ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
№ 33/26607.09.10
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аліанс 2008»
до відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра»
про стягнення пені в розмірі 29 589,34 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Лубенський В.С. - представник за довіреністю № 5 від 05.07.2010 року;
Пішнюк Р.Б.- директор;
від відповідача: не з'явився.
встановив :
Товариство з обмеженою відповідальністю «Аліанс 2008»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра»про стягнення пені в розмірі 29 589,34 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Аліанс 2008»(позивачем) і Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра»(відповідач) 29.11.2007 року був укладений договір № 8096 банківського рахунку, згідно п.1.1. якого, банк відкриває клієнту поточні рахунки (надалі по тексту -рахунок) № 26002008096001 в українських гривнях для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та законодавства України, та зобов'язується приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій з рахунком, що передбачені чинним законодавством України. Операції за рахунком здійснюються після отримання від клієнта повідомлення з відміткою про взяття рахунку на облік органом державної податкової служби.
Відповідно до п. 2.2.1 договору клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства України, крім випадків обмеження права розпорядження коштами на рахунку за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Позивачем були надані відповідачу на виконання такі платіжні доручення:
№ 46 на суму 346 601,68 грн. від 12.01.2009 року, одержувач ТОВ «Лореаль Україна»;
№ 47 на суму 346 601,69 грн. від 14.01.2009 року, одержувач ТОВ «Лореаль Україна».
Вказані платіжні доручення були прийняті та проведені відповідачем відповідно 12.01.2009 року та 14.01.2009 року, що підтверджується відмітками на платіжних дорученнях.
Відповідно до банківської виписки від 12.01.2009 р. суму 346 601,68 грн. відповідачем було списано з рахунку позивача та відповідно до банківської виписки від 14.01.2009 р. суму 346 601,69 грн. відповідачем було списано з рахунку позивача.
Однак вказані кошти на рахунок одержувача ТОВ «Лореаль Україна» не надійшли.
Зважаючи на обставини, викладені вище, 26.04.2010 року позивач направив відповідачу вимогу на суму 29 589,34 грн. про сплату пені, яка була отримана відповідачем 27.04.2010 року за вх. № 22637, відповідно до відмітки на вимозі, проте була залишена без розгляду та задоволення.
У зв'язку з невиконанням умов договору, відповідно до п. 3.1. договору, позивач нарахував пеню за користування коштами з 10.02.2010 року по 26.04.2010 року у сумі 29 589,34 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.05.2010 року порушено провадження у справі № 33/266, розгляд справи призначено на 12.07.2010 року.
У судове засідання 12.07.2010 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/266 від 27.05.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Представник позивача з'явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/266 від 27.05.2010 року не виконав, подав заяву про продовження строку розгляду справи.
Відповідно до ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи те, що неявка представника відповідача перешкоджає розгляду справи по суті, суд відклав розгляд справи на 07.09.2010 року.
В судове засідання 07.09.2010 року представники позивача з'явились, через загальний відділ діловодства подали доповнення до позовної заяви за вих. № 2 від 05.07.2010 року, а в судовому засіданні -документи на виконання вимог ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/266 від 27.05.2010 року.
Представники позивача надали пояснення по справі та просили стягнути пеню з 10.02.2010 року по 05.07.2010 року в розмірі 55 745,00 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 560,50 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.
Представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/266 від 27.05.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судових засідань був повідомлений належним чином.
Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з урахуванням доповнень до позовної заяви.
Між товариством з обмеженою відповідальністю «Аліанс 2008»(позивачем) і Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра»(відповідач) 29.11.2007 року був укладений договір № 8096 банківського рахунку, згідно п.1.1. якого, банк відкриває клієнту поточні рахунки (надалі по тексту -рахунок) № 26002008096001 в українських гривнях для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та законодавства України, та зобов'язується приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій з рахунком, що передбачені чинним законодавством України. Операції за рахунком здійснюються після отримання від клієнта повідомлення з відміткою про взяття рахунку на облік органом державної податкової служби.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 2 статті 35 ГПК України Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Так, рішенням Господарського суду м. Києва від 06.04.2009 року по справі за № 27/145 встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Аліанс 2008»і Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра»29.11.2007 року був укладений договір № 8096 банківського рахунку.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Ч. 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 статті 1066 ЦК України За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Статтею 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.
У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.
Згідно з ч. 1 статті 1068 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Ч. 3 статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Відповідно до п. 2.2.1 договору клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства України, крім випадків обмеження права розпорядження коштами на рахунку за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Відповідно до п. 2.2.2 договору клієнт має право отримувати готівкові кошти у межах попередньої письмової заявки на отримання готівки і за умови наявності коштів на рахунку у випадках, передбачених законодавством України.
Позивачем були надані відповідачу на виконання такі платіжні доручення:
№ 46 на суму 346 601,68 грн. від 12.01.2009 року, одержувач ТОВ «Лореаль Україна»;
№ 47 на суму 346 601,69 грн. від 14.01.2009 року, одержувач ТОВ «Лореаль Україна».
