ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 17/30407.09.10
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,
при секретарі Шаповалов А.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: Приватного підприємства «Еркер»м. Біла Церква
до Відповідача: Приватного підприємства «Ліфтреконструкція», м.Київ
про: стягнення 81 157,13 грн.
за участю:
представника Позивача -не з'явився;
представника Відповідача - Лозовський Ю.М. (за дов.№7 від 23.09.2009р.
На підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні проголошено перерву з 18.08.2010р. по 07.09.2010р.
Приватне підприємство «Еркер»(далі -Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства «Ліфтреконструкція»(далі -Відповідач) про стягнення 81 157, 13грн. прямих реальних збитків.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за Договором №08/09 від 08.09.2005р.
На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: Договір №08/09 від 08.09.2005р., видаткові накладні, претензія №366 від 10.07.2007р. з доказами направлення Відповідачу, лист Відповідача, від 05.07.2007р., Акт №381 здачі-приймання від 26.05.2009р., Акт приймання виконаних робіт від 26.05.2009р., Договір №2 на виконання пусконалагоджувальних робіт ліфтів та введення їх в експлуатацію від 29.08.2007р., Договір №3 на виконання робіт по монтажу та модернізації ліфтів від 10.03.2009р., платіжні доручення, Дозвіл на початок експлуатації об'єкта, правоустановчі документи та інше.
Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 1, 2, 64. 82-85 Господарського процесуального кодексу України.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.12.2009р. відмовлено в задоволенні позовних вимог. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2010р. рішення першої інстанції залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду від 22.06.2010р. рішення Господарського суду міста від 23.12.2009р. та Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2010р. скасовано, справу передано до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.
На виконання ухвали суду через канцелярію суду 28.07.2010р. Позивач надав письмові пояснення по справі, з урахуванням висновків касаційної інстанції, якими зазначив, про не виконання зобов'язань Відповідачем за Договором, не повідомлення ПП «Еркер»про невиконання ним зобов'язань за договором, що спричинило укладання Позивачем із ТОВ «НВФ Кафітех-2006»договорів на виконання робіт по наладці та введенню в експлуатацію чотирьох пасажирських ліфтів, які знаходяться у будинку №5а по вул.Садовій в селі Новосілки Києво-Святошинського району, підтримав заявлені вимоги, з урахуванням уточнення позовних вимог та просив стягнути з Відповідача на користь Позивача 74 389,13 грн. збитків.
Відповідач у судовому засіданні 28.07.2010р. на виконання ухвали суду від 07.07.2010р. надав письмові пояснення, з урахуванням висновків касаційної інстанції, заперечив проти позовних вимогу у повному обсязі, вказав, про недосягнення згоди сторонами по всім істотним умовам договору №08/09 від 08.09.2005р., крім того Відповідач посилається на те, що невиконанням ним свого обов'язку по здачі ліфтів в експлуатацію стало наслідком невиконання позивачем свого обов'язку по виконанню будівельно-оздоблювальних робіт, до виконання яких відповідач згідно з чинним законодавством не мав права виконувати роботи по здачі в експлуатацію ліфтів та не передання шахти ліфтів під монтаж. Вказав, що дійсно ст.847 ЦК України підрядник зобов'язаний своєчасно попередити замовника про те, що додержання вказівок замовник загрожує якості або придатності результату роботи; про наявність інших обставин, що не залежать від підрядника, які загрожують якості або придатності результату роботи.
Правовим наслідком такого неповідомлення згідно ч.1.ст.848 ЦК України є право підрядника відмовитись від договору підряду та право на відшкодування збитків. Відповідач неодноразово усно повідомляв Позивача про необхідність неухильного виконання вимог ГОСТ 22845-85 та НПАОП 0.00-1.02-99 «Правила будови і безпечної експлуатації ліфтів», які залишені без відповідного реагування. Таким чином, Позивачем висунув Відповідачеві завідомо протиправні та нереальні вимоги. Законом не встановлена форма повідомлення (усна чи письмова). Відповідач не скористався своїм правом відмовитись від договору підряду у зв'язку з не усуненням Позивачем обставин, що загрожують якості або придатності результату роботи, та правом на відшкодування збитків.
Позивач 18.08.2007р. уклав договір на завершення робіт з іншою організацією при цьому не повідомив Відповідача про розірвання договору. Послався на приписи ст.851 ЦК України.
Суд розглядає позовні вимоги з урахуванням вказаної заяви про уточнення позовних вимог, зважаючи на право позивача в порядку ст.22 ГПК України зменшувати розмір позовних вимог.
