Справа № 22ц-4336/2010 Головуючий у 1 інстанції - Деркач О.Г.
Категорія - цивільна Доповідач - Демченко Л.М.
08 вересня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді БОЙКО О.В.,
суддів: ДЕМЧЕНКО Л.М., РЕДЬКИ А.Г.,
при секретарі
з участю: Костюк Ю.Г.,
Представника відповідача Барила О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк”, ОСОБА_7 про визнання недійсною третейської угоди, скасування рішення третейського суду,
третя особа яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Ново заводський відділ Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції,
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13 липня 2010 року і винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи.
Оскаржуваним рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13 липня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, всупереч положенням Закону України „Про третейські суди” інформація щодо суддів третейського суду працівниками банку при укладанні договору поруки надана не була і зазначає, що в укладеному третейському застереженні передбачено, що розгляд будь-яких суперечок між сторонами розглядається третейським судом у відповідності до його Регламенту, призначення конкретного судді сторони доручають голові третейського суду і вважає, що дане положення суперечить ч. 1 ст. 14 вищезазначеного Закону. Крім того, зазначає, що порядок призначення третейського судді, викладений в третейській угоді, суперечить вимогам Закону.
Також апелянт зазначає, що в третейській угоді міститься лише посилання на Регламент постійно діючого третейського суду, але він не розглядався невід'ємною частиною до оскаржуваної третейської угоди, не додавався до неї та до відома їй не доводився всупереч положенням ч. 2 ст. 12 Закону.
Крім того, апелянт вказує, що при укладенні договору поруки від 17 грудня 2007 року вона не усвідомлювала змісту третейського застереження, оскільки не має правової освіти, а тому незрозумілі для неї наслідки розгляду спору третейським судом та обсяг при цьому її прав та обов'язків. Тому вважає, що є всі підстави для визнання його недійсним на підставі ст. 229 ЦК України. А висновок суду, викладений з цього приводу в оскаржуваному рішенні не відповідає обставинам справи та вимогам матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що між ЗАТ „Альфа-Банк” та ОСОБА_7 був укладений кредитний договір, а 17.12.2007 року з ОСОБА_6 був укладений договір поруки, відповідно до умов якого остання на добровільних засадах взяла на себе зобов'язання відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_7, які виникають з умов кредитного договору.
Пунктом 4.4. Договору передбачено третейське застереження, а саме судовий захист прав та за законних інтересів, які сторони мають у зв'язку з цим договором, підлягають остаточному вирішенню у Постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській громадській організації „Всеукраїнський фінансовий союз” у відповідності до його Регламенту.
Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Всеукраїнський фінансовий союз” від 27.10.2008 року позовні вимоги ПАТ „Альфа-Банк” до ОСОБА_7, ОСОБА_6 задоволено, стягнуто з ОСОБА_7, ОСОБА_6 солідарно на користь ПАТ „Альфа-Банк” заборгованість за кредитним договором у сумі 21819 грн. 20 коп., стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ „Альфа-Банк” пеню за договором поруки у розмірі 1577 грн. 42 коп., а також стягнуто судові витрати.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, щодо визнання третейської угоди недійсною суд першої інстанції виходив з того, що третейська угода у формі третейського застереження відповідає вимогам Закону України „Про третейські суди” та загальним вимогам, визначених цивільним законодавством. Враховуючи те, що третейська угода залишається чинною судом відмовлено і в задоволенні позовних вимог про скасування рішення третейського суду.
З такими висновками суду погоджується і апеляційний суд, оскільки вони підтверджені матеріалами справи та відповідають вимогам закону.
Ст. 12 Закону України „ Про третейські суди” передбачені підстави при яких третейська угода визнається недійсною. Такі підстави не знайшли свого підтвердження при розгляді справи, а посилання позивачки на те, що вона не ознайомлена з регламентом третейського суду не заслуговують на увагу, оскільки, законом не вимагається окремо засвідчувати ознайомлення з ним.
Підписуючи договір поруки, в якому зазначена третейська угода у вигляді третейського застереження сторони засвідчили своїм підписом погодження з усіма умовами викладеними в договорі.
Посилання позивачки на не усвідомлення нею змісту третейського застереження в момент укладення договору поруки та наполягання на наявності підстав для визнання його недійсним на підставі ст. 229 ЦК України не можуть бути враховані судом, оскільки вона на підтвердження своїх вимог не довела, відповідно до вимог чинного законодавства, що при укладенні договору дійсно мала місце помилка, а також, те що вона має істотне значення. Крім того в п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року „ Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” зазначено, що помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Враховуючи те, що відсутні підстави для визнання третейської угоди не дійсною, то відсутні і підстави, передбачені ч. 3 ст. 51 Закону України „ Про третейські суду” для скасування рішення третейського суду.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.
Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: