Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"28" липня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2123/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Інституту проблем машинобудування ім. А. М. Підгорного Національної академії наук України (61046, м. Харків, вул. Пожарського, буд. 2/10)
до Фізичної особи-підприємця Волкова Геннадія Миколайовича ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 88604,98 грн.
без виклику учасників справи
Позивач, Інститут проблем машинобудування ім. А. М. Підгорного Національної академії наук України звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - фізичної особи-підприємця Волкова Геннадія Миколайовича про стягнення 88604,98 грн., з яких: заборгованість з орендної плати у розмірі 4138,23 грн. за жовтень-грудень 2022 року, заборгованість по відшкодуванню витрат балансоутримувача орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю у розмірі 84466,75 грн. з березня по грудень 2022 року та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684,00 грн.
Позовна заява обґрунтована неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов'язань за договором оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України №5-18/а від 01.02.2018 та договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю №389-К від 30.10.2020 в частині сплати орендної плати та витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.05.2023 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.
Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заяв або клопотань, відповідно до статті 80 ГПК України на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України.
Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом. При цьому, суд зазначає, що копію ухвали господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 29.05.2023, яку було надіслано на належну адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та яка підтверджена відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, було повернуто на адресу суду без доказів вручення адресату з довідкою відділення оператора поштового зв'язку Ф.20, в якій значиться причина повернення "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Пунктами 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Разом з тим, суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному разі суду.
Аналогічний правовий висновок знайшов своє змістовне відображення у численних постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №908/3468/13, від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 тощо.
Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвала господарського суду Харківської області від 29.05.2023 по справі №922/2123/23 була оприлюднена в електронному вигляді в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.
Отже, матеріали справи свідчать про те, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Відтак, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позовну заяву, справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.
Положеннями частини 4 статті 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
01.02.2018 між Державним підприємством "Дослідне виробництво Інституту проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного Національної академії наук України" (надалі - орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Волковим Геннадієм Миколайовичем (надалі - орендар) було укладено договір оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України №5-18/а (надалі - договір).
Відповідно до умов пункту 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно - нежитлові приміщення із двох кімнат (к. №1-15, 1-16) загальною площею 49,9 кв.м., розміщене за адресою: 61068, м. Харків, пров. Механічний, буд. 4, на першому поверсі одноповерхової прибудови адміністративно-виробничої будівлі, що перебуває на балансі ДП "ДВ ІП Маш ім. А.М. Підгорного НАН України", вартість якого згідно з висновком про вартість майна від "03" листопада 2017 р. становить за незалежною оцінкою станом на "03" листопада 2017 р. - 110200 грн.
Пунктом 1.2. договору передбачено, що майно передається в оренду з метою використання під виготовлення текстильних виробів.
Відповідно до пункту 2.1. договору орендар вступає у строкове, платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації договору) та акта приймання-передачі майна.
Пунктом 3.1. договору погоджено, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 зі змінами, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку грудень 2017 р. - 1403,69 грн.
Крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю за розрахунками орендодавця: відшкодування податку на землю, відшкодування комунальних платежів, витрати на утримання будинку та прилеглої території, інші витрати за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.
Згідно з пунктом 3.3. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Індекси інфляції розраховуються Державною службою статистики України.
Умовами пункту 3.4. договору погоджено, що орендна плата перераховується орендарем у повному обсязі (незалежно від наслідків своєї господарської діяльності) відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця.
Відповідно до пункту 3.5. договору у разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого або останнього місяців оренди) добова (годинна) у випадку погодинної оплати, орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням (годинам) користування.
Згідно з пунктом 3.7. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь орендодавця відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Відповідно до пункту 5.18 договору орендар зобов'язаний протягом п'яти робочих днів після підписання договору укласти з орендодавцем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.
Умовами пункту 7.1. договору передбачено обов'язок орендодавця передати орендарю в оренду майно згідно з договором за актом приймання-передачі майна, який підписується одночасно з договором, а у разі оренди майна на строк не менше ніж три роки - після державної реєстрації речового права користування (оренди).
Пунктом 8.1. договору визначено, що орендодавець має право контролювати виконання умови договору, наявність, стан, напрями та ефективність використання майна, переданого в оренду за договором, і у разі необхідності вживати відповідних заходів реагування.
Відповідно до Акту приймання-передачі нерухомого майна від 01.02.2018 до договору №5-18/а від 01.02.2018 орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежиле приміщення із двох кімнат (кім. №1-15, 1-16), розташоване на першому поверсі одноповерхової прибудови адміністративно-виробничої будівлі за адресою: 61068, м. Харків, пров. Механічний, буд. 4.
Додатковою угодою №1 від 01.01.2019 до договору №5-18/а від 01.02.2018 погоджено, що орендна плата перераховується орендарем у повному обсязі (незалежно від наслідків своєї господарської діяльності) відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 13 числа поточного місяця. Додаткова угода вступає в силу з 01.01.2019 р.
З матеріалів справи також вбачається, що додатковою угодою від 30.10.2020 до договору №5-18/а від 01.02.2018 сторонами погоджено продовжити строк дії основного договору оренди на 2 роки та викладено пункту 10.1. договору в наступній редакції "цей договір укладено на строк 4 роки 11 міс., та діє з "01" лютого 2018 року до "31" грудня 2022 року включно." Крім того, погоджено встановити розмір орендної плати у відповідно до абз. 3 п. 7 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" - орендна плата за договором, встановлюється на рівні останньої місячної орендної плати, встановленої договором, що продовжується. Поряд з цим, погоджено викласти п. 3.1. договору в наступній редакції "орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року №786 зі змінами, і становить без ПДВ за останній місяць розрахунку вересень 2020 року - 1630,72 грн.
Додатковою угодою про зміну сторони договору оренди №5-18/а від 01.02.2018 погоджено внести зміни до договору оренди та замінено сторону у договорі оренди нерухомого майна від 01 лютого 2018 р. №5-18/а, а саме: замінити орендодавця ДП "Дослідне виробництво Інституту проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного НАН України" на нового орендодавця: Інститут проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного НАН України.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 30.10.2020 між Інститутом проблем машинобудування ім. А. М. Підгорного Національної академії наук України (надалі - балансоутримувач) та фізичною особою-підприємцем Волковим Геннадієм Миколайовичем укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №389-К (надалі - договір про відшкодування витрат).
Умовами пункту 1.1. договору про відшкодування витрат передбачено, що балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт нежитлової будівлі літ. "А-3" (адміністративно-виробнича будівля ДП з підвалом на прибудовами), що знаходиться за адресою: 61068, м. Харків, пров. Механічний, 4, загальною площею 1752,6 кв.м., а також утримання прилеглої території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за договором. Орендар користується нежитловими приміщеннями в нежитловій будівлі "А-3" (адміністративно-виробнича будівля ДП з підвалом на прибудовами), що розміщене в прибудові, а саме кім. №№1-15, 1-16 загальною площею 76 кв.м. (з урахуванням допоміжних площ) вартість яких за незалежною оцінкою станом на 03.11.2017 складає 110200 грн., відповідно до плану розміщення приміщення, що додається до договору оренди. Орендоване приміщення використовується під інше використання майна (виробництво).
Пунктом 2.2., п.п. 2.2.1. договору про відшкодування витрат передбачено, що орендар зобов'язується дотримуватись вимог установлених правил користування будівлею та приміщеннями за договором та договором оренди №5-18/а від 01 лютого 2018 року.
Згідно з пунктом 2.2., п.п. 2.2.6 договору про відшкодування витрат орендар зобов'язується оплачувати балансоутримувачу в повному обсязі передбачені послуги за договором та додатками до нього, послуги балансоутримувача з технічного обслуговування внутрішніх мереж будівлі, прибирання внутрішніх приміщень та прилеглої території, послуги сторожа, послуги з оформлення бухгалтерської та іншої необхідної документації стосовно оренди приміщень та їх експлуатації, на підставі виставлених рахунків включно до дня повернення орендованого майна за актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору оренди від 01 лютого 2018 р. №5-18/а.
Умовами пункту 5.1. договору про відшкодування витрат погоджено, що строк дії договору не може бути більшим, ніж строк дії договору оренди №5-18/а від 01 лютого 2018 р. та додаткових угод до нього.
Додатком № 1 до договору № 387-К сторони узгодили перелік робіт та послуг, пов'язаних з обслуговуванням та утриманням будівель і прилеглої території. Комунальні послуги: електропостачання, теплопостачання, водопостачання, водовідведення. Послуги з утримання будівель та прилеглої території: санітарно-технічне обслуговування, протипожежні заходи, освітлення місць загального користування та прилеглої території, ремонт насосних, електрощитових, трубопроводів, електрокабелів, послуги з ремонту приміщень, будівель, споруд (ремонт даху, підвальних приміщень, фасаду, сходових маршів та інших приміщень будівель, що спільно використовуються, та інше, пов'язане з експлуатацією та утриманням будівель, послуги з технічного обслуговування внутрішніх інженерних мереж будівель, послуги з прибирання внутрішніх приміщень будівель та прилеглої території, послуги сторожа, послуги з оформлення бухгалтерської та іншої необхідної документації стосовно оренді, приміщень та їх експлуатації.
Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому зазначає про належне виконання взятих на себе зобов'язань за договором оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України №5-18/а від 01.02.2018 та договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю №389-К від 30.10.2020. Разом з тим, позивач вказує про порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань та виникненням перед позивачем заборгованості з орендної плати у розмірі 4138,23 грн. з жовтня по грудень 2022 року та заборгованості за надані послуги у розмірі 84466,75 грн. з березня по грудень 2022 року, яка залишається відповідачем не сплаченою.
Наведені обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно з статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Приписами частини 1 статті 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
За приписами статті 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до Акту приймання-передачі нерухомого майна від 01.02.2018 до договору №5-18/а від 01.02.2018 орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежиле приміщення із двох кімнат (кім. №1-15, 1-16), розташоване на першому поверсі одноповерхової прибудови адміністративно-виробничої будівлі за адресою: 61068, м. Харків, пров. Механічний, буд. 4.
Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Пунктами 1, 4 статті 285 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Витрати на утримання орендованого майна не включаються до плати за оренду індивідуально визначеного майна. Такі вимоги прописано у п. 3.1 розд. II Примірного договору 1 та в п. 3 Методики № 7862. Примірний договір оренди нерухомого майна, іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, затверджений постановою КМУ № 820 від 12.08.2020.
Відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, що затверджена постановою КМУ № 786 від 04.10.1995 не входять до складу орендної плати: 1) витрати на утримання орендованого майна (комунальні послуги, послуги з управління об'єктом нерухомості, витрати на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість ремонту та техобслуговування інженерного обладнання і внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі тощо); 2) компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою.
Пунктом 11 Методики передбачено, що витрати на утримання будівлі, зданої в оренду одночасно кільком підприємствам, організаціям та прибудинкової території, розподіляються між ними залежно від наявності, кількості, потужності, часу роботи електроприладів, систем тепло- і водопостачання, каналізації за спеціальними рахунками, а в неподільній частині - пропорційно розміру займаної ними загальної площі.
Якщо орендодавець не має права на надання послуг з теплопостачання, водопостачання тощо, то орендар може відшкодувати лише витрати, понесені орендодавцем, тобто за відповідним КЕКВ (v0011201-11) відшкодовується частина оплати за отриманий природний ресурс. У разі відшкодування витрат орендарем кошти надходять на реєстраційні рахунки орендодавця за КЕКВ 0000. За операціями поточного року кошти зараховуються як відшкодування здійснених витрат та відносяться на відновлення касових видатків. У залежності від проведених операцій коригуються фактичні видатки. Відповідно до бюджетного законодавства право бюджетних установ на витрачання бюджетних асигнувань, передбачених у кошторисах поточного року, припиняється 31 грудня поточного року.
