27.07.2023 Суддя Бугера О. В..
Справа № 644/1574/23
Провадження № 2-о/644/69/23
27 липня 2023 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого судді Бугери О.В.,
За участю секретаря судового засідання Демченко І.А.,
Представника заявниці адвоката Сільченка С.О.,
Представника заінтересованих осіб ОСОБА_1 ,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту перебування на утриманні, заінтересована особа військова частина НОМЕР_1 , Головне управління Національної гвардії України, -
В провадженні суду перебуває відповідна заява про встановлення факту перебування ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , на утриманні діда ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Подача заяви зумовлена необхідністю реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги через загибель військовослужбовця, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», як особами, що перебували на утриманні загиблого.
Після подачі заяви за клопотанням заявниці було проведено заміну заінтересованих осіб з Індустріальний районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки міста Харкова, Міністерство оборони України, на військову частину НОМЕР_1 , Головне управління Національної гвардії України, враховуючи, що ОСОБА_5 проходив військову службу у Національній гвардії України, та відповідно до вимог Закону України «Про Національну гвардію України», Національна гвардія входить до системи Міністерства внутрішніх справ України, у разі загибелі військовослужбовців НГУ, члени родини, або інші особи, яким виплачується одноразова грошова допомога, звертаються з заявою безпосередньо до підрозділу НГУ, в якій проходив службу військовослужбовець.
Судом поставлено на розсуд учасників питання про підсудність та юрисдикційність даної справи. В судовому засіданні представник заявниці вважав, що дана справа підлягає розгляду саме в порядку окремого провадження в порядку цивільного судочинства, враховуючи підстави для звернення до суду. Також, просив врахувати, що спору немає, будь-які правовідносини з заінтересованими особами наразі відсутні, оскільки будь-хто не звертався із заявами щодо призначення та виплати одноразової допомоги, після загибелі військовослужбовця НГУ ОСОБА_5 , що підтверджується отриманою судом інформацією. Також, просив врахувати, що характер правовідносин та склад учасників справи, щодо якої було прийнято судове рішення Верховним Судом від 22.03.2023 року у справі № 290/289/22, відрізняється від правовідносин та складу учасників в даній справі, а тому не може бути застосовано як правова позиція за заявою ОСОБА_2 ..
Представник заінтересованих осіб ОСОБА_1 суду зазначив, що ОСОБА_2 наразі не входить до кола осіб, що мають право на отриманні відповідної одноразової допомоги, просив прийняти рішення на розсуд суду.
Оцінюючи доводи щодо розгляду справи в порядку цивільного судочинства в окремому провадженні, суд виходить з наступного.
В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц, від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18, від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19, від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19/19, від 08 вересня 2021 року у справі № 641/5187/20.
Тобто, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. У статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пункту 21 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, установленої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в Національній гвардії України.
Призначення і виплата одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) військовослужбовців за обставин, не передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», а також у разі інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності військовослужбовцям здійснюється відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.
Право на отримання одноразової грошової допомоги мають особи, визначені в статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Головне управління НГУ після надходження документів, визначених пунктом 2 цих Порядку та умов, приймає рішення про призначення ОГД або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає таке рішення разом із документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату ОГД особам, які звернулися по неї, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення отримувача з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Після прийняття рішення про призначення ОГД Головне управління НГУ (за наявності відповідних коштів державного бюджету) здійснює переказ коштів на реєстраційні рахунки уповноважених органів в установах Державної казначейської служби України.
Частиною першою статті 5 КАС України передбачено право кожної особи звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частини першої цієї статті). Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України). Головне управління НГУ, в даних правовідносинах, є спеціально уповноваженим суб'єктом, який уповноважений на призначення одноразової грошової допомоги відповідно до вимог Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядків, затверджених Постановами КМУ N 975, №168, яку має на меті отримати ОСОБА_2 у разі встановлення факту перебування двох своїх неповнолітніх дітей, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , на утриманні діда ОСОБА_5 , який загинув під час участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і стримуванні збройної агресії російської федерації 13.02.2023 року.
У справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19), залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі, Велика Палата Верховного Суду у пунктах 33-35 зазначеної постанови від 30 січня 2020 року зазначила про таке: «33. Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. 34. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито, - закриває провадження у ній.» Визначаючи, чи пов'язується з встановленням зазначеного факту виникнення у заявника певних цивільних прав та обов'язків, суд застосовує положення статті 1 ЦК України. За змістом частини першої статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини). Тобто цивільними є відносини, які відповідають наведеним критеріям. Відповідно у порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин. Усі інші спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства. Вимоги, що заявлені ОСОБА_2 пов'язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за нею певного соціально-правового статусу, не пов'язаного з будь-якими цивільними права та обов'язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов'язані з публічно-правовими відносинами заявниці з державою, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства. Фактично, між ОСОБА_2 та військовою частиною виник спір, пов'язаний з доведенням наявності підстав для підтвердження за її неповнолітніми дітьми певного соціально-правового статусу щодо призначення та виплати грошової допомоги їм, як членам сім'ї, що перебували на утриманні діда - загиблого військовослужбовця, не пов'язаного з будь-якими їх цивільними правами та обов'язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Отже, за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, а отже, не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства. Тому у спірних правовідносинах суд повинен врахувати правову мету звернення заявниці до суду, яка полягає у підтвердженні певного соціального статусу її неповнолітніх дітей. Такий статус має правове значення виключно у публічно-правових відносинах, оскільки впливає на підтвердження та можливість реалізації прав у сфері соціального забезпечення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. З урахуванням наведеного, суд вважає, що викладені в заяві обставини становлять предмет доказування у провадженні у порядку адміністративного судочинства, та вказаний спір повинен розглядатись в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства, а тому провадження у даній справі підлягає закриттю. Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 22.03.2023 року у справі № 290/289/22.
керуючись ст.ст.19, 255, 256, 260, 353 ЦПК України, суд,-
Провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 , в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту перебування на утриманні, заінтересована особа військова частина НОМЕР_1 , Головне управління Національної гвардії України, - закрити.
Роз'яснити ОСОБА_2 право звернутися з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції.
Повний текст ухвали виготовлений 27.07.2023 року
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Головуючий: суддя О.В.Бугера