Представник Позивача у судове засідання 07.09.2010р. не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та дату судового засідання, що підтверджено розпискою про оголошення перерви в судовому засіданні від 18.08.2010р. підписаною з боку обох сторін.
Представник Відповідача у судове засідання 07.09.2010р. з'явився, підтримав позицію викладену письмово.
Сторони у судових засіданнях клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази та заслухавши в засіданні пояснення представників сторін, суд
08.09.2005р. між Позивачем (Замовник) та Відповідачем (Виконавцем) було укладено Договір №08/09 (далі-Договір).
Відповідно до п.1.1. Договору Виконавець зобов'язується виконати постачання обладнання 4-х пасажирських ліфтів в/п 400 кг на 9 зупинок виконати монтаж, наладку та здачу в експлуатацію 4-х пасажирських ліфтів.
Пунктом 2.4.1. сторони встановили термін постачання продукції: 25 робочих днів від одержання передплати по кожному ліфту.
Відповідно до наданих в матеріали справи видаткових накладних №30 від 29.09.2005р. та №89 від 13.12.2005р. Відповідач виконав зобов'язання прийняте ним за Договором щодо постачання позивачу 4-х пасажирських ліфтів. Жодних заперечень з приводу їх поставки сторонами заявлено не було.
Пунктом 2.4.2. договору сторони встановили термін виконання робіт або послуг: 20 робочих днів від дати прийому шахти ліфта під монтаж по кожному ліфту.
Згідно наданих в матеріали справи копій актів прийомки виконаних робіт №08/09-1 від 16.01.2006р., №08/09-2 від 03.02.2006р., №08/09-4 від 05.09.2006р., №08/09-5 від 06.10.2006р. відповідач виконав роботи по монтажу та наладці ліфтів, що передбачено умовами договору.
05.07.2007р. Відповідач звернувся до Позивача з листом №5, яким пропонував укласти новий договір на виконання робіт по наладці ліфтів, у зв'язку з тим, що з дати укладання договору пройшло майже два роки і за цей час змінились ціни на роботи.
11.07.2007р. Позивач звернувся до Відповідача з претензією №266 від 10.07.2007р., в якій просив в термін до 20.07.2007р. закінчити роботи по наладці та здачі в експлуатацію спірних ліфтів, що підтверджено копію списку рекомендованих листів від 11.07.2007р. та фіскального чеку №6122 від 11.07.2007р.
Відповідач на вказану претензію не відповів, роботи не виконав.
29.08.2007р. Позивач уклав з ТОВ «НВФ Кафітех-2006»договір №2 на виконання робіт по наладці та введенню в експлуатацію чотирьох пасажирських ліфтів, які знаходяться у будинку №5а по вул.Садовій в селі Новосілки Києво-Святошинського району, а також Договір №3 від 10.03.2009р. на виконання робіт по монтажу та модернізації ліфтів.
Позивачем сплачено вартість робіт за вказаними договорами на суму 68 004,00 грн., що підтверджено платіжними дорученнями №08, №2119, №21, №25.
Крім того, з наданих до матеріалів справи доказів, вбачається, що Позивачем сплачено кошти у розмірі 6385,13грн. за проведення експертизи документації ДП «Київський експерементно-технічний центр Національного науково дослідного інституту промислової безпеки та охорони праці», що підтверджено актом здачі-приймання від 26.05.2009р. та платіжним дорученням №696 від 20.03.2009р.
В зв'язку з понесенням збитків Позивач звернувся з зазначеним позовом.
Відповідач проти позову заперечив, з підстав викладених у письмових поясненнях, відзивах, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи з урахуванням висновків та вказівок Вищого господарського суду викладених у Постанові від 22.06.2010р., суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:
Згідно ст.847 ЦК України підрядник зобов'язаний своєчасно попередити замовника: про недоброякісність або непридатність матеріалу, одержаного від замовника; про те, що додержання вказівок замовника загрожує якості або придатності результату роботи; про наявність інших обставин, що не залежать від підрядника, які загрожують якості або придатності результату робіт.
Якщо замовник не вживає відповідних заходів після одержання попередження підрядника, останній може відмовитись від договору і вимагати відшкодування збитків (ч. 1 ст. 848 ЦК України). Підрядник, який не виконав зазначений обов'язок і не направив відповідного попередження замовнику втрачає право у подальшому посилатись на настання несприятливих обставин.
Проте, як вбачається з вищезазначеної статті, таке не повідомлення Позивача -замовника, не є обов'язковою передумовою для стягнення з Відповідача заявлених збитків.
Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).
Відповідно до ст.4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміють витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до частин першої і другої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Водночас, обов'язковою передумовою задоволення позовних вимог щодо відшкодування збитків є встановлення в діях відповідача складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є: наявність збитків; причинний зв'язок між діями відповідача та заподіянням збитків позивачеві; протиправність поведінки відповідача як заподіювача збитків; вина відповідача. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язань.
Як вбачається з матеріалів справи сутність розглядуваного позову полягає у стягненні з Відповідача збитків, які складаються з:
- Коштів в сумі 48 000 грн., сплачених позивачем товариству з обмеженою відповідальністю «НВФ «Кавфтех-2006»за договором на виконання робіт по монтажу та модернізації ліфтів №3 від 10.03.2009р.
- Коштів в сумі 6385,13 грн. сплачених Позивачем ДП «Київський експертно-технічний центр Національного науково-дослідного інституту промислової безпеки та охорони праці»за проведення експертизи.
Як вбачається з умов Договору, Відповідач прийняв на себе зобов'язання виконати постачання обладнання 4-х пасажирських ліфтів в/п 400 кг на 9 зупинок виконати монтаж, наладку та здачу в експлуатацію 4-х пасажирських ліфтів.
Пунктом 2.4.1. договору сторони встановили термін постачання продукції: 25 робочих днів від одержання передплати по кожному ліфту.
Відповідно до наданих в матеріали справи видаткових накладних №30 від 29.09.2005р. та №89 від 13.12.2005р. Відповідач виконав зобов'язання прийняте ним за Договором щодо постачання позивачу 4-х пасажирських ліфтів. Жодних заперечень з приводу їх поставки сторонами заявлено не було.
Пунктом 2.4.2. договору сторони встановили термін виконання робіт або послуг: 20 робочих днів від дати прийому шахти ліфта під монтаж по кожному ліфту.
Таким чином, сторони встановили подію за якою наступає у Відповідача зобов'язання виконати вказані в Договорі роботи, а саме монтаж, наладку та введення в експлуатацію ліфтів.
В матеріалах справи відсутні доказами прийому шахти ліфта під монтаж. Таким чином, у зв'язку з відсутністю доказів прийому шахти ліфта під монтаж, у Відповідача не виник обов'язок у 20-ти денний термін виконати передбачені договором роботи, що зумовлює відсутність порушення зобов'язання Відповідачем (невиконання умов договору у строк визначений п.2.4.2. Договору).
Надані в матеріали справи копії Актів прийомки виконаних робіт №08/09-1 від 16.01.2006р., №08/09-2 від 03.02.2006р., №08/09-4 від 05.09.2006р., №08/09-5 від 06.10.2006р., якими підтверджено, що Відповідач виконав роботи по монтажу та наладці ліфтів, не можуть бути належним доказом дотримання умов договору п.2.4.2., враховуючи приписи ст.33, 34 ГПК України.
Приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
З доданого до матеріалів справи ДОСТу «Ліфти електричні пасажирські та вантажні»22845 -85 слідує, що монтажно-регулювальні роботи механічної системи контролю та сигналізації мають виконуватись після закінчення будівельно-оздоблювальних робіт. Передача ліфта під вказані вище роботи має бути оформлена актом (п.3.9).
Відповідно до п.850 ЦК України, Замовник зобов'язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи, в обсязі за порядку, встановлених договором підряду.
Відповідно до ст..612 ч.4 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, відсутність прострочки виконання зобов'язання Відповідачем, зумовлює відсутність такого порушення зобов'язання, строк виконання якого не настав.
Крім того, при прийнятті вказаного рішення, суд приймає до уваги той факт, що сплачені позивачем кошти за виконання умов договору №3 від 10.03.2009р. включають оплату за роботи (монтаж та модернізація ліфтів), частина з яких вже була виконана відповідачем (монтаж), що підтверджено матеріалами справи, а частина (модернізація) не передбачалась.
Позивачем не надано жодного обґрунтування для стягнення коштів в сумі 6385,13 грн., які сплачені ДП «Київській експертно-технічний центр національного науково-дослідного інституту промислової безпеки та охорони праці»за проведення експертизи, оскільки неможливо встановити з доданих позивачем до матеріалів справи документів, яка експертиза провадилась та чи відноситься вона до спірних правовідносин.
Отже, позовні вимоги не підлягають задоволенню, як такі, що не доведені належним чином.
Відповідно до ст. 49 Господарського кодексу України судові витрати покладаються на Позивача.
Керуючись ст.ст. 42, 43, 33, 36, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Еркер»відмовити у повному обсязі.
У судовому засіданні 07.09.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст підписано 13.09.2010р.
Суддя Н.І. Ягічева