Рахунки, надані на оплату комунальних та інших послуг, відображаються в обліку орендаря в тому місяці, в якому вони надійшли. З метою зменшення кредиторської та дебіторської заборгованості балансоутримувач протягом року повинен відслідковувати оплату орендарями комунальних послуг та сплачувати своєчасно свої рахунки.
Перелік витрат з утримання приміщень залежить в кожному випадку від конкретних обставин і не може бути вичерпним, що підкреслювала ДКСУ в листі від 07.05.2013 р. № 1708/936-10335.
Як зазначено судом вище та погоджено між сторонами пунктом 3.1. договору, крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю за розрахунками орендодавця: відшкодування податку на землю, відшкодування комунальних платежів, витрати на утримання будинку та прилеглої території, інші витрати за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.
Згідно з пунктом 3.3. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Індекси інфляції розраховуються Державною службою статистики України.
Умовами пункту 3.4. договору погоджено, що орендна плата перераховується орендарем у повному обсязі (незалежно від наслідків своєї господарської діяльності) відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця.
Пунктом 5.17 договору передбачено обов'язок орендаря здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна та прилеглої до будинку території, надавання послуг, сплатою податків та інших платежів.
На підставі наявних в матеріалах справи актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) за договором №5-18/а від 01.02.2018 та договором №389-К від 30.10.2020, детального розрахунку позовних вимог, акту звірки взаємних розрахунків вбачається, що з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат, позивачем обгрунтовується позовна вимога про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 4138,23 грн. з жовтня по грудень 2022 р. та заборгованість по відшкодуванню витрат балансоутримувача орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю у розмірі 84466,75 грн. з березня по грудень 2022 р.
У відповідності до частини 1, 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із частиною 1, 4 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, згідно приписів статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами статті 525 ЦК України та частини 7 статті 193 ГК України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Нормами частини 1 статті 202 ГК України визначено, що господарське зобов'язання припиняється, окрім іншого виконанням, проведеним належним чином.
Наведене положення законодавства вказує, що коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов'язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли така сторона порушила умови договору, зобов'язання вважається не виконаним.
Отже, однією із основних умов виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З огляду на вказане, матеріали справи свідчать, що позивачем доведено факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань щодо здійснення оплати платежів, пов'язаних з орендою нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.
Натомість жодних доказів на спростування правомірності та обґрунтованості позовних вимог та необхідності сплати обґрунтованої та заявленої заборгованості, матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано. При цьому матеріали справи свідчать, що наявність та обсяг заборгованості відповідача, а також настання строку виконання обов'язку щодо сплати обумовлених договорами платежів, не були спростовані відповідачем.
Враховуючи вищевказані обставини, відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 4138,23 грн. за жовтень-грудень 2022 року, а також заборгованості по відшкодуванню витрат балансоутримувача орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю у розмірі 84466,75 грн. з березня по грудень 2022 року є обґрунтованою, не спростованою відповідачем та підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про задоволення позову, покладає витрати зі сплати судового збору на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Волкова Геннадія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Інституту проблем машинобудування ім. А. М. Підгорного Національної академії наук України (61046, м. Харків, вул. Пожарського, буд. 2/10, код ЄДРПОУ 03534570) заборгованість за договором про відшкодування витрат балансоутримувача орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №389-К від 30.10.2020 у розмірі 84466,75 грн. з березня по грудень 2022 р., заборгованість з орендної плати у розмірі 4138,23 грн. з жовтня по грудень 2022 р. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "28" липня 2023 р.
Суддя Г.І. Сальнікова