Вказані платіжні доручення були прийняті та проведені відповідачем відповідно 12.01.2009 року та 14.01.2009 року, що підтверджується відмітками на платіжних дорученнях.
Відповідно до банківської виписки від 12.01.2009 р. суму 346 601,68 грн. відповідачем було списано з рахунку позивача.
Відповідно до банківської виписки від 14.01.2009 р. суму 346 601,69 грн. відповідачем було списано з рахунку позивача.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 06.04.2009 року по справі за № 27/145 встановлено, що Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра»не виконано платіжні доручення № 46 на суму 346 601,68 грн. від 12.01.2009 року, одержувач ТОВ «Лореаль Україна»та № 47 на суму 346 601,69 грн. від 14.01.2009 року, одержувач ТОВ «Лореаль Україна».
Відповідно до пояснень представника позивача вказані кошти на рахунок одержувача ТОВ «Лореаль Україна»не надійшли.
Листом за вих. 1823/10 від 06.09.2010 року за підписом фінансового директора ТОВ «Лореаль Україна»підприємство не отримало кошти за відвантажену продукцію по рахунках від 12 січня 2009 року та 14 січня 2009 року на суму 693 203,37 грн.
Згідно частини 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Зважаючи на обставини, викладені вище, 26.04.2010 року позивач направив відповідачу вимогу на суму 29 589,34 грн. про сплату пені, яка була отримана відповідачем 27.04.2010 року за вх. № 22637, відповідно до відмітки на вимозі, проте була залишена без розгляду та задоволення.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.
Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За невиконання умов договору позивач нарахував відповідачеві пеню з 10.02.2010 року по 05.07.2010 року в розмірі 55 745,00 грн.,
Рішенням Господарського суду м. Києва від 06.04.2009 року по справі за № 27/145 стягнено з ВАТ КБ «Надра» пеню за невиконання умов договору № 8096 банківського рахунку від 29.11.2007 року у сумі 12 306,73 грн.:
- згідно платіжного доручення № 46 від 12.01.2009 року з 13.01.2009 року по 09.02.2009 року у сумі 6 381,27 грн.;
- згідно платіжного доручення № 47 від 14.01.2009 року з 15.01.2009 року по 09.02.2009 року у сумі 5 925,46 грн.
Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з ч. 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судом враховано, що Постановою Правління Національного банку України НБУ № 59 від 10.02.2009 року «Про призначення тимчасової адміністрації у відкритому акціонерному товаристві комерційний банк «Надра»у відповідача призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік - з 10.02.2009 до 10.02.2010 та з метою створення сприятливих умов для фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 10.02.2009 року до 10.08.2009 року.
Кім того, постановою Правління Національного банку України № 452 від 05.08.2009 року у відповідача продовжено мораторій на задоволення вимог кредиторів з 11.08.2009 року до 10.02.2010 року.
Відповідно до частини 3 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» протягом дії мораторію: 1) забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України; 2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Частиною 2 статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.
Відповідно до п. 3.1 договору за несвоєчасне чи неправильне списання з вини банку суми з рахунку клієнта, а також за несвоєчасне чи неправильне зарахування суми, яка належить клієнту, банк сплачує клієнту пеню в розмірі ставки, що не перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно або неправильно зарахованої (списаної) суми за кожний день прострочення, але не більше 10% процентів від суми переказу.
У зв'язку з невиконанням умов договору, відповідно до п. 3.1. договору, позивач нарахував пеню за користування коштами у сумі 55 745,00 грн. з 10.02.2010 року по 05.07.2010 року
Оскільки нарахована позивачем пеня не перевищує 10% процентів від суми переказу, а також є нарахованою за 146 днів, що в сукупності з нарахованою та стягненою пенею, відповідно до рішення Господарського суду м. Києва від 06.04.2009 року по справі за № 27/145, не перевищує шість місяців, вимога позивача про стягнення пені у сумі 55 745,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно пп.а п.2 статті 3 Декрету КМ України «Про державне мито» ставка державного мита встановлюються із заяв, що подаються до господарських судів із заяв майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до позовної заяви ціна позову 55 745,00 грн.
Відповідно до частини 3 статті 55 Господарського процесуального кодексу ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.
Таким чином, оскільки ціна позову 55 745,00 грн. - сума державного мита становить 557,45 грн.
Згідно ч.5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, ч. 3 ст. 55, ст. 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра»(04053, м. Київ, вул. Артема, 15, р/р 35192800002018 в ВАТ КБ «Надра», код ЄДРПОУ 20025456) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аліанс 2008»(юридична адреса: 03143, м. Київ, вул. Заболотного, буд. 15, адреса для листування: 04205, м. Київ, вул. пр-т. Оболонський, буд. 16, кв. 244; р/р 26002008096001 в філії ВАТ КБ «Надра», МФО 320564, код ЄДРПОУ 35508987) пеню в розмірі 55 745 (п'ятдесят п'ять тисяч сімсот сорок п'ять) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 557 (п'ятсот п'ятдесят сім) грн. 45 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя С.М.Мудрий
Дата підписання рішення: 13.09.2010 року.