Крім того, апелянт вказує на те, що судом були залишені поза увагою пояснення представника позивача ОСОБА_7 про те, що автомобіль мав пошкодження до дорожньо-транспортної пригоди, про що вказується страхувальником в заяві про укладення Договору страхування наземного транспортного засобу і вважає, що всупереч ОСОБА_3 товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів від 24.07.2009 року № 1335/1159 була нарахована втрата товарного виду транспортного засобу.
Одним із доводів апеляційної скарги є те, що всупереч вимогам ст. 215 ЦПК України, суд першої інстанції в своєму рішенні не навів його пояснень, а також наданих доказів для обґрунтування своїх мотивів і закон, на підставі якого були відхилені його фактичні заперечення.
06 вересня 2010 року ПАТ „СК „Провідна” звернулась із заявою в порядку ст. 299 ЦПК України, відповідно до якої вона приєднується до апеляційної скарги ОСОБА_8, в якій просить скасувати рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 червня 2010 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_9 просить відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_8, а рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 червня 2010 року - залишити без змін.
В засіданні апеляційного суду відповідач та його представник просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати, направивши справу на новий розгляд.
Представник позивача просив рішення місцевого суду залишити без змін.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_9, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було надано достатньо доказів на підтвердження завданої йому матеріальної шкоди, та виходячи з принципів розумності і справедливості стягнув моральну шкоду, врахувавши положення ст. 1167 ЦК України.
По справі встановлено, 19 жовтня 2009 року в м. Прилуки сталася дорожньо-транспортна пригода з участю автомобіля „Шеврове-Авео”, д.н.з. НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_10, належить на праві власності ОСОБА_9, та автомобіля „Фольксваген”, д.н.з. НОМЕР_2, який належить ОСОБА_8
Постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19.11.2009 року та постановою апеляційного суду Чернігівської області від 18.12.2009 року ОСОБА_8 визнано винним у порушенні п.п. 10.1, 10.3 ПДР України і притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП України.
Відносно ОСОБА_10 протокол про адміністративне правопорушення не складався.
З матеріалів справи також вбачається, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_8 на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди була забезпечена Полісом № ВВ 6962491 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в ЗАТ „СК „Провідна”.
Згідно п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Як вбачається з висновку судової автотоварознавчої експертизи № 610-612ц від 18 травня 2010 року, вартість відновлювального ремонту складає 4554 грн. 54 коп., проте ВАТ СК „Провідна” була сплачена частина вартості відновлювального ремонту в сумі 3765 грн. 97 коп., а тому суд першої інстанції обгрунтовано стягнув з відповідача різницю вартості відновлювального ремонту в сумі 788 грн. 57 коп.
Відповідно до ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове майно, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до положень ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Визначаючи розмір заподіяної матеріальної шкоди, суд обґрунтовано виходив з висновку спеціаліста, згідно з яким величина втрати товарної вартості пошкодженого автомобіля позивача складає 2363 грн. 88 коп. відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи № 610-612ц від 18 травня 2010 року, та враховуючи ст. 32 Закону України „ Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” обґрунтовано стягнув зазначену суму з відповідача ОСОБА_8
Доводи апеляційної скарги щодо порушення позивачкою п.10.1 кредитно-заставного договору, не можуть бути взяті до уваги, оскільки враховуючи положення п.п. 10.1.9., 10.1.10 Договору, позивачем не укладались жодні правочини про передачу автомобіля в оренду, лізинг, позичку та інші правочини про передачу його третім особам та не передавалось право розпорядження транспортним засобом, а тільки право керування, яке зазначеними положеннями не обмежене.
Не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції доводи апеляційної скарги про те, що автомобіль мав пошкодження до дорожньо-транспортної пригоди, про що вказувалось страхувальником в заяві про укладення Договору страхування наземного транспортного засобу, та підтверджено показами представника позивача в судовому засіданні, оскільки в судовому засіданні апеляційного суду представник позивача зазначив, що відповідач не вірно інтерпретував його слова, оскільки він зазначав, що були деякі пошкодження з правої сторони автомобіля, які виникли після дорожньо-транспортної пригоди і просив не враховувати зазначені пошкодження при визначенні розміру матеріального збитку. Крім того, апеляційний суд не може взяти до уваги заяву про укладення договору страхування наземного транспорту, в якій зазначено, що транспортний засіб має пошкодження на момент укладення договору, оскільки в бланку типової форми заяви, особисто страхувальником не зазначені, які пошкодження має транспортний засіб на момент укладення договору страхування.
Крім того, апеляційний суд не може взяти до уваги доводи апеляційної скарги щодо того, що суд не навів його пояснень, а також наданих доказів для обґрунтування своїх мотивів і закон, на підставі якого були відхилені його фактичні заперечення, оскільки як вбачається з тексту рішення суду першої інстанції в ньому зазначені позиції представника позивача - адвоката ОСОБА_7, відповідача ОСОБА_8 та його представника - адвоката ОСОБА_6, а також суд першої інстанції в своєму рішення посилається на норми як загального, так спеціального законодавства про відшкодування шкоди, зокрема на норми Цивільного кодексу України та Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.
Твердження апелянта про те, що ухваленим рішенням порушені права та обов'язки Приватбанку, як вигодонабувача, який не залучений до участі в справі, а тому справа підлягає направленню на новий розгляд, також не заслуговують на уваги, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону.
Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини між сторонами і їм дана вірна юридична оцінка.
Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 - відхилити.
Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 червня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді :