Справа № 629/1639/23
Номер провадження 2/629/368/23
РIШЕННЯ
20.07.2023 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Цендри Н.В., за участю секретаря Андрієнко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, суд, -
ОСОБА_1 звернувся до Лозівського міськрайонного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, з посиланням на ті обставини, що 11 лютого 2013 року Близнюківським районним судом Харківської області було винесено рішення про стягнення з нього на користь відповідача аліментів, на утримання дитини - малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 15 лютого 2023 року ухвалою Близнюківського районного суду Харківської області виправлено описку у вищезазначеному судовому рішенні про стягнення з нього аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів мого заробітку, доходу щомісячно. 07 серпня 2021 року він уклав шлюб з ОСОБА_4 та ІНФОРМАЦІЯ_2 , народилася дитина - ОСОБА_5 . Його дружина не працює, перебуває у відпустці по догляду за малолітньою дитиною і також стягує з нього аліменти відповідно до судового наказу, виданого Синельниківським районним судом 07 лютого 2023 року. Дані обставини суттєво вплинули на його життєзабезпечення, так як половину свого доходу він сплачує аліменти на дітей. Він являється військовослужбовцем і, хоча, перебуває на повному державному забезпеченні, але все одно купує для своїх потреб різні необхідні на війні речі, а відтак, половина його заробітку - це витрати на аліменти, половина іншої суми - витрати на потреби для захисту країни на фронті. На проживання коштів залишається вкрай мало. Він не заперечує проти утримання дітей, але вважає, що розмір аліментів може бути зменшений і це не суперечитиме інтересам його дитини, так як розмір аліментів при зменшення не буде меншим за 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. В зв'язку з цим позивач просить зменшити розмір аліментів, з 1/4 частини до 1/6 частини всіх видів доходу, заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення з даним позовом до суду та до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою судді від 30 травня 2023 року відкрито провадження у справі за даним позовом та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
20.06.2023 року ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області витребувано з: Павлоградської державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Дніпропетровській області інформацію про всі доходи та утриманні податки ОСОБА_1 ; військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України довідку про усі види заробітку.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності. При винесенні рішення поклалася на розсуд суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності судом було встановлено наступні факти та відповідні до них правовідносини.
11.02.2013 року рішенням Близнюківського районного суду Харківської області було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 аліментів, на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі j частини всіх видів його заробітку(доходу) щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16 січня 2013 року та до повноліття дитини.(а.с.7-8).
Ухвалою Близнюківського районного суду Харківської області від 15.02.2023 була виправлена описка в рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 11.02.2013, а саме визначено розмір стягнення аліментів з ОСОБА_1 : «у розмірі частини» замість помилково зазначеного «у розмірі j частини»
07.08.2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб.(а.с.9)
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 22.02.2022 року, у ОСОБА_1 та ОСОБА_6 народилася донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.9).
07.02.2023 року Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області видано судовий наказ №191/3/23 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_6 на утримання доньки - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини заробітку(доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 02.01.2023 року та до повноліття дитини.(а.с.4).
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України ОСОБА_1 прийнято на військову службу за контрактом (а.с.11).
У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. ст. 48, 51, 52, 55 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї , що включає достатнє харчування, одяг, житло. Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Права і свободи громадянина захищаються судом.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В силу ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 128 КЗпП України - обмеження, встановлені частинами першою і другою цієї статі, не поширюється на відрахування із заробітної плати при відбуванні виправних робіт і при стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У цих випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70%.
Ч. 4 ст. 70 ЗУ «Про виконавче провадження» є аналогічною ч. 3 ст. 128 КЗпП України стосовно не поширення обмежень на відрахування із заробітної плати в разі стягнення аліментів на неповнолітніх дітей.
Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився сімейний стан, оскільки він сплачує аліменти на іншу дитину. Однак позивач в порушення вимог ст. 81 ЦПК України, не надав суду будь яких доказів того, що його матеріальний стан погіршився, з матеріалів справи не вбачається, що дохід позивача зменшився.
З витребуваних судом доказів, а саме: відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих само зайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи за період з 01.10.2022 по 31.03.2023; довідки про доходи в/ч НОМЕР_3 НГУ відносно ОСОБА_1 за період з листопада 2022 по червень 2023, встановлено, що матеріальний стан позивача навпаки покращився, та сукупний розмір аліментів, стягуваних з позивача не перевищує встановлений законом загальний розмір відрахувань із заробітної плати.
З огляду на викладене, враховуючи, що діти позивача в рівних частинах потребують матеріальної допомоги для задоволення всіх необхідних потреб на харчування, одяг та інші речі для належного розвитку і існування, та неповнолітня донька позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , потребує матеріального захисту для належного рівня розвитку і батько дитини повинен усвідомлювати даний факт і виконувати свої обов'язки, щодо забезпечення дитини належним рівнем існування та розвитку, тому суд приходить до висновку, що визначений рішенням Близнюківського районного суду Харківської області розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв'язку з тим, що позивач сплачує аліменти на ОСОБА_5 , без підтвердження погіршення його матеріального становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та суперечитиме її інтересам, беручи до уваги, що відповідно до діючого законодавства граничний розмір відрахувань із доходів ОСОБА_1 не являється перевищеним, а також те, що допустимими доказами позивачем не підтверджено погіршення його майнового стану, оскільки наявність на утриманні іншої дитини, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів, тому суд не вбачає підстав для зменшення розміру аліментів з 1/4 частини на 1/6, та вважає, що неможна надавати перевагу одній дитині, обмежуючи тим самим права іншої дитини, у зв'язку з чим відмовляє у задоволенні позовної вимоги. Ухвалюючи таке рішення, суд виходить із рівності всіх перед законом та судом, з вимог діючого законодавства, та з метою захисту інтересів дитини.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що позов ОСОБА_8 є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.12,77,81, 89, 263-265, 430ЦПК України, на підставі ст.ст.6,182,191, 198,199,200, 201 Сімейного кодексу України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 .
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5
Суддя Наталія ЦЕНДРА