Дата документу 18.07.2023 Справа № 332/1817/22
Єдиний унікальний № 332/1817/22
Провадження №22-ц/807/1256/23
Головуючий в 1-й інстанції - Погрібна О.М.
18 липня 2023 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,
суддів:Крилової О.В., Полякова О.З.,
секретарКамалова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Концерну «Міські теплові мережі» на ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 11 квітня 2023 року, постановлену у м. Запоріжжі у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з постачання теплової енергії,-
У серпні 2022 року до Заводського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 (літ.А-3), за період з 01.11.2021 по 30.06.2022, у загальному розмірі 56705,62 грн та судових витрат.
Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 11 квітня 2023 року, закрито провадження у цивільній справі за позовом концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з постачання теплової енергії.
Роз'яснено позивачу, що заявлений позов підлягає розгляду в порядку господарського судочинства та відноситься до компетенції Господарського суду Запорізької області.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить ухвалу суду скасувати та направити матеріали справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції дійшов хибних висновків, щодо того, що спір у справі є господарським, оскільки власником нежитлового приміщення у який позивачем надаються послуги є фізична особа, а не ФОП.
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Стасік А.І. зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з'ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення. В зв'язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 з 17.11.1997 зареєстрована, як фізична особа-підприємець, основним видом діяльності є: 47.11. Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах, переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. Додатковим видом діяльності є: 68.20. Надавання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Як вбачається з договору №704413 від 25.02.2016 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, надання послуги централізованого постачання гарячої води, він укладався відповідачкою, як приватним підприємцем, нежитлове приміщення щодо утримання якого позивачем надаються житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_2 , приміщення підвалу №19 та АДРЕСА_3 .
Відповідно до інформаційної довідки від 02.02.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_4 , на праві приватної власності належить відповідачці ОСОБА_1 , зазначене приміщення є нежитловим приміщенням, підвалом літ.А-3, магазином продовольчих та непродовольчих товарів; об'єктом житлової нерухомості не являється.
Відповідно до інформаційної довідки від 02.02.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_5 , на праві приватної власності належить відповідачці ОСОБА_1 , зазначене приміщення є нежитловим приміщенням, підвалом літ.А-3.
З наданих представником відповідача копій документів вбачається, що 01.06.2011 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 з КП «Водоканал» укладено договір № 9711/4 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системі каналізації, з якого вбачається, що КП «Водоканал» забезпечує абоненту ФО-П ОСОБА_1 подачу питної води на господарсько-питні, побутові та технічні потреби, а також приймання стічних вод по майданчикам: АДРЕСА_2 , склад-магазин.
З додаткової угоди за №1/31/03/2022 до договору № 9711/4 від 01.06.2011 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системі каналізації від 31 березня 2022 року вбачається, що КП «Водоканал» та фізична особа-підприємець ОСОБА_1 уклали дану додаткову угоду, відповідно до якої внесені зміни до договору по майданчику, розташованому за адресою: АДРЕСА_4 (магазин-склад).
Також представником відповідачки надані акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної належності сторін від 20.09.2012 складеному власником мереж КП «Основаніє» та ФОП ОСОБА_1 ; копія договору №12697 від 20.02.2013, укладеного між ПАТ «Запоріжжяобленерго» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 про постачання електричної енергії; заява-приєднаня до договору про постачання електричної енергії споживачу між ПАТ «Запоріжжяобленерго» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за 2018 рік; акт-рахунок № 916784 від 20.04.2022 згідно договору №9711/4 КП «Водоканал» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ; рахунки №12697/01-П від 31.01.2022р. та №55_12697/06ф від 01.07.2022 ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , а також договір №05-44/085 про закупівлю товарів від 06.10.2017р. між Департаментом спорту, сім'ї та молоді Запорізької міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ; видаткова транспортна накладна №ТОВ0023851 від 22.08.2017р., відповідно до якої за адресою: АДРЕСА_2 , у належний ФОП ОСОБА_1 магазин за вказаною адресою здійснювалось постачання продуктів харчування; договір поставки від 20.01.2021 між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 ; договір поставки товару за№19/1222 від 30.01.2022 між ТОВ «Клион» та ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 (продукти); договір №101 від 05.01.2022 між СПД ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_1 про постачання товару за адресою: АДРЕСА_2 (відділ продуктів); договір постачання товару за№490/12 від 01.01.2022 між ТОВ «Крона» та ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .
Із доданих до позову матеріалів вбачається, що листування між позивачем та ОСОБА_1 у 2022 році з приводу надання послуг з постачання теплової енергії здійснювалось позивачем з урахуванням надання послуг по нежитловому приміщенню ФОП ОСОБА_1 , розташованому у житловому будинку АДРЕСА_2 .
Дослідивши докази у справі суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 тривалий час займається підприємницькою діяльністю, спрямованої на виготовлення та реалізацію, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, як ФОП, з використанням вищевказаного майна, - нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (літ.А-3). При цьому, підприємницька діяльність ФОП ОСОБА_1 станом як на зазначений у позові період, - з 01.11.2021 по 30.06.2022, так і на дату звернення з позовом до суду припинена не була. Враховуючи викладене, позивачем пред'явлено позов до фізичної-особи підприємця, характер правовідносин, що виникли, стосуються прав та інтересів відповідача саме як учасника господарських відносин - фізичної особи-підприємця, у якості якого вона є власником нежитлового приміщення, справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, тому провадження у справі підлягає закриттю.
З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.
Отже, ознаками господарського спору, підвідомчого господарському суду, є, зокрема участь у спорі суб'єкта господарювання, наявність між сторонами, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України (далі ЦК України), Господарським кодексом України (далі ГК України), іншими актами господарського і цивільного законодавства і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
За частиною 1 статті 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію, тощо), або відмовиться від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання, перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд, відповідно до нормативів норм, стандартів, порядків і правил. Виконавець суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору. Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальні послуги.
Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості з постачання теплової енергії з відповідача ОСОБА_1 як споживача відповідних послуг.
З матеріалів справи вбачається, що позивач - юридична особа Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду з позовом до відповідачки, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, яку вона здійснює у нежитловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 (літ.А-3), в яке позивач надає відповідні послуги, а відтак, спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Згідно із частиною 1 статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Відповідно до статті 42 ГК України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відтак, підприємець це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності (частина 1 статті 320 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 58 ГК України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.
Згідно із частиною 1 статті 128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (частина 2 статті 50 ЦК України).
Відповідно до частини 3 статті 128 ГК України громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.
Фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статус підприємця, не втрачає свого статусу фізичної особи. Натомість згідно із частиною 8 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 2-7615/10, від 05 червня 2018 року у справі № 522/7909/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 335/11807/16-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 486/836/18, від 15 травня 2019 року у справі № 904/10132/17, дійшла висновку, що наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи-підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах.
Між тим, у справі що розглядається встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована, як ФОП з 17.11.1997 року і з цього часу вказаний статус не припинено. Основним видом діяльності ФОП є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. Нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_6 , є магазином продовольчих товарів відповідно до Витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно. Попередній договір №704413 купівлі-продажу теплої енергії в гарячій воді, надання послуги централізованого постачання гарячої води укладений позивачем саме з ФОП ОСОБА_4 . З 01.11.2021 року з відповідачем Концерном «МТМ» укладено публічний договір приєднання, оскільки відповідачка не обрала іншої моделі організації договірних відносин. При цьому позивач зазначає, що вказаний договір укладено саме з фізичною особою ОСОБА_1 , оскільки власником нежитлового приміщення є фізична особа, а не ФОП. Однак слід зазначити, що до моменту укладання публічного договору ні статус нежитлового приміщення, як магазину, ні статус відповідача, як фізичної особи підприємця не змінився, а відповідно правовідносини з площини господарсько-правових, не перейшли в цивільні.
За таких обставин, позивач звернувся до суду з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності, яку він здійснює у нежитловому приміщенні за адресою АДРЕСА_1 (літ.А-3), а відтак, спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Доводів, які б вказували на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали суду апеляційна скарга не містить.
З мотивів, викладених вище, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції обґрунтовано закрито провадження у справі і підстав для скасування ухвали не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-
Апеляційну скаргу Концерну «Міські теплові мережі» залишити без задоволення.
Ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 11 квітня 2023 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 24 липня 2023 року.
Головуючий, суддя-доповідач С.В. Кухар
Судді: О.В. Крилова
О.З. Поляков