Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
(додаткове)
27.07.2023м. ХарківСправа № 922/1689/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Пономаренко Т.О.
розглянувши клопотання (вх.№18583 від 17.07.2023) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" про стягнення судових витрат по справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" (61002, місто Харків, вулиця Чернишевська, 66; код ЄДРПОУ: 39820081)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавахліб-3" (36008, Полтавська обл., місто Полтава, вулиця Комарова, будинок 10-А; код ЄДРПОУ: 38667449)
про стягнення заборгованості
без виклику учасників справи
27.04.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавахліб-3", в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавахліб-3" грошові кошти в загальному розмірі 124 553,30 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором поставки №БПР170122 від 17.01.2022, з яких 37 854,97 грн. інфляційних збитків, 72 160,98 грн. пені, 4 973,95 грн. 3% річних та 9 563,40 грн. штрафу, а також просить суд розподілити судові витрати.
Також позивач в позовній заяві просив суд вирішити питання про розподіл витрат на правову допомогу.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 07.07.2023 позовні Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавахліб-3" про стягнення заборгованості задоволено частково. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавахліб-3" про зменшення розміру інфляційних втрат, 3% річних, пені та штрафу задоволено частково. Зменшено розмір пені та штрафу на 30%. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавахліб-3" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" інфляційні збитки у розмірі 37 854,97 коп., 3 % річних у розмірі 4 669,33 грн., пеню у розмірі 43 050,04 грн., штраф у розмірі 6 694,38 ГРН., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 958,16 грн.
Також надано позивачу строк протягом п'яти днів з дня отримання рішення (враховуючи розгляд цієї справи у спрощеному провадженні) для надання до суду доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу.
17.07.2023 через кабінет Електронного Суду від представника позивача надійшло клопотання (вх.№18583 від 17.07.2023) про стягнення судових витрат.
24.07.2023 через кабінет Електронного Суду від представника відповідача надійшло клопотання (вх.№19240 від 24.07.2023) про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
В клопотанні представник відповідача зазначив, що позивачем не надано доказів того, що заява подана з дотриманням строків, встановлених ГПК України. Натомість з електронної справи вбачається, що позовна заява подана через підсистему «Електронний суд». Тобто з моменту подання позовної заяви позивач отримав доступ до матеріалів справи в електронному вигляді. Згідно з даними підсистеми «Електронний суд» рішення у даній справі розміщено в підсистемі «Електронний суд» 07.07.2023, тобто з 07.07.2023 позивач вважається таким, що отримав копію рішення у даній справі незалежно від того, коли він отримав копію рішення суду, направлену в паперовому вигляді судом. Таким чином, заявник подав заяву з пропуском строків, встановлених ГПК України, у зв'язку з чим в задоволенні заяви просить відмовити повністю.
Розглянувши клопотання представника відповідача про відмову в задоволенні клопотання представника позивача про стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Як уже було зазначено судом, рішенням суду від 07.07.2023 надано позивачу строк протягом п'яти днів з дня отримання цього рішення (враховуючи розгляд цієї справи у спрощеному провадженні) для надання до суду доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з положеннями ч.7 ст.6 Господарського процесуального кодексу України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу та довідками про доставку електронного листа.
Суд констатує, що згідно інформації з КП Діловодство спеціалізованого суду представник позивача зареєстрований в системі "Електронний Суд".
Система "Електронний суд" забезпечує обмін процесуальними документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, органами та установами системи правосуддя, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу. Водночас, функціонал системи "Електронний суд" передбачає механізм автоматичного оповіщення користувачів про надходження до Електронного кабінету процесуальних документів, зміни стану розгляду судової справи чи про надходження інших документів у справі, шляхом надсилання відповідного повідомлення на вказану користувачем адресу електронної пошти.
Частиною 2 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Згідно довідки про доставку електронного листа рішення суду від 07.07.2023 по справі № 922/1689/23 було надіслано одержувачу - ОСОБА_1 в його Електронний кабінет. Документ доставлено до Електронного кабінету: 12.07.2023 об 10:46.
Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (ст.113 ГПК України).
Статтею 116 Господарського процесуального кодексу України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відтак, останнім днем для надання до суду доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу є 17.07.2023.
З огляду на зазначене, клопотання представника позивача про стягнення судових витрат подане в строк, встановлений судом.
Відповідно до ч.3. ст.244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Розглянувши клопотання (вх.№18583 від 17.07.2023) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" про стягнення судових витрат, суд приходить до висновку про його часткове задоволення з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач разом з позовною заявою надав попередній розрахунок судових витрат на загальну суму 46 900,00 грн.
В клопотанні про розподіл судових витрат представник позивача просить суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у загальному розмірі 46 900,00 грн.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, як зазначено у частині 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частинами 2, 3 статті 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Також, суд зазначає, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а також розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відносно обґрунтованості розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу та його (розміру) пропорційності предмету спору, суд приймає до уваги, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015р., п.п.34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009р., п.80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006р., п.88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004р. та п.268 рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Враховуючи вищевикладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Аналогічна правова позиція також викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.
Відповідач в клопотанні про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу зазначає про закінчення строку дії договору про надання правової допомоги, укладеного між позивачем та його представником.
Дослідивши матеріали справи суд констатує, що правовідносини між позивачем та Адвокатським об'єднанням "ЛОУ УОЛВС" в особі голови - адвоката Крайза Олександра Ігоровича на момент розгляду справи Господарським судом Харківської області підтверджуються договором про надання правової допомоги №2/ТБ від 04.05.2020, додатковими угодами до нього від 30.06.2021, 30.06.2022, 30.06.2023 та ордером серії АХ №1100797 від 20.08.2022. Вказані правочини є дійсними та були укладені у відповідності до вимог чинного законодавства України.
На підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 46 900,00 грн. представник позивача надав суду додаткову угоду б/н від 20.04.2023 до договору про надання правової допомоги №2/ТБ від 04.05.2020 та акт приймання-передачі наданих послуг від 13.07.2023.
Суд також враховує позицію Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладену в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, де зазначено, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати: консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо.
Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.
Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, з означених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
За змістом пункту 4 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до частин третьої, четвертої та шостої статті 28 Правил адвокатської етики розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
У своїх рішеннях у справах "Баришевський проти України" від 26.02.2015 p., "Гімадуліна та інші проти України" від 10.12.2009 р., "Двойних проти України" від 12.10.2006 p., "Меріт проти України" від 30.03.2004 p., "East/West Jinnee Limited" проти України" від 23.01.2014 p. ЄСПЛ указував, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.
Сформована практика Європейського суду з прав людини заснована на тому, що заявник має право на відшкодування витрат в розмірі, який був необхідний та розумний і дійсно понесений. Зокрема, у справі "Неймайстер проти Австрії" було вирішено, що витрати на правову допомогу присуджуються в тому випадку, якщо вони були здійснені фактично, були необхідними і розумними в кількісному відношенні (пункт 43 рішення "Неймайстер проти Австрії").
Водночас, відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною 4 цієї статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
- складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
- часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
- обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
- ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Представник відповідача, не погоджуючись з розміром витрат на оплату послуг адвоката позивача, надав клопотанням про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 2 000,00 грн.
В обґрунтування клопотання представник відповідача зазначив, що розмір заявлених витрат на правову допомогу в сумі 46 900,00 грн. не відповідає критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і не співмірні з виконаною роботою у суді першої інстанції, отже, їх розмір є необґрунтованим.
Водночас, представник відповідача зазначив, що на підтвердження правничої допомоги Адвокатським об'єднанням надається лише акт приймання-передачі наданих послуг від 13.07.2023, проте ВС КЦС у постанові від 23.11.2020 у справі №638/7748/18 зазначає, що неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу за кожним із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги, позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.
Тому, представник відповідача вважає, що сума за складання позовної заяви та відповіді на відзив в розмірі місячної мінімальної заробітної плати є неспівмірною зі складністю даної справи, нерозумною та несправедливою, оскільки відповідна справа є досить нескладною та не потребує особливої, тривалої підготовки. Позовна заява у цій справі є досить стандартною і не потребує значних затрат часу для її підготовки, а є типовою для представника позивача, про що свідчать дані Єдиного судового реєстру. Відповідь на відзив також не є складною не потребує якихось значних затрат, юридичної кваліфікації правовідносин чи виконання великого обсягу робіт.
Крім того, на переконання представника відповідача, консультування, яке відображено в акті, не має відношення до наданих послуг в розрізі судової справи.
Суд констатує, що в наданому представником позивача акті приймання-передачі наданих послуг від 13.07.2023 визначено вид послуги, кількість затрачених годин, коефіцієнт та загальна вартість. А отже фактично, детальний опис робіт викладено позивачем в наданому акті приймання-передачі наданих послуг від 13.07.2023.
Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі ВС від 23 листопада 2020 року у справі №638/7748/18, про те, що інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатися тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат часу по кожному з видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
За висновком Великої Палати Верховного Суду випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (постанова ВП ВС від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21).
Відтак, надані представником позивача документи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 46 900,00 грн.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Керуючись приписами ст.129 ГПК України, позивачем підтверджено правовий статус представника - адвоката, надано докази виконання робіт на загальну суму у розмірі 46 900,00 грн.
Пунктом 3 частини 4 статті 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, оскільки рішенням Господарського суду Харківської області від 07.07.2023 позов задоволено частково, з урахуванням вимог п.3 ч.4 ст.129 ГПК України сума судових витрат складає 42 770,97 грн. (пропорційно задоволених позовних вимог без врахування зменшення розміру штрафних санкцій, зважаючи на те, що відповідні вимоги обґрунтовані, однак, суд скористався правом зменшити розмір неустойки (штрафу, пені)).
Згідно Акту приймання-передачі наданих послуг від 13.07.2023, адвокатом було надано позивачу послуги з складання позовної заяви, відповіді на відзив та пояснень у справі №922/1689/23, на які затрачено 5 годин 20 хвилин на загальну суму 35 730,00 грн., а також надання консультацій з/без вивчення документів на які було затрачено 1 годину 40 хвилин на суму 11 170,00 грн.
Суд констатує, що ніяких пояснень позивача матеріали справи №922/1689/23 не містять.
Водночас, суд частково погоджується з позицією відповідача та зазначає, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, які виникають у зв'язку із несвоєчасним виконанням договору поставки.
Так, предметом дослідження за позовною заявою є договір поставки, специфікації, видаткові і товарно-транспортні накладні та платіжні доручення. Зазначені матеріали для кваліфікованого юриста не потребують багато часу для їх дослідження.
При цьому, зобов'язання за спірним договором відповідачем було виконано, але несвоєчасно. Відтак предметом стягнення у цій справі є інфляційні втрати, 3 % річних, пеня та штраф за несвоєчасне виконання договору поставки, практика щодо нарахування яких є сталою.
Крім того, спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
Також, суд враховує подання представником позивача позовної заяви з недоліками, які стали підставою для залишення позовної заяви без руху, та арифметично невірне розрахування представником позивача інфляційних втрат, 3% річних та пені, що було встановлено рішенням суду від 07.07.2023.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, їх дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, беручи до уваги клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правової допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, суд вважає за доцільне клопотання представника позивача щодо вирішення питання про розподіл судових витрат задовольнити частково, а саме у розмірі 21 385,49 грн.
Аналізуючи судову практику, на яку посилається відповідач, суд зазначає, що кожен правовий висновок Верховного Суду було оцінено на релевантність в аспекті подібності до правовідносин, що склалися між учасниками цього спору і застосовано судом при прийнятті додаткового рішення у цій справі. Проте, виходячи з завдань господарського судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні спорів, а не доведенні чи роз'ясненні учасникам провадження змісту постанов суду касаційної інстанції, оцінці правильності розуміння ними висновків суду за результатами розгляду касаційної скарги, враховуючи, що судом була надана відповідь на основні аргументи з розгляду питання розподілу правової допомоги між сторонами та заперечень щодо нього, суд вважає за недоцільне наводити у судовому рішенні аналіз всієї практики касаційних судів, на яку посилалися сторони.
Керуючись статтями 123,126,129, 237, 238, 244 Господарського процесуального кодексу України, су
Клопотання (вх.№18583 від 17.07.2023) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" про стягнення судових витрат - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавахліб-3" (36008, Полтавська обл., місто Полтава, вулиця Комарова, будинок 10-А; код ЄДРПОУ: 38667449) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" (61002, місто Харків, вулиця Чернишевська, 66; код ЄДРПОУ: 39820081) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 21 385 (двадцять одна тисяча триста вісімдесят п'ять) грн. 49 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст додаткового рішення складено 27.07.2023.
Суддя Т.О. Пономаренко